Поняття об’єднання підприємств

ТЕМА 1

Об’єднання підприємств як суб’єкт господарювання

· Поняття об’єднання підприємств

· Історія організації та розвитку об’єднань підприємств

· Корпоративна форма організації бізнесу

Поняття об’єднання підприємств

У сучасних умовах господарювання необхідним елементом успішного економічного розвитку є поглиблення економічних зв’язків, посилення конкурентних позицій товаровиробників. Можливість адекватно реагувати на глобалізаційні процеси пов’язана з вибором оптимальної моделі розвитку як в національній економіці так і в поширенні міжнародної співпраці. На сучасному етапі переваги крупнотоварного виробництва та великого бізнесу є об’єктивною реальністю, викликаною, з одного боку, суспільним поділом праці, а з іншого – рівнем розвитку продуктивних сил і міжгалузевих зв’язків, що зумовлює потребу формування, функціонування не лише великих підприємств, а й їх об’єднань.

Глобалізаційні явища викликають необхідність активізації співробітництва підприємств як стратегічний напрям їх розвитку. Одним із ефективних механізмів реалізації цього завдання є посилення процесів об’єднання. Світовий досвід однозначно свідчить про те, що об’єднання підприємств грають визначальну роль в економіці розвинених країн, є основою їх могутності, генераторами стійкого економічного зростання і науково-технічного прогресу.

Компанії активно застосовують механізми співпраці, які дозволяють максимально реалізовувати усі переваги об’єднань капіталів, зберігаючи при цьому статус юридичної особи. У зв’язку з цим виникає принципово новий вид компанії – тобто йдеться вже не про окремі підприємств, а про об’єднання підприємств, юридичних осіб.

Об’єднання підприємств –це господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об’єднання підприємств утворюються на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до законодавства мають право утворювати об’єднання підприємств. В об’єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені згідно з законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об’єднання підприємств, утворені на території інших держав.

Об’єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об’єднання.

Об’єднання підприємств як господарська організація є суб’єктом господарювання. Відповідно до Частини 1 ст. 55 Господарського кодексу суб’єктами господарювання визнають учасників господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

У переважній більшості суб’єкти господарювання є юридичними особами. Проте, Господарський кодекс і Цивільний кодекс передбачають здійснення господарської (підприємницької) діяльності і без створення юридичної особи.

Виходячи зі змісту ст. 55 Господарського кодексу можна навести такі ознаки, притаманні суб’єктам господарювання:

1) суб’єкти є учасниками господарських відносин; вони здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність;

2) наділені господарською компетенцією (сукупністю господарських прав та обов’язків), яку реалізує при здійсненні господарської діяльності, набуваючи при цьому нових прав і обов’язків;

3) мають відокремлене майно;

4) несуть відповідальність у межах належного їм майна, крім випадків, передбачених законодавством (наприклад, відповідальність учасників повного товариства).

Суб’єкт господарювання може бути створений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян способом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб’єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його створення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, - статут (положення) суб’єкта господарювання.

При створенні обєднання підприємств важливим питанням є визначення основних ознак, що відрізняють одну організаційно-пра­вову форму від інших, а саме:

- кількість учасників створюваного господарського суб'єкта або
об'єднання;

- хто є власником використовуваного капіталу;

- межі майнової відповідальності;

- джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності;

- спосіб розподілу прибутків і збитків;

- форма управління суб'єктом господарювання.

Сутність об’єднань підприємств полягає в тому, що панування чи підпорядкування визначаються володінням установчим, або пайовим, капіталом.

Юридичне оформлення підприємницьких відносин в об’єднаннях може будуватися на принципах субординації і координації. Економічне співробітництво, побудоване на принципі субординації, звичайно визначається підписаним договором. У ньому головне підприємство контролює залежні підприємства через володіння більшістю голосів на їхніх загальних зборах. У групах підприємств, заснованих на координаційних принципах, підпорядковані і головне підприємство об’єднані на ґрунті загальних економічних інтересів.

Можна виділити основні передумови, що спонукають підприємства до об’єднань:

1. Організаційні: криза в галузі; поява великих об’єднань, здатних виробляти конкурентноздатну продукцію та контролювати ринок.

2. Економічні: підвищення цін на продукцію, сировину, технологію, робочу силу, інформацію; збільшення витрат виробництва.

3. Технічні: розвиток науково-технічного прогресу; поява нових технологій в галузі.

4. Соціальні: зміна підприємницького клімату; створення нових робочих місць; поліпшення умов та оплати праці робітників.

5. Інформаційні: поява нового способу передачі, зберігання, переробки інформації; накопичення нових науково-технічних знань.

Враховуючи тенденції розвитку економіки України та сучасний стан в підприємницькій діяльності можна визначити основні та цілі, які спонукають підприємств до інтеграції (рис. 1).

Поняття об’єднання підприємств - №1 - открытая онлайн библиотека

Рисунок 1.1 – Основні цілі об’єднань підприємств

Доцільність об’єднання зумовлюється тими перевагами, які отримують потенційні учасники цього процесу. Перш за все, суттєво можуть знизитися трансакційні витрати. Зокрема, знижуються витрати на маркетингові дослідження, пошук сторонніх підприємств, які б могли виконувати дані роботи, на укладання договорів. Співпраця з підприємством-учасником об’єднання суттєво знижує ризики невиконання договірних зобов'язань та дозволяє знижувати ціну при збереженні високої якості виконання робіт. Зацікавленість підприємств-учасників об’єднання полягає в стабільному забезпеченні завантаження власних потужностей, що сприяє підвищенню рентабельності виробництва. Крім того, всередині об’єднання відбувається активний розвиток взаємозв'язків, який зумовлює інтенсивний обмін фінансовими, кадровими та інформаційними ресурсами та визначає більш високий рівень конкурентноздатності як кожного учасника так і об’єднання в цілому. Обмін факторами виробництва, збільшення обсягів реалізації продукції, централізація та усунення дублювання управлінських функцій, використання ефекту масштабу, зменшення податкових платежів є додатковим аргументом на користь інтегрованих формувань.

Об’єднання дозволяє закріпити господарські зв'язки, посилити стимули для отримання найбільш ефективного кінцевого результату, сконцентрувати ресурси по найбільш ефективних напрямах технічної політики, використовувати найефективніше систему взаєморозрахунків, у тому числі за рахунок застосування розрахункових цін, підвищити конкурентоспроможність українських виробників на зовнішньому ринку, а також економніше вирішувати окремі завдання використання виробничої і соціальної інфраструктури.

Обєктивними причинами формування та функціонування обєднань підприємств є:

а) необхідність поєднання усіх стадій технологічного процесу, що дає змогу комплексно використовувати сировину і матеріали;

б) кооперування взаємопов’язаних спеціалізованих виробництв, що дає можливість комплексно виготовляти кінцевий продукт;

в) забезпечення повноти циклу «наука – технічні розробки – інвестиції – виробництво – збут – споживання»;

г) масовість випуску продукції, стабільний асортимент, що значно скорочує витрати на одиницю продукції, здешевлює її, робить доступною для споживачів.

Взаємодія об’єднань підприємств із зовнішнім середовищем забезпечує виконання певних функцій:

- як загальних:

o соціальна функція – полягає у виготовленні підприємствами-учасниками товарів послуг, необхідних суспільству;

o ресурсна функція – виявляється в найбільш ефективному використанні матеріальних, трудових, інвестиційних ресурсів;

o організаційна функція – являє собою поєднання ресурсів в оптимальних пропорціях;

- так і притаманних переважно великому бізнесу:

o функція організації;

o інноваційна функція;

o функція зовнішньоекономічного представництва національної економіки;

o здійснення реальної господарської влади в країні.

До узагальнених функцій та компетенції об’єднань підприємств відносять:

- виконання завдань, визначених договором, статутом, актом про створення об'єднання (промислова діяльність, будівництво, транспортна діяльність та ін.);

- вирішення спільних для групи підприємств питань, зокрема, питань соціально-економічного розвитку;

- проведення спільної для галузі науково-технічної політики (поліпшення якості продукції, підвищення технічного рівня виробництва, ефективне використання потужностей, зовнішньоекономічна діяльність і т. ін.);

- виконання при необхідності планових функцій, якщо це передбачено статутом або засновницьким договором;

- захист прав та інтересів підприємств об’єднання;

Об’єднання підприємств дозволяє поєднувати гнучкість, адаптивність окремих юридично самостійних підприємств та масштаб діяльності великих компаній. В умовах входження у світову економічну спільноту активізація процесів об’єднання відображає розвиток інтеграційних процесів у всьому світі. Це організаційно-правове вираження економічних законів концентрацій виробництва та капіталу, економії витрат і, як наслідок, підвищення рентабельності.