Внесок Пітера Друкера в теорію і практику світового менеджменту

Коротка біографія П.Друкера

Пітер Ф.Друкер народився в 1909 р. у Відні, Австрія.

Учився в університетах Австрії і Великобританії, одержав докторську ступінь в області публічного і міжнародного права. Працював газетним репортером у Франкфурті, Німеччина, і економістом в одному з банків Лондона. У 1937 р. Друкер переїхав у США і почав викладати політику і філософію в Беннінгтонському коледжі.

Більше двадцяти років, з 1950 по 1971 р., він був професором менеджменту у Вищій школі бізнесу Нью-йоркського університету.

З 1971 р. Друкер - професор соціальних наук і менеджменту в університеті Клермонт, у 1984 році його ім'ям була названа Вища школа менеджменту цього університету.

Він працював з багатьма найбільшими корпораціями світу, некомерційними організаціями й агентствами урядів США, Японії і Мексики.

З 1940-х рр. він пише книги по менеджменту, багато з який зробили дійсну революцію в управлінні бізнесом. Його перу належить тридцять одна книга: тринадцять з них присвячені проблемам суспільства, економіки і політики, п'ятнадцять - менеджменту, дві - художні, одна - автобіографічна; крім того, Друкер є співавтором книги по японському живопису. Друкер працював колумністом у Wall Street Journal, його статті також часто публікувалися в Harvard Business Review і інших виданнях.

21 червня 2002 року президент США Дж. Буш-молодший вручив Пітеру Друкеру Президентську Медаль Свободи.

Друкер має почесний докторський ступінь багатьох університетів світу. Крім того, він обіймає посаду почесного голови заснованого ним Leader to Leader Institute.

Ф.Друкер поміняв безліч місць роботи з тих пір, як 70 років тому почав свою трудову діяльність. Викладацьку діяльність активно сполучив з консультаційною діяльністю, був постійним радником ряду корпорацій США ("Дженерал Електрик", "Сірс", "Ай Бі Ем").

Внесок Пітера Друкера в теорію і практику світового менеджменту

Пітер Ф.Друкер вплинув на розвиток бізнесу в двадцятому столітті. Саме він перетворив менеджмент – непопулярну і не шановну в 50-і роки спеціальність – у наукову дисципліну. Пітер Друкер має 19 докторських ступенів у різних університетах США, Бельгії, Великобританії, Іспанії, Японії і Швейцарії. Його ім'ям названі бізнес-школи і фонди.

Протягом шести десятиліть Друкер був самим бажаним радником виконавчих директорів, серед яких були Уолтер Рістон з Citicorp, Давид Рокфеллер з Chase Manhattan Corp., Генрі Льюс з Time Inc. і Марко Уіллес з Times Mirror Co. Він винайшов термін “управління за допомогою цілей” і допоміг розробити об'єктивні ступені зарплати і просування. Він визначив важливість “працівника знань” - еліти білих комірців - одним з перших серед теоретиків менеджменту.

Друкер хотів орієнтувати компанії на клієнтів, а не тільки на технологію. Працюючи в стилі відомого віденського психоаналітика, Друкер зондував глибоко, задавав питання і відслідковував зв'язки. Він читав лекції на такі теми, як демографічні зміни в Латинській Америці, переміщення селян із сільської місцевості в міста і про те, як це впливає на бізнес.

Здатність Друкера схоплювати нові ідеї і вселяти впевненість керівникам викристалізувалася в ролі, що він грав, допомагаючи відділу реактивних двигунів компанії GE зробити революцію в області комерційного авіабудування. Треба було переконати авіабудівників, що поставляли літаки для військових, що має сенс затратити гроші на розробку цивільного літака. Роль Друкера складалася в допомозі менеджерам відділу реактивних двигунів GE.

Друкер іноді помилявся, і довгострокові наслідки цього були приголомшливими. “Ми розробили саму наукову у світі систему компенсацій, і вона ледь не розвалила GE”, – визнає Друкер з часткою самозасуджуючого гумору.

Коли Друкеру виповнилося 90 років, він продовжував консультувати, хоча і рідко залишав свій скромний будинок у Клермонті, штат Каліфорнія. Він все ще працює на факультеті Друкерівськой школи управління в Клермонтському Університеті. Однак він більше не упевнений, що корпорації - це організації для “створення громадянства”, і турбується, що рухливість сьогоднішнього наукового суспільства створює нові соціальні проблеми. “Корпорації, що колись будувалися, щоб стояти, як піраміди, тепер більше схожі на намети”, – говорить він.

У центрі уваги теорії Друкера – підприємницька діяльність, інновації, роль менеджерів в організації, організаційні цілі і логіка формування організаційних структур. Є одним із творців теорії управління по цілям, розроблювачем методу кейс-стаді, ініціатором порівняльного дослідження культур. На його думку, специфіці культури відповідає особлива формула успіху в бізнесі. Відомий також як критик ряду положень школи людських відносин, що називає їх концепції "психологічним деспотизмом", і дослідник спадщини класичної школи.

Відповідно до його концепції, суспільство – це глобальна організація, причому нинішня стадія його розвитку обумовлена домінуванням торгових відносин і визначається як "глобальний торговий центр".

Йому належать ряд відомих і широко використовуваних принципів і положень, наприклад: визначення менеджменту "як проблемної ініціативи", а менеджера "як динамічного елемента будь-якого суспільства". З його ім'ям зв'язані тези: "децентралізація управління – спосіб упорядкування великої організації", "оптимізація приватних функцій організації не веде до оптимізації цілого".

У рамках теорії управління по цілям діяльність по формуванню і встановленню системи цілей і роботи з ними розглядається як головна задача менеджера, а система цілей – як фактор, що впливає на структуру організації і забезпечує її ефективне функціонування і довгостроковий розвиток.

П.Ф.Друкер розглядає управління по цілям як необхідний елемент діяльності менеджерів у діловій організації і вважає, що їх основними функціями є формування цілей і співвіднесення із загальними цілями. Ґрунтуючись на уявленні про ділову організацію як про систему, що має безліч потреб, Друкер думає, що менеджери повинні обов'язково враховувати і відбивати у формованій на різних рівнях організації системі цілей.

П.Ф.Друкер зв'язує виникнення системи цілей з різноманіттям задач, розв'язуваних менеджерами в різних секторах, а також з розмаїтістю потреб різних соціальних груп як усередині, так і поза організацією, зацікавлених у її діяльності. Він формує дві тези:

· Менеджер не може ефективно керувати організацією, орієнтуючись тільки на економічну мету.

· Робота з удосконалення системи цілей і із системою цілей необхідна будь-яким діловим організаціям, оскільки їхнє виживання й успішний розвиток залежать від задоволення різноманітних потреб соціальних груп.

Виходячи з цього, П.Ф.Друкер формує зразковий перелік цілей організації, зв'язаних:

· з визначенням типу (типів) ринків, на якому вона повинна працювати;

· з установленням типу продукту, що випускається на даний ринок;

· з визначенням рівня планованого прибутку;

· з установленням типу і джерела необхідних ресурсів;

· з відношенням до нововведень і припустимого ризику;

· з задоволенням потреб персоналу;

· з забезпеченням суспільного визнання її діяльності в більш широкому соціумі;

· з розвитком менеджменту як головного фактора організаційного розвитку.

У рамках даної концепції робота з цілями необхідна для підвищення ефективності діяльності і розробки довгострокових стратегій розвитку організації. Зміст цієї роботи може бути зведене до вибору переліку цілей, розміщенню пріоритетів у системі цілей, "зрівноважуванню" і "жонглюванню" цілями. Нарешті, саме зі співвіднесеннями реальних результатів із планованими (на основі створеної системи цілей), а також зі співвіднесенням цілей між собою зв'язується оцінка ефективності діяльності організації.

Розглядаючи цілі як планований результат діяльності організації, П.Ф.Друкер намагається визначити задачі, рішенню яких сприяє робота з цілями:

· оцінка "широкого спектра комерційних, виробничих і соціальних процесів" і їхньої інтерпретації";

· перевірка істинності тверджень, латентно закладених менеджером в основу проведеного курсу;

· оцінка і прогнозування поводження окремих працівників, підрозділів і інших організацій;

· удосконалювання діяльності організації.