Поняття, завдання та форми організації валютного регулювання та валютного контролю

Здійснюючи державне регулювання відносин у сфері обігу валюти, органи державної влади втілюють валютну політику. Валютна політика - це сукупність заходів, що здійснюються у сфері міжнародних економічних відносин відповідно до поточних та стратегічних цілей економічної політики країни. Вона спрямована на розв’язання головних завдань; забезпечення стабільності економічного зростання, стримування зростання безробіття та інфляції, підтримка рівноваги платіжного балансу.

Під валютним регулюваннямслід розуміти діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямовану на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями.

Основними завданнями здійснення валютного регулювання та контролю є:

1) організація системи курсоутворення, захист та забезпечення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці;

2) організація внутрішнього валютного ринку;

3) регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;

4) регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій;

5) встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення через кордон валютних цінностей;

Основними формамиздійснення валютного регулювання та контролю є проведення:

1) дисконтної політики, тобто регулювання обсягу грошової маси,

рівня цін і т.д.;

2) девізної політики у вигляді валютної інтервенції, яка являє собою купівлю-продаж національним банком іноземної валюти, золота, зміни режиму конвертованості валют, посилення або послаблення валютних обмежень;

3) диверсифікації валютних резервів, що дає змогу зменшити збитки від відносного знецінення тих або інших валют;

4) отримання або надання кредитів та субсидій, які використовуються для компенсації розривів, що виникають у міжнародних платежах;

5) адміністративні заходи.

Здійснення валютного регулювання покладається чинним законодавством на органи державної влади, що проводять економічну та грошово-кредитну політику. Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання:визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт

зовнішнього державного боргу України; бере участь у складанні платіжного балансу України; забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що

стосується руху валютних цінностей; забезпечує формування і виступає розпорядником Державного

валютного фонду України; визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Однак визначальну роль у проведенні валютного регулювання відіграє центральний банк держави. Згідно з чинним законодавствомНаціональний банк України у сфері валютного регулювання:

здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної

економічної політики України; складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс

України; контролює додержання затвердженого Верховною Радою України

ліміту зовнішнього державного боргу України; визначає у разі потреби ліміти заборгованості в іноземній валюті

уповноважених банків нерезидентам; видає у межах, передбачених цим Декретом, обов’язкові для виконання

нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України; нагромаджує, зберігає й використовує резерви валютних цінностей для

здійснення державної валютної політики; видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення

про їх скасування; встановлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях; встановлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням; забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та

операції уповноважених банків.

Правове регулювання розрахунків в іноземній валюті здійснюється відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Основними моментами, що характеризуютьрозрахунки в іноземній валюті,є такі: Поняття, завдання та форми організації валютного регулювання та валютного контролю - №1 - открытая онлайн библиотека

 
обов’язкове зарахування виручки в іноземній валюті на валютні

рахунки одержувачів коштів;

Поняття, завдання та форми організації валютного регулювання та валютного контролю - №1 - открытая онлайн библиотека

 
додержання строків, встановлених законодавством, для

Поняття, завдання та форми організації валютного регулювання та валютного контролю - №1 - открытая онлайн библиотека зарахування валютної виручки; зокрема виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики; використання Національним банком України права встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядку її продажу в разі недотримання резидентом цього строку тощо.

Валютні операції, у яких беруть участь резиденти та нерезиденти, а також уповноважені банки та інші фінансові установи, підлягають валютному контролю.