Віддача від масштабів

Визначення зростання обсягу виробництва внаслідок збільшення обсягів залучених ресурсів є одним із найважливіших питань у плануванні розвитку виробництва на довгостроковий період.

Віддача від масштабу виробництва відображає зміни в обсязі виробництва внаслідок пропорційної зміни кількості всіх факторів виробництва.

Розрізняють три типи віддачі від масштабів виробництва.

Зростаюча віддачаозначає, що обсяг виробництва зростає в більше число разів порівняно із збільшенням усіх факторів виробництва. Тобто внаслідок подвоєння кількості залучених ресурсів обсяг виробництва зростає більше, ніж удвічі.

При подвоєнні обсягу ресурсів обсяг виробництва може також збільшитися вдвічі. В такому випадку існує постійна віддача від масштабу. Це означає, що обсяг виробництва збільшується у стільки ж разів, у скільки разів зростає витрата кожного ресурсу.

Якщо обсяг виробництва зростає у меншій мірі порівняно із збільшенням витрат усіх факторів виробництва, тобто при подвоєнні кількості ресурсів на вході обсяг виробництва зростає менше, ніж удвічі маємо випадок спадної віддачі від масштабів.


Тема 7. Витрати виробництва

Економічні витрати

Витрати виробництва у короткостроковому періоді

Витрати виробництва у довгостроковому періоді

Економія на масштабах

Економічні витрати

Рідкісність ресурсів породжує проблему їх найкращого використання із врахуванням усіх можливих альтернатив. Якщо для виробництва деякого конкретного блага використано певні ресурси, то це означає, що їх уже неможливо застосувати для виробництва якогось іншого блага. Тому витрати в економіці пов’язані з відмовою від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг. Економічні витрати, або альтернативна вартість, будь-якого ресурсу для виробництва блага – це вартість його найкращого альтернативного використання.

З позиції окремої фірми економічні витрати – це платежі, які фірма повинна зробити, або доходи, які фірма повинна забезпечити постачальникам ресурсів, щоб відвести ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах. Такі виплати можуть бути явними або неявними.

Грошові платежі фірми за постачання робочої сили, матеріалів, палива, енергії, транспортних послуг тощо називають явними витратами. Явні витрати – це платежі за ресурси постачальникам, які не належать до числа власників цієї фірми.

Окрім цього, фірма може використовувати деякі ресурси, що належать їй самій. Витрати на власні ресурси називають неоплачуваними, або неявними, витратами. Вони набувають форми втраченого доходу від використання ресурсів, які є власністю фірми.

Мінімальну платню, потрібну для утримання підприємницького хисту у межах ділового підприємства, називають нормальним прибутком. Іншими словами, це винагорода за виконання підприємницьких функцій. Нормальний прибуток дорівнює неявним витратам, вкладеним у бізнес, але не спрямованим у виробництво. Якщо цю мінімальну, або нормальну, винагороду не забезпечено, особа переорієнтує свої зусилля на привабливіший для неї вид діяльності.

Економісти вважають витратами усі платежі – явні та неявні (до останніх належить і нормальний прибуток), які потрібні для залучення ресурсів для конкретного виду діяльності, тоді як бухгалтери зараховують до витрат лише явні витрати.

Відповідно економісти і бухгалтери тлумачать термін “прибуток” неоднаково. Бухгалтерський прибуток – це різниця між загальним виторгом фірми та її явними витратами. Проте економісти визначають прибуток інакше. Економічний прибуток – це загальний виторг мінус усі витрати (явні та неявні, останні містять і нормальний прибуток підприємця).