Регулювання валютного курсу;

8).скорочення ставок податків;

9). Проведення приватизації і стимулювання розвитку середнього й малого бізнесу.

Дефляція- загальне зниження середнього рівня цін в економіці. Процес протилежний інфляції.

Білет№21

Сутність ринку та його типи. Суб’єкти та об’єкти ринкових відносин.

Ринок- система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

Типи ринків

Нерозвинутий ринок характеризується тим, що ринкові відносини носять випадковий, частіше за все товарний (бартерний) характер. Проте і тут ринок відіграє визначену роль, сприяє диференціації господарюючих суб’єктів, посиленню їх мотивації до розвитку виробництва тих або інших товарів.

Вільному (класичному) ринку притаманні такі риси: необмежене число учасників ринкових відносин і наявність вільної конкуренції між ними; абсолютно вільний доступ до будь-якої господарської діяльності всіх членів суспільства; абсолютна мобільність факторів виробництва; необмежена свобода руху капіталу; наявність у кожного учасника достатньої інформації про ринок (норму прибутку, попит, пропозицію і т. д.).

Вільний ринок - це механізм явно бездефіцитного ринку. Він забезпечує: ефективний розподіл ресурсів у суспільстві; гнучкість і високу адаптивність до умов, що постійно змінюються; свободу вибору і дій ринкових суб’єктів; максимальне використання досягнень НТР; здатність до задоволення різноманітних потреб; підвищення якості товарів і послуг.

Але вільний ринок має певні недоліки. Ринок призводить до диференціації в рівні життя населення. Соціальні наслідки вільного ринку такі: безробіття, руйнування трудового потенціалу окремих груп населення. Із загальнолюдських позицій ринковий розподіл несправедливий, оскільки не забезпечує мінімальний рівень життя всім. Отже, необхідне втручання держави для розв’язання соціальних проблем.

Регульований ринок - це результат цивілізації і гуманізації суспільства, коли держава прагне якось пом’якшити удари ринку по інтересах окремих членів суспільства, проте не настільки, щоб звести нанівець мотивацію до творчої, ініціативної праці і розумного ризику в господарській діяльності. Ринок повинен бути регульованим, щоб усунути або якось обмежити негативні його наслідки.

Ринок може регулюватися: за допомогою власного ринкового механізму, елементами якого є конкуренція, прибуток, ціна, попит, пропозиція та ін.; державою прямо або опосередковано через держзамовлення, податки і т. д.

Ринкові відносини - це відносини і зв’язки, які складаються між продавцями і покупцями в процесі купівлі-продажу товарів.
Суб’єктами ринкових відносин є споживачі, виробники і постачальники ресурсів.
Споживачами виступають ті суб’єкти, які мають гроші: підприємці, наймані працівники, дрібні товаровиробники, пенсіонери, учні та студенти. Таким чином, суб’єктом ринкових відносин виступає майже все населення країни. За умов ринкової економіки щоб споживати, потрібно спочатку купити на ринку.
Виробниками продукції виступають підприємства - капіталістичні і прості товаровиробники. Вони виробляють товари і послуги, які мають задовольнити потреби споживачів - покупців.
Постачальниками ресурсів, таких як земля, праця, капітал і підприємницький хист, є власники цих ресурсів

При аналізі ринкових відносин прийнято також виділяти два таких основних суб’єкти: домогосподарства і підприємства

Домогосподарства виконують дві основних функції в ринковій економіці: вони є основними постачальниками всіх економічних ресурсів і водночас основною видатковою групою в національному господарстві.
Підприємства -це основна ланка народного господарства, яка забезпечує виробництво товарів і послуг та здійснює комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

У змішаній ринковій економіці важливим суб’єктом ринкових відносин є держава (за визначенням західних економістів - уряд).

Основними об’єктами ринкових відносин є:
1) товари і послуги, які постачені на ринок або які можуть бути постачені за певного рівня ціни. До товарів ми включаємо і капітальні блага, тобто засоби виробництва;
2) робоча сила, або праця;
3) земля та інші природні ресурси;
4) нерухомість: будівлі, споруди, житло.

Білет№22

Функції ринку та його структура.

Структура ринку за різними критеріями:

а). за об’єктами обміну:

ринок ресурсів, який набуває форм:

ринку праці;

ринку капіталу;

ринку землі та нерухомості;

товарний ринок, який набуває форм:

Ринок послуг;

ринок науково-технічних розробок та інформації;

фінансовий ринок,що набуває форм:

Грошовий ринок;

ринок цінних паперів;

Валютний ринок;

б). залежно від умов, в яких діють суб’єкти господарювання:

вільний ринок;

монополізований(олігополія,монополія)(один продавець або обмежена кількість іх, багато покупців, доступ на ринок та до інформації обмежений);

монополістична конкуренція(відносно велика кількість продавців, диференціація товару, вільні вхід та вихід на ринок);

Регульований;

в). за територіальною ознакою:

місцевий;

регіональний;

національний;

світовий;

г).стосовно відповідності чинному законодавству:

легальний(дозволений законом і відкритий для оподаткування);

тіньовий(не зареєстрований, ухиляння від сплати податків);

д). стосовно способу формування:

стихійний;

організований.

Функції ринку:

Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси- виробництво,обмін, розподіл і споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економічних ресурсів на мікро-макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту та пропозиції.

Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів і послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів.

Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

Функція санації. Ринок через конкуренцію очищає економічне середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші. Цей механізм санації економічного довкілля деперсоніфікований і тому не може бути упередженим і несправедливим.

Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів.

Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що- ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтувати у своїй господарській діяльності.

Функція інтеграції. Ринок об’єднує суб’єктів економічної системи в одне ціле, спираючи формуванню єдиногоекономічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

Білет№23

Закон попиту і пропозиції, його сутність та механізм його дії. Еластичність попиту і пропозиції.

Еластичність попиту і пропозиції

Здатність однієї економічної змінної реагувати на зміни, що відбулися в іншій економічній змінній, називають еластичністю.

Кілкісна еластичність вимірюється показником, який назтвають коефіцієнтом еластичність (Е).

Коефіцієнт еластичності – це відношення відсоткової зміни однієї величини до відсоткової зміни іншої.

Розрізнають еластичність за ціною, доходом і перехресну еластичність.

Для різних товарів форма та нахил кривих попиту можуть дуже відрізнятися. Спостерігаються дві ситуації:

1) коли за незначної зміни ціни попит зазнає відносно великих змін;
2) коли зміна ціни не викликає значних змін попиту.

У першому випадку попит називають еластичним, а в другому - нееластичним.

Отже, еластичність описує, в якому ступені зміни ціни впливають на величину попиту. До еластичних відносяться товари, від яких споживач відносно легко може відмовитись при загальному зростанні цін (електроміксери, делікатеси, автомобілі).
Як правило, нееластичний попит на ті товари, від споживання яких не можна відмовитись при будь-якому зростанні цін, пояснюється однією з таких причин:

* це товари першої необхідності;
* для них важко знайти замінники;
* вони відносно недорогі;
* покупець знаходиться у безвихідному становищі.

Прикладами нееластичних товарів можуть бути хліб, взуття, сіль, житло, ліки тощо.

Сутність цінової еластичності попиту визначається коефіцієнтом еластичності, який розраховується за формулою:

Регулювання валютного курсу; - №1 - открытая онлайн библиотека

Еп показує, наскільки змінюється обсяг попиту при зміні ціни на 1%. Попит буде еластичним, якщо Еп > 1, тобто відносна зміна ціни приведе до більшої відносної зміни попиту. Попит буде нееластичним, якщо Еп < 1, тобто відносна зміна ціни буде більшою відносно зміни попиту. Якщо ж зміна ціни і попиту відбуваються в однаковій пропорції, такий випадок назвали одиничною еластичністю (Еп = 1).

Значення Еп визначає ринкову поведінку виробників товарів. Якщо попит еластичний, то зростання ціни призведе до зменшення доходу, а при нееластичному попиті зростання цін викличе збільшення доходу виробника.

На величину Еп впливає ряд факторів: замінність товару; питома вага в доході споживача; життєва необхідність товару; час реалізації і використання продукту. Саме тому попит на хліб, тютюнові вироби, електроенергію, як правило, нееластичний (Еп < 1), а на автомобілі, холодильники, маргарин, делікатеси, як правило, еластичний (Еп >1).
Цінова еластичність характерна і для пропозиції товару. Коефіцієнт еластичності пропозиції розраховується так:

Регулювання валютного курсу; - №2 - открытая онлайн библиотека

На відміну від Еп, Епр має плюсове значення.

Із факторів, що впливають на еластичність пропозиції, найбільш важливим є кількість часу, тобто ринковий період, який є у розпорядженні виробників, щоб відреагувати зміною обсягу пропозиції на зміну ціни продукту.

Закон попиту і пропозиції.

Закон попиту - це закон, який передбачає, що із зростанням ціни на товар зменшується кількість товару, яку хоче придбати населення, а із зменшенням ціни на товар. То кількість товару, що купується населенням, зростає.
Пропозиція - це сукупність товарів за певною ціною, які готові виготовляти і продавати виробники.
Розрізняють індивідуальну і ринкову пропозицію.
Індивідуальна - це товари одного виробника, які пропонують для реалізації.
Ринкова - це пропозиція, яка визначається як сума всіх індивідуальних пропозицій.
На зміну пропозиції мають вплив:
- цінові;
- нецінові фактори.

Цінові- обсяг продукції, які готові випустити виробники.
Нецінові - це витрати виробництва, технічний прогрес, організація ринку. Організація реалізації товарів, стабільність законодавства. Очікування економічних змін.
Закон пропозиції - це закон, який стверджує, що із зростанням ціни збільшується кількість товару, які готові виробити виробники, а із зменшенням ціни на товар, кількість товару. Що виробляється виробником, зменшується.

Білет№24

Сутність та основні елементи інфраструктури ринку.

Інфраструктура ринку – сукупність інститутів ринку, які
обслуговують і забезпечують рух матеріальних і нематеріальних цінностей.

Основними елементами ринкової інфраструктури є: торгово-
промислові палати, біржі (товарні, фондові, праці), служби маркетингу,
брокерські, страхові, аудиторські, інвестиційні, холдингові компанії тощо.
Торгово-промислова палата – це міжнародна суспільна або державна

організація, що сприяє розвитку економіки і торгівлі, в першу чергу –
зовнішньоторгових відносин між країнами. Вони допомагають об'єднати

ділові круги фірм, установити торгові зв’язки, надають необхідну
інформацію учасникам торгових операцій.
Біржа –– регулярно функціонуючий, організаційно

визначений оптовий ринок однорідних товарів, на якому укладаються
договори купівлі-продажу великих партій товару.
В залежності від виду товарів, якими торгує біржа, розрізняють біржі:
товарні, фондові, валютні, універсальні і біржі праці.
Товарна біржа – установа, в якій здійснюються оптові угоди з купівлі-
продажу товарів за зразками і стандартами на основі попередньої біржової

експертизи.Служби маркетингу– це сукупність
спеціалізованих компаній, агентств і організацій, різноманітна діяльність
яких пов’язана з ринком товарів, послуг і цінних паперів. Брокерські компанії – це брокерські
фірми, контори, представництва, асоціації, які створені для спільного
надання посередницьких послуг при проведенні торгових, біржових
операційСтрахові компанії – це комерційні організації, які надають послуги в
царині страхування, виступають у ролі страховщиків майна і життя своїх
клієнтів.

Аудиторські компанії – це комерційні організації, які здійснюють
незалежну фінансову і бухгалтерську експертизу, контроль за діяльністю
господарюючих суб’єктів, аналітико-консультативні послуги. Інвестиційні компанії – це кредитно-фінансові установи акціонерного
типу, які акумулюють грошові засоби приватних інвесторів, що залучаються
через продажу їм власних цінних паперів. Холдингові компанії – це акціонерні корпорації, які використовують
свої капітали для придбання акцій інших компаній .Товарна біржа має права юридичної особи, формує оптовий ринок і
забезпечує можливість здійснення оптових договорів і біржової торгівлі в
формі відкритих публічних торгів. Товарні біржі мають такі переваги:
- контрагенти добровільно вибирають один одного;
- ціни формуються під впливом попиту і пропозиції;
- торги проводяться за єдиними, встановленими біржею, правилами;
- типова форма контрактів спрощує до мінімуму проведення торгів..Її

завдання створювати умови для здійснення торгової і посередницької
діяльності іншим юридичним і фізичним особам.
Біржові договори не можуть складатися від імені і за рахунок біржі, їх

здійснюють лише члени біржі особисто або через своїх уповноважених, а
також біржові брокери за дорученням членів біржі. Джерело доходу брокера-
посередника – комісійна винагорода, яка передбачена статутом відповідної

біржі. Поруч з брокерами в торгах приймають участь і члени біржі, так звані
біржові маклери (ділери), які ведуть і фіксують договори..
відстрочкою його постачання.
Строкові (ф’ючерсні) договори мають об’єктом не реальний товар, а

стандартні ф’ючерсні контракти, в яких уніфіковано якість і кількість товару,
умови його постачання, платежу, упаковка і маркіровка. Ф’ючерсний

контракт (ф'ючерс) – договір між продавцем і покупцем про купівлю-
продаж товару в майбутньому за узгодженою сьогодні ціною. Ф’ючерсний

контракт не зв’язаний з конкретним продавцем або покупцем і може багато
разів передаватися із рук в руки (третьому, четвертому і т. д. покупцеві).
Особливим видом ф’ючерсного договору є опціон з премією, тобто

договір з обмеженим, порівняно зі звичайним ф’ючерсним договором,
ризиком. Опціон являє собою договірне зобов’язання купити або продати

певний вид ф’ючерсного контракту за завчасно установленою ціною в межах
узгодженого періоду.
Сучасні ф’ючерсні договори здійснюються з метою спекуляції або

страхування від цінових ризиків (хеджирування). Спекулятивні операції –це
гра на підвищенні або на пониженні ціни контракту. Хеджирування являє
собою страхування від цінових ризиків з метою уникнення втрат від зміни
цін.
Фондова біржа – організований вторинний ринок цінних паперів,
розміщений в певному місці, функціонуючий за встановленими правилами,
на якому відбувається відкрите визначення цін за допомогою механізму

котирування.
Основні види цінних паперів, які обертаються на біржі, - це акції й

облігації, державні боргові зобов’язання, а також похідні від них. Процедура
допуску їх до котирування на фондовій біржі називається лістингом; Цінні папери, які пройшли процедуру лістингу і дозволені для купівлі-
продажу, називаються фондовими цінностями (активами). Торгівля ведеться

або партіями, на певну суму, або за видами, при цьому договори укладаються
“заочно”, без наявності на біржі самих цінних паперів.

Білет№25

Конкуренція,її суть, види та роль в ринковій економіці.

Конкуренція означає суперництво між суб'єктами ринкового господарства за найбільш вигідні умови виробництва, продажу і купівлі товарів.
Найважливіша функція конкуренції - формування ринкової ціни. Це така ціна, яка врівноважує в собі не тільки попит і пропозицію, але й ціни попиту і пропозиції. За допомогою ринкової ціни конкуренція забезпечує збалансоване співвідношення між суспільними потребами і суспільним виробництвом.. Історично найстарішими формами конкуренції є внутрігалузева і міжгалузева.
Внутрішньогалузева - це конкуренція між виробниками певної галузі. Об'єктами такої конкуренції є умови виробництва, ринки збуту, "портфелі" замовлень, затрати виробництва, якість продукції та послуг. Вона зумовлює зростання ефективності всієї галузі, кількісних і якісних показників, її подальший розвиток.
Міжгалузева конкуренція здійснюється між виробниками (підприємствами, підприємцями) даної галузі й виробниками інших галузей. Об'єктом такої конкуренції є більш висока норма прибутку (рентабельності) в тій чи іншій галузі, отже, і боротьба за вигідніше вкладення капіталу. Міжнародна конкуренція являє собою конкуренцію виробників на світовому ринку і включає в себе як внутрігалузеву, так і міжгалузеву форми конкуренції. На світовому ринку домінуюча роль належить компаніям найбільш розвинутих країн.Дві основні форми конкуренції: чиста або "досконала" та обмежена або "недосконала".
Досконала або чиста конкуренція - це така модель ринку, при якій вплив кожного учасника економічного процесу на загальну ситуацію настільки малий, що ним можна знехтувати. Модель чистої конкуренції має наступні характерні ознаки. По-перше, при ній на ринку знаходиться багато незалежних продавців і покупців даного продукту. По-друге, ніким і нічим не обмежений доступ на ринок і такий самий вихід з нього всіх бажаючих. По-третє, фірми, що конкурують, випускають стандартизовану продукцію. По-четверте, в умовах чистої конкуренції відсутній будь-який вплив окремої фірми на рівень ринкової ціни. Учасники ринкових угод мають вичерпну і вчасну інформацію про якість товару, ціни і вигоду торгівлі. Все сказане дало привід назвати даний вид досконалою

конкуренцією.
"Недосконала" (обмежена) конкуренція репрезентується двома основними формами: монополістичною конкуренцією та олігополією. Об'єднує їх те, що на відміну від чистої конкуренції, вони дають змогу окремій фірмі впливати на ринок, використовуючи для цього ряд важелів і, насамперед, важіль ціни.
Монополістична конкуренція - це конкуренція, яка виникає між монополіями. Вона може бути внутрі- та міжгалузевою, а також міжнародною. На відміну від вільної конкуренції, в умовах панування монополій конкуренція контролюється і певною мірою обмежується. Олігополія є конкуренція, при якій декілька великих фірм монополізують виробництво і збут основної маси продукції і ведуть між собою переважно нецінову конкуренцію.
Білет №26

Основні типи ринкових структур досконалої та недосконалої конкуренції

В умовах ринкової економіки залежно від кількості кон­курентів, обсягу продукції, яка пропонується покупцям, ме­тодів конкурентної боротьби існують ще такі види конку­ренції, як досконала та недосконала (монополістична й олігополістична). Досконала конкуренція передбачає, що ринок скла­дається з великої кількості конкурентів (виробників, продавців). Вони пропонують покупцям товарний продукт з однаковими якісними параметрами або ж цілком ідентичні товари. Причому частка кожного з них настільки мала, що практично ніхто не може впливати на ціну ринку. В умовах досконалої конкуренції виробники й про­давці не витрачають багато часу на розробку стратегії мар­кетингу, яка передбачає передусім розробку нових товарів, певну політику цін, рекламу, стимулювання збуту тощо. Пристосування до ціни в умовах досконалої конкуренції означає досягнення таких витрат виробництва, які б забез­печували норму прибутку не нижчу, ніж у конкурентів. Це змушує виробників вивчати й реалізувати перспективні шляхи розвитку виробництва. Існує ще декілька видів конкуренції в умовах ринку не­досконалої конкуренції: монопсонія, олігопсонія, дуополія, білатеральна монополія. Монопсонія - це тип ринкової структури, при якій існує монополія одного покупця товару. Обмежуючи свої закупівлі, покупець забезпечує собі монопольний прибуток за раху­нок втрати частини доходів продавця. Олігопсонія - це тип ринкової структури, при якій існує невелика вузькоспеціалізована група покупців певного то­вару. Обмежуючи закупівлі товару, покупці забезпечують собі монопольний прибуток за рахунок втрати частини до­ходів продавця.Дуополія - це тип ринкової структури, при якій існує тільки два постачальники певного товару і між ними пов­ністю відсутні монополістичні угоди про ціни, ринки збуту та ішне. Білатеральна монополія - це тип ринкової структу­ри, при якій виникає протиборство єдиного постачальника і єдиного споживача. Такий ринок виникає на ринку елект­роенергії, водо- та газопостачання.

Білет №27

Причини виникнення, суть та форми монополізму.

Монополія - це підприємство або група підприємств, що випускає значну частину продукції даної галузі, або декількох галузей і може диктувати ринку ціни. Можливість диктувати ціни є найбільш визначальним критерієм монопольного утворення.
Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин.
По-перше, вона може з'явитись у випадку, коли весь обсяг певного товару чи послуги є продуктом однієї чи кількох фірм. Конкуренція в цьому випадку не можлива або й не бажана (скажімо, у енергозабезпеченні, метрополітені).
По-друге, ця форма монополії виникає в сільському господарстві та добувних галузях промисловості.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів, що надають окремим фірмам виключні права на виконання певного роду діяльності.

Економічна монополія, яка є найбільш поширеною, виростає на основі закономірностей господарського розвитку. Перший шлях, що веде до неї, здійснюється через концентрацію виробництва, а другий базується на централізації капіталів.

У наукових працях і підручниках визначають такі основні форми монополій, як картелі, синдикати, трести і концерни.

Картель - це об'єднання кількох підприємств однієї галузі виробництва, яке не ліквідовує їх виробничої або комерційної самостійності, але передбачає угоду між ними з окремих питань: розподілу ринків збуту, рівня цін, квотування виробництва тощо.

Синдикат - об'єднання підприємств однієї галузі промисловості, які створюють спільну гуртово-збутову контору. Таким чином, залишаючи за собою виробничу незалежність, члени синдикату втрачають комерційну.

Трест - акціонерне товариство, члени якого втрачають як виробничу, так і комерційну незалежність. Управління ведеться радою директорів. Може охоплювати підприємства різних галузей промисловості.

Концерн - це об'єднання юридично незалежних підприємств різних галузей промисловості через систему контрольних пакетів акцій.

Спираючись на різні причини виникнення монополії, можна звести її до трьох основних форм : природна, адміністративна, економічна.