Зниження ризиків платіжних систем

У основу процесу мінімізації ризиків може бути покладена середньостатистична модель поведінки клієнта-тримача карти, що характеризується рядом параметрів, відхилення від яких система онлайнового моніторингу може сприймати як шахрайство, і відмовляти в проведенні операції. Проте побудова адекватної статистичної моделі поведінки клієнта вимагає значного часу і великих обчислювальних ресурсів. Побудова подібних статистичних моделей поведінки клієнта добре зарекомендувала себе в сталих системах банківського обслуговування, а при становленні ринку банківських послуг це завдання вельми складне і навряд чи може бути здійснимим для всього спектру клієнтів, оскільки використання карт клієнтами в основному носить недетермінований характер.

Для вирішення завдання запобігання шахрайству доцільно передати частину функцій управління ризиками безпосередньо тримачам карт. А саме, на стадії випуску і функціонування карти тримач карти зможе сам визначати стандартну для себе модель поведінки. Для цього банк повинен забезпечити тримача карти можливістю оперативно змінювати параметри моделі використання карти. Такий підхід вимагає з боку банку певних ресурсних витрат на доопрацювання програмного забезпечення, розробку нових технологій з управління параметрами функціонування карти, доопрацювання програмного забезпечення «гарячих ліній» і організацію відповідної рекламної кампанії в середовищі тримачів карт.

Велике значення має забезпечення клієнта можливістю оперативно, за запитом, отримувати інформацію про стан рахунку, оперативно блокувати/розблокувати карту, оперативно отримувати інформацію об проведення/спроби проведення операцій.

До параметрів, що визначають модель поведінки клієнта, можна віднести наступне:

· регіон використання карти, з деталізацією до конкретної країни (чим регіон менший, тим менше ризик успішного використання підробленої карти).

· ліміти на суму і кількість операцій видачі готівки і покупки (на 1 день, на 3 дні, тиждень, місяць і т. д.).

· визначення категорій торгівельних точок, де карта не використовуватиметься (наприклад, ІНТЕРНЕТ, замовлення поштою тощо).

· визначення Merchant Category Code (MCC), лише для яких буде дозволено використання карти (наприклад, 6010 і 6011).

Управління параметрами риски клієнт може здійснювати через:

· 24-годинну службу допомоги;

· автоматизовану службу допомоги, що дозволяє отримувати інформацію по рахунку і блокувати/розблокувати карту.

· систему мобільний банк, що дозволяє в режимі онлайн:

1) отримувати SMS-повідомлення про будь-який рух по рахунку;

2) дізнаватися про залишок на рахунку;

3) блокувати/розблокувати карту

4) встановлювати регіон використання карти.

Для посилення мотивації клієнтів в установці регіону використання карти можна ввести деякі обмеження на використання карти в країнах підвищеного ризику використання банківських карт, відповідним чином сповістивши про це клієнтів. Установка регіону використання карти дозволить знімати обмеження на використання карти в цих країнах на певний термін.

Введення обмежень на використання карти самим клієнтом в значній мірі підвищує ефективність роботи систем офлайнового моніторингу банку і дозволяє без фінансових втрат, на ранній стадії виявити випадки підробки карт.

До проблем управління ризиками при обслуговуванні операцій з банківськими картами, пов’язаних лише із зовнішніми чинниками дії на систему «банк-тримач карти» належать:

· випадки втрачених/викрадених карт,

· шахрайські операції типу «повернення покупки»,

· транзакції за підробленими картами.

Інтернет-банкінг

Глобалізація фінансових відносин, суттєві досягнення в технології –поява мікропроцесорних пластикових карток, швидкий розвиток телекомунікацій, в першу чергу, глобальної мережі Інтернет, –започаткували новий напрям у банківській справі –Інтернет-банкінг, з розвитком якого у банка з’являються великі можливості в наданні послуг, а у клієнта –максимально зручний спосіб їх отримання. Зважаючи на це, розвиток Інтернет-банкінгу в Україні заслуговує на увагу і визначає актуальність наукового дослідження.

Інтернет-банкінг (англ. Online Banking) – один із видів дистанційного банківського обслуговування, засобами якого доступ до рахунків та операцій за рахунками забезпечується в будь-який час та з будь-якого комп’ютера через Інтернет.

Інтернет-банкінг являє собою технологію віддаленого банківського обслуговування “home banking” (“віддалений”, або “домашній” банкінг), що дозволяє клієнту, не відвідуючи банківський офіс, здійснювати різного роду операції та одержуватитакі банківські послуги:

-надання банківської інформації загального користування, зокрема, щодо умов вкладів і видання позик, курсів валют тощо;

-купівля та продаж валюти;

-відкриття депозитів;

-надання авторизованої інформації про стан рахунків клієнта (залишки, обороти, виконання виписок за певний період);

-оплата товарів, страхових полісів, комунальних послуг;

-поповнення карткових рахунків тощо [3].

Отже, Інтернет-банкінг –це послуги, які надають банки своїм клієнтам і які полягають у можливості здійснювати через мережу Інтернет усі стандартні банківські операції, що можуть бути виконані клієнтом в офісі банку, за винятком операцій з готівкою

Для виконання операцій використовується стандартний браузер (Internet Explorer, Opera, Mozilla тощо). Таким чином, необхідності встановлювати додаткове програмне забезпечення немає.

Як правило, послуги Інтернет-банкінгу включають:

· виписки за рахунками;

· інформація про інші відкриті банківські продукти (платіжні картки, депозити, кредити, інше);

· платежі в межах банку;

· платежі в національній валюті в межах країни;

· оформлення заяв на підключення до інших послуг (sms-банкінг, картки, депозити, кредити, інше).

Додатково послуги можуть включати:

· платежі в іноземній валюті;

· обмін валют;

· оплата рахунків про надані небанківські послуги (зокрема комунальні, зв’язок);

· придбання ваучерів передоплачених послуг (мобільні оператори, інтернет);

· пряме поповнення балансу SIM-карти (USIM, R-UIM) за вказаним номером телефону.

Таблиця 5.1 – Порівняння систем інтернет-банкінгу в Україні

Інтернет-банкінг Перегляд виписок Платежі в межах банку Платежі в межах України SWIFT платежі Захист перегляду виписок Захист платежів
Приватбанк Так Так Так Так Пароль, SMS Одноразовий пароль, SMS
Укрсиббанк Так Так Так Ні Пароль Одноразовий пароль, SMS
ING Банк Україна Так Так Так Ні Пароль Одноразовий пароль, SMS
Банк Аваль Так Ні Ні Пароль
Укрсоцбанк Так Так Ні Пароль Одноразовий пароль, чек
Укрексімбанк Так Так Так Так Пароль Одноразовий пароль, генератор; Цифровий сертифікат, захищений носій ключа
Universal Банк Так Так Так Пароль Цифровий сертифікат, файл
Альфа-Банк Так Так Так Пароль Одноразовий пароль, SMS
ОТП Банк Так Так Так Так Пароль Пін-код+генератор паролів

Факторами, що стримують розвиток Інтернет-банкінгу в Україні, є, по-перше, відносно невелика, порівняно з західними країнами, кількість користувачів Інтернету, яка налічує 200 –500 тисяч (у США їхня чисельність становить 50 млн.)

Причому більшість з них використовує Інтернет як інформаційну мережу або зручний канал для ділового листування. По-друге, це відсутність належної законодавчо-нормативної бази, що дозволяла б здійснювати всі банківські операції віддалено; по-третє, недовіра клієнтів до банківських установ загалом і до Інтернет-банків зокрема.

Електронні гроші

Електронні гроші – це грошові зобов’язання емітента в електронному вигляді, які знаходяться на електронному носієві у розпорядженні користувача. Такі грошові зобов’язання відповідають наступним критеріям:

· фіксуються і зберігаються на електронному носієві,

· випускаються емітентом при здобутті від інших осіб грошових коштів в об’ємі не меншому, ніж емітована грошова вартість,

· приймаються, як засіб платежу іншими (окрім емітента) організаціями.

Електронні гроші, будучи неперсоніфікованим платіжним продуктом, можуть мати окремий обіг, відмінний від банківського обігу грошей, проте можуть перебувати в тому числі і в державних або банківських платіжних системах.

Обіг електронних грошей відбувається за допомогою комп’ютерних мереж, Інтернету, платіжних карт, електронних гаманців і пристроїв, що працюють з платіжними картами (банкомати, POS-термінали, платіжні кіоски тощо). Використовуються й інші платіжні інструменти різної форми: браслети, брелоки, блоки мобільних телефонів, у яких є спеціальний платіжний чіп.