Трипільскакультура

Біля с.Трипілля. В.Хвойка. доба мідна

заняття –землеробствоіскотарство.

Поселення великі глинобитні домівки, побудовані по колу. гончарні вироби

жили великими селами по 600 – 70 чоловік.

Орнаменти на череп’яному посуді являв собою поєднання плавних візерунків жовтого, чорного та білого кольорів. Це свідчить про магічні ритуали та віру в надприродні сили, що панували в їхній культурі.

На 2000 р. до н. е. трипільська культура перестала існувати. Частину їх покорили степові племена, решта зникла у північних містах.

Кіммерійці –найстародавніші по своїй назві племена, які мешкали на території степного Півдня.. пастухо-землеробним плем’ям.

В 7 ст. до н. е. були вигнані скіфами з території Північного Причорномор’я в Малу Азію.

Кіммерійці – перші кочові вершники.

Скіфське царство –рід вівся по батьківській лінії, майно ділилося між синами, панувала полігамія. Разом з померлим чоловіком вбивали і ховали його молодих жінок.

Скіфи – це безумовно, індоєвропейці, іраномовні кочівники.

вся влада зосереджувалась в руках “царських”

Це був народ безжалісний, жорстокий до ворогів, але відданий в дружбі поміж собою.

займались торгівлею з грецькими колоніями у Причорномор’ї. За це отримували вина ювелірні вироби,

Завдяки скіфам Україна стала важливою частиною античної цивілізації Середземномор’я.

Сармати – стародавні кочові іраномовні племена,

панівне положення у степах Північного Причорномор’я перейшло від скіфів до сарматів.зруйнували готи та гуни

Пам’ятники сарматів на території України , Усть-Каменські кургани. Сармати являли собою не єдине родинне плем’я, а слабо пов’язаний союз споріднених і часто ворогуючих між собою племен. Кожне з цих племен прагнуло до панування на Україні.

Сарматські жінки жили, як колись амазонки: полювали верхи, брали участь у війнах, одягались, як чоловіки. Сармати торгували китайським шовком, кавказьким кришталем, напівкоштовним камінням у Ірані та Індії.

3. Грецькі міста-держави та їх цивілізаційна роль.

Наприкінці VII – початку VI до н.е. греки заснували ряд колоній у Північному Причорномор’ї. У IV ст. до н.е. для грецьких міст на Україні настала пора розвитку До грецьких міст колоній належать такі міста: Боресфеніда, Ольвія, Херсонес, Пантікапей, Тіра. Греки займалися землеробством, скотарством, ремеслом. Головним заняттям була торгівля. Греки вивозили рабів,худобу, хліб,хутро, мед, віск, а ввозили вино, ремесницькі вироби, олію, тканину, посуд.

Найбагатшою з них була Ольвія,вона була центром торгівлі між Грецією та її чорноморськими колоніями.

В історії виділяли 2 періоди – грецький(виникнення і процвітання полісів), римський(поліси потрапили під владу Риму).

Почалися сварки між верхівкою та рабами, участилися напади кочівників. Зміцнення Риму завдало політичну поразку еллінському світу

Готи і гуни їх знищили зовсім.

4. Східні слов’яни: їх розселення , заняття та еволюція.

група слов'янських племен, розташована на території сучасної України, Білорусі та Росії, предками яких були анти й дуліби (волиняни), вони проживали на території між Карпатами, Прип'яттю та Середнім Подніпров'ям

· Білі Хорвати й лучани - в Галичині

· Дуліби й волиняни - над горішнім Західнім Бугом.

· Деревляни - в лісах по Горині, Прип'яті й Дніпру.

· Поляни - над Дніпром, у теперішній Київщині.

· Сіверяни й сівери - по Десні й лівих допливах середнього Дніпра (частково праросіяни).

· Уличі - між Дністром та Бугом.

· Тиверці - на південний захід від уличів, над Дністром, аж до моря.

· Бужани - понад річкою Західний Буг

· Дреговичі

· Кривичі (частково прановгородці).

· Радимичі (частково південні праросіяни).

· В'ятичі

не мали верховних правителів чи якоїсь централізованої влади.

Племена й роди, на чолі яких стояли патріархи, об'єднувало поклоніння спільним богам, а важливі питання життя вирішувалися шляхом загальної згоди.

пізніше й з'явився клас племінної знаті, або князів, соціально-економічне розшарування племені було незначним, а земля й худоба вважалися спільною власністю численних сімей. знані як непохитні й загартовані воїни, здатні витримувати мороз і спеку, споживати мінімум їжі. Впертість і витривалість були їхніми найбільшими перевагами як у війні, так і під час миру.

· Торгівля у східних слов'ян розвивалася слабко.

5. Визначте соціально-економічні та політичні фактори утворення Київської Русі.

У 8ст. завершилось велике розселення словян. Союзи племен перетворилися на племенні княжіння на чолі з князями. Для словян у цей період було характерне : зміна родової общини на сусідську, формування приватної власності, укріпленні городовища, де оселяються князі перетворилися на міста. Візантійські хроніки зафіксували потужне державне утворення словян в серед. Подніпров’ї. Умовно його назив. На чолі з Києвичами.

У кінці IX ст. рівень державної організованості східних слов'ян все ще був низький, частина племен не входила в племінні об'єднання, або охоплювалась ними частково. Існували невеликі держави або напівдержавні племінні княжіння. Втой же час процес державотворення в Європі розширювався.

Цей процес у Західній та Центральній Європі не міг не стимулювати державотворчість у східних слов'ян. Провідну роль у становленні Русі відіграло Полянське князівство з центром у Києві.

Слов'янські племена, в яких відбувалось майнове розшарування, виділилась керівна верхівка, підійшли до такого рівня соціально-економічного розвитку, коли державність, що охоплювала б всі племена, стала історично необхідною. І тому зміна династій у 882 році, злиття Новгородського і Київського князівств в єдине державне ціле сприяли об'єднанню з часом всіх східнослов'янських племен в єдину державу - могутню Давньоруську державу.

6. Порівняйте розвиток Київської Русі за перших князів ІХ-Х ст.

Першими князями у період 9-10ст. були Астольл і Дір, Олег, ігор, Ольга, Святослав і Володимир Великий. За часів правління Аскольда і Діра(?-882) було здійснено успішний морський похід на Візантію, спроба першого.але не вдалого хрещення русі. Олег під час свого правління зміг об’єднати півн. І півд.. Русь, виникла нова Держава К. Р. у 882роц. Також уклав вигідну угоду з Візантією: право безмитної торгівлі та протягом 6 місяців греки утримували руських купців. Князь Ігор(912-45) воював з деревлянами і уличами. Почав збирати поллюся. Княгиня Ольга провела першу державну реформу на Русі, в зовнышный полытицы надавала перевагу методам дипломатики перед выйною. Святослав головну увагу придыляв завойовницьким походам, розгромив хазарський каганат та підкорив волзьку Болгарію. Володимир запровадив військову реформу, першим почав карбувати монети, запровадив християнство на Русі у 988р, приєднав черевенські міста.

Перші київські князі не марили високими ідеалами створення могутньої держави. Вони жадали одного – багатства. Торгівля та збирання данини – такою була діяльність перших князів.

Великі князі насамперед були купцями, які займаючись грабіжництвом і торгівлею, перетворили Київ на центр могутній і великий.

7. У чому полягало історичне значення християнізації Русі?

Прийняття християнства стало важливим історичним кроком у розвитку держави. Значення прийн. Християнства полягало у 1.зростанні міжнародного авторитету, укріпленні держави, зміні світогляду словян, розвитку культури та появі церкви, як окремої організації.

8. У чому є своєрідність соціально-економічного розвитку Київської Русі за правління Володимира Великого та Ярослава Мудрого?

Під час правління Володимира великого(980-1015) здійснено нові реформі – військова, судова, релігійна. Першим почав карбувати монети. Завершилось формування земель К.Р. Основні зусилля направляв на внутрішній розвиток держави, в зовн. Політ. Дотримувався дипломатичних відносин. Ярослав Мудрий остаточно розгромив печенігів, на честь перемоги збудував Софієвський собор, Створив першу писану збірку законів РУСЬКА ПРАВДА. В ховн. Політ. Підтримував дружні стосунки з усіма краінами Європи. Правління Ярослава назів. Найвищим піднесенням К.Р.

9. Обґрунтуйте причини економічного та політичного зростання Галицько-Волинського князівства.

ГВК мало вигідне геогр.. розташування – плодотворні землі, велику лісові масиви, багаті поклади солі, близькість до Польщі, Чехії, Угорщини, тобто дуже вдалий розвиток торгівлі, Існували багаті міста – галич, перемишль, Волинь, Луцьк. Галицьке князівство досягло могутності за правління Ярослава Осмомисла (1153 -87), він встановив дружні стосунки з Польщею та Угорщиною. Волинське князів. Досяг. Могутності за Романа Мстиславовича (1170-1205).

10. Дайте характеристику політиці литовських князів на українських землях у ХІУ-ХУ ст.

Початок доби литовської політичної зверхності на Південною Руссю був покладенний у 1340р. коли син Гедиміна Любарт закнязював на Волині й Галичині.

Більшість Українських земель було приєднано до Литви за часів правління князя Ольгерда. Українські землі в цей час не знали суспільної боротьби на релігійному грунті, передусім через толерантність, яку виявляли володарі Литви. Вона сформулювалася усією історією цієї держави, що виступала своєрідним буфєром між православним Сходом і католицьким Заходом. Уже її засновник князь Міндовг, не маючі достатніх сил для боротьби з Тевтоньским орденом, котрий вів наступ на Литву під гаслом боротьби з язичництвом, був змушений хреститися за католицьким обрядом і заснувати єпископію (1251). Та це хрещення хоч і принесло йому корону, за висловом літописця:1260 р. Міндовг розірвав угоду з Орденом і Папою та зрікся християнства, керуючись власними політичними розрахунками.

Характерною рисою політики правлячих кіл Литви щодо православної церкви було їх намагання позбутися залежності від Москви (куди у 20 р.14ст.переїхав митрополит )Литовськи володарі прагнули мати умежах своєї країни самостійну церковну організацію.Паралельно докладалося чимало зусиль для відновлення єдности католицької та православної церков.

11. Кревська унія: причини укладання, суть та наслідки.

Дата:1385

Сторони: князь Ягайло з Польщею

Причини:

1.необх. обєднання сил у боротьбі з Москвою і Тевтонським органом.,

2.Ягайло потреб. Підтримки польщі у боротьбі за престол,

3. Поляки хотіли загарбати укр.. землі.

Суть: Ягайло одруж. На польській королеву Ядвізі і стане одночасно королем і польщі і литви.. укр.. землі приєднуються до польщі, Польща та литва обЄДНАЄТЬСЯ в одну державу.

Наслідки: сприяла об'єднанню польсько-литовських сил для боротьби проти агресії Тевтонського ордену,яка вилилася у війну 1409-1411 року

стало етапом до припинення боротьби між двома державами за південно-західні руські землі і сприяло розширенню їх меж до узбережжя Чорного моря.

12. Які характерні риси соціально-економічного розвитку українських земель у ХІУ- середині ХУІ ст.?

Панування холотої орди

Впровадження фільваркової системи

Феодальна залежність селян

Церковне землеволодіння

Руйнування волосних громад

Негативні наслідки монгольської навали

У цей період укр.. землі знаходились у складі польщі,литви, угорщини і московії. 1349 польський король казимир 3 підкорив Галичину. Польська політика на укр.. земляк кардинально відрізнялася від литовської, поляки намагалися створити польське судочинство, адмін..устрій, офіц.. мовою стала латина, польська влада пригнічувала християнство і насаджувала католицизм. Закарпатські землі входили до Угорьського королівства, Буковина до Молдавського князівства.

13. Люблінська та Берестейська унії: причини укладання, суть та наслідки.

Люблінська унія

Дата:1 липня 1569

Сторони: Королівство Польща та ВКЛ

Предпосилки: опасение польско-католической партии, что Литва, с прекращением в лице Сигизмунда-Августа литовско-польской династии Ягеллонов, отделится от Польши. В отличие от всех предыдущих уний, Люблинская уния заранее планировалась как конституционное и законное объединение Польши и Литвы под властью одного выборного короля

Умови:

1. Польша и Литва должны были составить единое содружество (res publica), единое государство (unum regnum), единый народ (unus populus).

2. Они должны иметь единого суверена, с титулом «король Польский, Великий князь Литовский».

3. Суверен должен избираться сенатом и шляхтой объединенного народа.

4. Избирательный сейм должен будет собираться в Польше, а не в Литве.

5. Вновь избранный король, после того как примет корону, должен дать клятву защищать свободы обоих народов.

6. Король должен быть коронован в Кракове. Отдельной церемонии посажения на великое княжение литовское не будет.

7. Будет существовать лишь один сенат и один сейм; и тот и другой будут установлениями польской короны («коронными»).

8. Внешняя политика будет одной и той же для обоих народов.

9. Земельные угодья могут приобретаться поляками в Литве и литовцами в Польше.

Наслідки::

· введение католичества и польского языка, слияние всех культур в единую

· Создание Речи Посполитой

· Уния не столько укрепила власть монарха (чего и желал Сигизмунд), сколько усилила влияние шляхты, увеличив заодно и её численность

· Серьёзно закреплялись полномочия местной власти, что привело к сильному росту коррупции в рамках новообразованной Речи Посполитой.

· Результатом стала анархия, которая в дальнейшем активно разрушала Речь Посполитую

укр.землы увыйшли до складу польщі і утворили 6 воєводств, польська шляхта захопила землі укр.. селян. Відбулось закріпаченняЮ посилення соц..економ. гніту,утиски православ’я, насадження католицизму

Берестейська унія

Дата:1596

Причини: Основні причини укладення унії для православних єпископів. Для православних єпископів основними причинами укладання унії були:

а) невдоволення втручанням у церковні справи організованого в братства міщанства;

б) бажання визволитися від своїй підпорядкованості східним патріархам, які не мали достатньої влади для захисту стану православної церкви в Речі Посполитій;

в) необхідність зберегти своє привілейоване становище в новій державі і домогтися рівності з католицькими єпископами, які засідали в сенаті, мали титули «князів церкви» і підкорялися тільки владі Папи та короля;

г) саму унію православні єпископи розглядали як рівноправне об'єднання церков під керівництвом Папи Римського, який після захоплення турками Константинополя залишався єдиним вищим церковним ієрархом, який мав реальну владу.

Основні причини укладення унії для католицьких священиків і польської шляхти. Католицькі священики і польська шляхта розглядали унію як:

а) необхідність ідеологічного обґрунтування захоплення польськими магнатами українських земель;

б) можливість збільшити кількість підвладних Ватикану парафій за рахунок православної церкви при неможливості прямого насадження католицизму в Україні, яка мала стійкі довголітні традиції православ'я.

в) майбутня уніатська церква сприймалася ними як другорядна тимчасова організація для підкорених українських «хлопів», покликана зміцнити польсько-католицький вплив на приєднаних українських землях.

Суть: ідея об'єднання християн після розколу в 1054 р. на православну та католицьку у єдину церкву, тісніше зв’язати Україну й Білорусь з Польщею і нейтралізувати впливи Москви; На захист правосл. стали всі верстви населення – козацтво, міщанство.

14. Причини виникнення українського козацтва та суспільно-політичний устрій Запорозької Січі

Існує 3 версії виникнення козацтва - захисна, соц.. економічна, угодницька. Передумовами виникнення козацтва є наявність дикого поля та великого масиву вільних земель, прагнення людей шукати кращої долі.Причини: необх. Захисту від татар, соц..економ. утиски селян, поява великої кількості втікачів , які оселилися в Прикордонні. З. С. було засновано у 1553р Д.Б Вишневецьким, на остр. Мала Хортиця. У З.С. були деякі озн. Державності – територіяЮ адмін.. територ. Поділ на паланки і курені, військо. СИСТЕМА ПРАВА І СИСТЕМА ОРГАНІВ ВЛАДИ. Вищим орг.. влади була Січова рада.

15. Виникнення, діяльність та історичне значення братств.

Братства - національно-релігійні громадські організації українських (русинських) і білоруських (литовських) православних міщан у 16-18 ст. Братства відіграли значну роль у суспільно-політичному та культурному житті, в боротьбі проти політики національного і релігійного утисків, яку проводили шляхетська Польща та католицька церква в Україні і в Білорусі

У 80-х роках XVI ст. в українських містах стали поширюватися громадські організації православного міщанства - братства. Їх виникнення зумовлювалося прагненням міського населення, передусім середніх його верств, об'єднатися для захисту своїх соціально-економічних інтересів і боротьби проти насильного покатоличення й полонізації. Статути братств передбачали прийняття вступаючими присяги, виборність старшин і їх звітування перед братчиками, регулярне проведення зборів. У ряді міст братства організовувалися на базі існуючих об'єднань міщан - наглядачів за церковним майном.

У 80-х роках 16 ст. широку діяльність розгорнуло Львівське Успенське Ставропігійне братство. Воно придбало друкарню, відкрило школу. Наприкінці 16 – на початку 17 ст. Б. виникли в Рогатині, Красноставі, Городку, Галичі, Перемишлі, Любачеві, Дрогобичі та інших містах. Так, 1589 р. організаційно оформилися братства в Рогатині, Могильові та Красноставі, 1591 р. у Бересті та Городку, 1592 р. у Комарні та Мінську. 1594 р. братства засновані у Більську й у Любліні, де була невелика громада українців. Близько 1615 р. було засновано Київське братство, до якого вступило багато міщан, православних шляхтичів, а також запорізьке військо на чолі з гетьманом П.Сагайдачним. У 1617 р. було створено Луцьке братство. В 2-й пол. 17 – 18 ст. Б. діяли в більшості міст і в деяких селахГаличини, Волині, в багатьох містах Наддніпрянщини

16. Причини та соціальна направленість козацьких повстань кінця ХУІ-першої половини ХУІІ ст.

Причини:колоніальна політика Польщі, посилення кріпацтва,, покатоличенняь

У 1592-93рр відбулось повстання під проводом Криштофа Косинського. Привід – білоцерківський староста К. острозький захопив маєток Косинського. У відповідь козаки захопили Білу Церкву.Повстання охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля.поразка під черкасами

У 1594-96рр. – повстання під проводом Северина Наливайка. Очолив похід проти турків в Молдову, семи городдя, угорщину. 1594- підняв повстання на Брацлавщині. У травні 1596 поляки оточили козаків в м. Солониці. Северина Наливайко було поранено, а більшість козаків було вбито.

Повстання зазнавали поразки через внутрішню неорганізованість і відсутність єдності

17. Характер, рушійні сили та основні етапи Визвольної війни сер. ХVІІ ст.

1648 – відбулось повстання, що переросло у НАЦІОНАЛЬНУ ВИЗВОЛЬНУ ВІЙНУ. Характер війни був : національно-визвольний, антифеодальний, релігійний. Рушійними силами війни було селянство, козацтво, укр..православне духовенство, дрібна шляхта, міщанство.

Етапи війни:

1648-1651 в цей час народилася козацька держава,органи цивільної та військової адміністрації

1651-1654 відстоювання територіальних завоювань козацької революції.переяславсько-московський договір

1654-1657 завершальний етап революції

1648-57рр. – найбільше піднесення нац..виз. боротьби, 1657-63рр. громадянська війна, розкол україни на 2 гетьманства., 1663-76рр. – боротьба за відновлення єдності.

18. Переяславсько-Московський договір 1654 р.: його оцінка в історіографії.

Дата: березень 1654

Сторони: Московська держава та Гктьманщина

Умови: гетьманщина переходить під протекцію і оборону московського царя

· Козаки розглядали договір як рівноправну угоду

· Масква прагнула одностороннього підпорядкування Війська Запорізького своїм інтересам

Угода була першим прецедентом юридичного відокремлення козацької автономії від Польщі

19. Покажіть основні категорії зародження української козацької держави.

20. Охарактеризуйте гетьманування І. Виговського.

Після смерті Богдана Хмельницького (6 серпня 1657 р.) старшина обрала спочатку регентом, а незабаром і гетьманом України сподвижника Хмельницького,

За його участі укладено низьку угод з туреччиною, кримським ханатом, швецією, що забезпечило зовнішньополітичну самостійність української козацької держави.

Гадяцький трактат, який повертав гетьманат до складу польщі як рівноправного члена польсько-литовської федерації

21. Дайте характеристику періоду Руїни.

період РУЇНИ 60-80рр(50-80) 17ст.Характеризувався гострою внутрішньою боротьбою в україні, соц.. конфліктами. ВТОРГНЕННЯМ ІНШИХ ДЕРЖАВ.

Причини: відсутність лідера ЗДАТНого ПРОДОВЖИТИ СПРАВУ Б.Х,, розбіжності серед укр.. еліти з поводу подальшого розвитку держави, неспроможність старшини поставити інтереси держави вище своїх.

Наслідки: після зречення Дорошенка Правобережна Гетьманщина практично перестала становити цілісне й самостійне державно-політичке утворення. Менш вбивчою була для Лівобережної Укр., котра в складі Рос.держави зберігла адміністративну автономію,базовану на козацькому устрої

22. Гетьман І.Мазепа та його роль в українській історії.

Гетьман Лівобережної Укр.

укладення ним з Росією “Коломацьких Статей” Вони значно обмежували і навіть де в чому ліквідовували самостійну економічну, соціальну та зовнішню політику Гетьманщини

І. Мазепі вдалося вивести Україну із стану “Руїни”, політичного безладдя,громадянської війни. Він зумів підняти престиж девальвованого значення гетьманської влади, ставши непохитним володарем України (цілих 22 роки, з 1687 по 1709 рр.), згуртувати навколо себе старшину.

І. Мазепа мріяв про створення станової держави західноєвропейського зразка.

Намагаючись створити для реалізації своїх планів надійну опору, гетьман сприяв формуванню із козацької старшини аристократичної верхівки так званих “бунчукових товаришів”, щедро обдаровуючи їх землею (гетьман роздав старшині понад тисячу дарчих грамот на землю). Уславився І. Мазепа і своїм меценатством, опікуванням письменства, науки, мистецтва й особливо церкви. Разом з тим гетьман сприяв розвитку економіки, промислів, мануфактур тощо.

Його намагання вивести Україну із складної ситуації, відновити державний суверенітет зробило ім’я Мазепи гаслом і програмою борців за незалежність України протягом наступних століть. "Мазепа був передовсім патріотом, перед яким стояла ідея одноцільної України, ... він ішов до неї... все своє життя"

23. Дайте характеристику “Конституції” гетьмана П.Орлика.

Складається зпреамбули та 16 статей

Дата:1710

Учасники:П.Орлик, старшина, козацтво

Умови: У тексті документа її автори називають територію держави Малою Руссю, Військом Запорозьким, Україною.

Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік - в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.

Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною.

24. Наведіть приклади обмеження козацького самоврядування на Україні у ХVІІІ ст.

25. Які причини ліквідації Запорозької Січі?

Дата: 1775

Причини: «кубло бунтівників та бандитів».

закінчилася Російсько-турецька війна (1768-1774), яку Москві допомогли виграти запорожці, і козаки стали непотрібні

Наслідки: Після ліквідації Січі козаки, прагнучи уникнути переслідування з боку царизму, переселилися в пониззя Дунаю, де на турецьких землях ними була заснована Задунайська Січ, яка з перервами та численними переїздами з місця на місце проіснувала до 1828 року.

26. Основні напрямки соціально-економічного розвитку України під владою Польщі у ХVІІ-ХVІІІ ст.

27. Гайдамацький рух та опришки: причини, характер та розмах.

Основнимвиявомборотьбипротипольсько-шляхетськогопануваннявпершійполовині XVIII ст

Гайдамацькийрух - ценаціонально-визвольнийісуспільно-політичнийрухпротипольськогогнітунаправобережнійУкраїнінаприкінці 18-гонапочатку 19-гост, якийпоширивсянаКиївщині, Брацлавщині і Волині.Цігайдамацькірухирозпочалисяупершідесятиріччяйтривалиаждокінця 1760-х років, зрештоювилившисьуграндіознеповстання, щовідомевісторіїпідназвою Коліївщина. Найвизначнішим гайдамацьким лідером був Максим Залізняк.

Гайдамацькі загони складалися із селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів.

Опришки - учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти феодально-кріпосницького гніту польської шляхти, молдавських феодалів,угорських та австрійських поміщиків у XVI - 1-й половині XIX століттях. Вони нападали на поміщиків, орендарів, лихварів, корчмарів, руйнували шляхетські маєтки, а захоплене майно роздавали сільській бідноті.

28. Утворення Задунайської Січі та Чорноморського козацтва.

Задуна́йська Січ, Дунавецька Січ - військово-державна організація колишніх запорозьких козаків, яка виникла після зруйнування царськими військами Нової Січі й ліквідації Запорізького козацького війська у червні 1775 року в нижній течіїДунаю. Запорожці оселилися спочатку на лівому березі, а потім турецька адміністрація переселила їх на правий берег.

Задунайці зберігали звичаї і устрій Запоріжжя. Козаки зобов'язані були нести прикордонну службу, брати участь у каральних походах турецьких військ проти болгар, сербів (1815-16), греків (1821), румунів (1821-22) які боролися за свою незалежність. Не бажаючи миритися з цим, частина козаків переселилась на Кубань, влившись до складу Чорноморського козацького війська.

Наказ про створення "Війська вірних козаків", яке з квітня 1788 року отримало офіційну назву "Чорноморське козацьке військо", було підписано Катериною II 14 січня 1788 року.

Військо складалось з двох основних частин - кінних загонів та піших козаків на човнах і поділялось на 48 куренів, які у разі необхідності об'єднувались у полки

Створення Чорноморського козацького війська для російського уряду було формою організації місцевого населення, заходом, що сприяв встановленню контролю над частиною колишніх запорожців, заходом, який передбачав створення боєздатної сили для нової війни.

29. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.

У наддніпрянській укр.. подвлялося на з генерал губернаторства, 9 губерній і повіти

Уряд проводив колонізаторську політику.цивільна влада, спираючись на військову силу, проводила русифікацію системи освіти. Ліквідація автономії Гетьманщини різко погіршила соціальний стан місцевого населення. Впроваджувала кріпацтво,общинну систему відносин на селі.судді і чиновники не обиралися а призначалися з росіян

Євреям заборонялося переселятися

У першій половині XIX ст. ринкові відносини продовжували поширюватись у всіх сферах господарства Наддніпрянської України. Найбільш енергійно включались в них великі землевласники, які вдосконалювали ведення господарства у своїх маєтках за рахунок впровадження нових досягнень агрономії і агротехніки, намагались використати сільгоспмашини. Але через те, що у багатьох поміщиків не було грошей на нововведення, бракувало кваліфікованої робочої сили, такі спроби часто закінчувались невдало.
Втягувались у ринкові відносини і селяни, які змушені були, щоб розплатитися з повинностями, шукати додаткового заробітку, наймаючись на різні місцеві підприємства, займаючись ремеслами і промислами. В Україні відбувався подальший розвиток промисловості. Поряд з підприємствами, заснованими на праці кріпаків, які поступово розорялися, виникали купецькі промислові підприємства, що були більш життєздатними і засновувались на найманій праці. Починаючи з 1830-х рр., у промисловості почали застосовуватись парові машини, тобто починається промисловий переворот. Найбільш розвинутою галуззю промисловості було цукроваріння: Відбувався розвиток інших галузей переробки сільгосппродукції, зароджувалось машинобудування, виникла і швидко розвивалася кам’яновугільна промисловість у Донбасі.

У австр. Імп. Королівство галіції і лодомерії поділ на дистрикти(12)

Народні маси західноукраїнських земель також відчували феодальний гніт, який призводив до їх зубожіння.

У 20-30-ті рр. XIX ст. поміщики і купці почали займатися підприємницькою діяльністю. Вони перепродавали в Австрію і Німеччину худобу, куплену в Наддніпрянській Україні. Розвивалися соляна, лісопереробна, тютюнова промисловість. Але в цілому промисловий розвиток західноукраїнських земель відбувався дуже повільно. Більшість промислових товарів у Західній Україні були привізними. Австрійська влада розглядала ці землі як сировинний придаток до промислово розвинутих центральних і східних областей імперії.

30. Декабристський рух та масонство в Україні, характерні риси.

Масонство-це різновид суспільного руху,який прийшов з Європи в Україну через Росію і Польщу в 18ст. – релігійно - етичне вчення, яке виникло в Англії, його представники закликали до самопізнання і самовдосконалення. Виникали під впливом просвітництва та Великої Французької революції. Массони засуджували кріпацтво та самодержавство.

· Сповідували ідею Бога про єдину людську спільноту

· Основне гасло «свобода,рівність,братерство»

· Центр масонського руху в україні- київ

· Членами ложі стали лікарі, архітектори, літератори, купці

· Основний наголос на національні проблеми України робила полтавська ложа «любов до істини»

ДЕКАБРИСТИ –переважно військові представники політ. Руху, що виступали проти самодержавства і кріпацтва військовим шляхом. Виникли під впливом Великої Французької революції, Наполеонівської війни та просвітництва. 1861 – перша організ. Декабристів у петербурзі – СОЮЗ ПОРЯТУНКУ,

31. Наведіть приклади українського національного відродження в першій половині ХІХ ст.

Історія українського національного відродження поділяється на три етапи: 1) збирання спадщини чи академічний етап (кінець XVIII - 40-ві роки XIX ст.); 2) українофільський, культурниць кий етап (40-ві роки XIX ст. - кінець XIX ст.); 3) політичний етап (кінець XIX - 1917 p.).

Українське національне відродження базувалося на попередніх досягненнях українського народу, зокрема, традиціях національної державності, матеріальній і духовній культурі. Соціальною базою для потенційного відродження було українське село, що зберігало головну його цінність - мову. Колишня козацька еліта стала основним джерелом постачання діячів першої хвилі українського національного відродження.

Національне відродження базувалося на активному збиранні та публікації історичних джерел та пам'яток історичної думки, виданні журналів та альманахів, створенні історичних товариств, написанні узагальнюючих праць з історії України. Велику роль у національному відродженні відіграв твір «Історія Русів» (автор невідомий, уперше надрукований 1846 р.). У ній викладений історичний розвиток України від найдавніших часів до 1769 р.

Зміни в соціально-економічному розвитку України, поглиблення кризи феодально-кріпосницького ладу привели й до зрушень у суспільно-політичному житті. У 40-х роках XIX ст. в опозиційну до існуючого ладу боротьбу включаються не лише передові представники дворянства, але й різночинці

Першою такою політичною організацією стало Кирило-Мефодіївське товариство (за іменами перших слов'янських просвітителів - Кирила і Мефодія), засноване в січні 1846 р. у Києві. Воно скла далося з 12 осіб та кількох десятків (за деякими даними - до 100) співчуваючих. Організаторами і найактивнішими учасниками товариства були М. І. Костомаров - професор історії Київського університету, син поміщика і кріпачки; П. О. Куліш - талановитий письменник, автор першого українського історичного роману «Чорна рада»; М. І. Гулак - вчений-правознавець, спів робітник канцелярії генерал-губернатора; В. М. Білозерський - викладач Полтавського кадетського корпусу. У квітні 1846 р. до товариства вступив Т. Г. Шевченко. За своїми поглядами члени товариства поділялися на дві групи: помірковані (на чолі з Костомаровим і Кулішем) і радикальні (Шевченко, Гулак).

Члени товариства розробили декілька програмних документів, зокрема «Книгу буття українського народу» та Статут. У цих документах було висунуто прогресивні ідеї: республіка - як основна форма політичного устрою; повалення самодержавства; рівність громадян перед законом; скасування станів як чинників не рівності в суспільстві; ліквідація кріпосництва; національне визволення слов'янських народів; поширення освіти. Значну увагу приділяли національному питанню, яке розглядалося у контексті ч панславізму

Члени товариства, окрім розробки теоретичних документів, займалися практичною діяльністю. Вона була пов'язана з пропагандою своїх поглядів і поширенням програмних документів братства, революційних творів Шевченка, просвітницькою діяльністю, залученням нових учасників, встановленням зв'язків з діячами інших опозиційних рухів.

Кирило-Мефодіївське товариство проіснувало недовго (до березня 1847 р.), тому розгорнути широкої діяльності не змогло. Про його діяльність царським властям доніс зрадник, і члени товариства були заарештовані і відправлені на заслання в різні губернії Росії під нагляд поліції без права повернення в Україну і з забороною займатися освітянською діяльністю. Найтяжче покарали Т. Г. Шевченка, якого віддали в солдати, заборонивши писати й малювати.

Значення діяльності товариства в тому, що воно розробило теоретичні засади національного відродження України, висунуло демократичні, антикріпосницькі, антицаристські гасла, стало першою українською політичною організацією.

32. Український національний рух в Західноукраїнських землях в першій половині ХІХ ст.

Перша хвиля національного відродження в Галичині пов'язана з діяльністю культурно-освітнього осередку в Перемишлі, що сформувався 1816 р. навколо греко-католицьких ієрархів Михайла Левицького та Івана Снігурського.

В цілому справа українського відродження в західноукраїнських землях знаходилася на початковому етапі в руках греко-католицького духовенства як найбільш освіченої верстви українського населення.

Найбільш послідовно у справі відстоювання рідної мови була напівлегальна демократично-просвітницька організація «Руська трійця», засновниками якої 1832-1833 рр. стали студенти Львівської духовної семінарії Іван Вагилевич, Маркіян Шашкевич і Яків Головацький. Навколо них гуртувалась національно свідома молодь. Метою організації було піднесення масової української свідомості і впровадження української мови та культури в усі сфери національного життя. Для цього учасники «трійці» почали їздити по селах і збирати народний фольклор.

33. Селянство та його роль у революції 40-х років ХІХ ст. на Західній Україні

Основна сила в повстаннях

Антикріпосницький рух

Стр 221

34. Особливості реформ 60-70-х років ХІХ ст. Україні та їх значення.

у 1860-70Х відбулось багато реформ, найголовніша з них була 1861 – відміна кріпосного права. Земська реформа(1864) передбачала створ. В губерніях і повітах органів самоврядування – земств. Судова реформа(1864) -запроваджувалися буржуазні принципи судочинства,суд присяжних,прокуратура звинувачення та адвоката захисту

Міська реформа 1870 - в містах створюв. Міські думи і управи, що опікувалися тими ж питаннями що і земства.

Освітня реформа1864 – введено єдину систему початкової освіти, гімназії, створення нових університетів.

Військова реформа 1862-74рр. рекрутські набори замінювалися загальною військовою повинністю. Цензурна реформа 1865р.

Реформи сприяли економічному та політичному розвитку держави.

35. Наведіть приклади переслідування української мови царизмом у ХІХ ст.

переслідування царським урядом укр.. мови виражалось у Валуєвському циркулярі(1863) та Емському указі (1876). Валуєвський циркуляр містив такі пункти: 1.укр. Мови не маэ ы не може бути, є тільки малоросійський діалект.2. заборона видавати укр.. мовою шкільну та релігійну літературу. Емський указ полягав у Забороні друку укр.. мовою ь або ввозити іх з за кордону, заборона перекладати на укр.. мову, закрито газету КИЇВСЬКИЙ ТЕЛЕГРАФ, та ліквідовано громади.

36. Наведіть приклади українського національного руху у другій половині ХІХ ст.

Стр241

37. Перші політичні партії в Україні кін. ХІХ – поч. ХХ ст.

38. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у другій половині ХІХ ст.

умови для капіталізму

Пром..переворот

Впровадження с/г машин та поліпшення знарядь праці

Навчальні заклади с/г типу

Посилення нац.-визв боротьби

Формування москвофілів та народовців

Москвофіли мета входження до рос.імперії

Проти укр..мови

Народовці мета єдність земель, розвиток укр..мови

Поширення соціалістичних ідей

Утворення партій(нац..-демократична1899р. УСДП1899

Громади культурницьке та сусп..-політ. спрямування

Журнал «основа»1861-1862

39. Соціально-економічне становище українських земель у складі Росії на початку ХХ ст.

Після реформи 1861 р. економіка України розвивалась стрімкими темпами, особливо значні успіхи були досягнуті в промисловості Майже 21% усієї промислової продукції Російської імперії вироблявся в Україні.
Економічний розвиток України на початку ХХ ст. мав ряд особливостей. По-перше, у цей період особливо інтенсивно відбувалася концентрація капіталу і виробництва.

По-друге, в промисловості України розпочалося формування монополістичних об'єднань. Найпоширенішою формою монополій у початковий період їх існування стали синдикати

По-трете, розвиток сільського господарства гальмувався поміщицьким землеволодінням, яке залишалося зосередженням відсталих і малоефективних форм виробництва, і селянським малоземеллям. В

По-четверте, розвиток капіталістичної промисловості сприяв інтенсивній спеціалізації сільського господарства України, а також окремих її регіонів.

По-п'яте, відбувався процес капіталізації сільського господарства.

По-шосте, в економіку України як і інших регіонів імперії, широко проникав іноземний капітал.

Криза в економіці у 1900-1903 рр.Економіка України на початку ХХ ст. переживала гостру кризу. Промислове піднесення 60-90-х років завершилося наприкінці ХІХ ст. з початком світової економічної кризи. В Україні ознаки кризи найбільш виразних форм набули у 1900-1903 рр. Криза охопила провідні галузі промисловості України – металургійну і кам'яновугільну.

Кризу 1900-1903 рр., а потім депресію, лише з кінця 1909 р. змінило промислове піднесення. Зріс попит на промислові вироби, що дало поштовх розвитку передусім провідних галузей.

Швидко розвивалась харчова промисловість. Але в структурі промислового виробництва, як і раніше переважав аграрно-сировинний сектор.

40. Демократична революція 1905-1907 рр. в Україні, позиції політичних партій в революції.

Причини революції: 1. Незадов.. всіх верств населення політикою царизму, 2. Національне гноблення, 3. Відсутність політичної свободи, 4. Падіння авторитету Росії внаслідок Російсько – Японської війни.. Поштовхом до революції стали подіі під назвою КРИВАВА НЕДІЛЯ – 9 СІЧНЯ 1905 Жовтень 1905 – перший всеросійський страйк. Який паралізував життя в країні. У квітні 1906 створено першу державну думу

Ліворадикальні-РУП, РСДРП, УСДРП УПСР УСП «СПІЛКА» закликади продовжити боротьбу до повної перемоги над самодержавством

Ліберальні- конституційно-демократична партія, УДП,УРП, НУП сподівалися що реалізація маніфесту дасть конституцію, парламент, демократичний устрій сусп.

41. Західноукраїнські землі на початку ХХ ст.: соціально-економічний аспект.

Соціально-економічне становище українських земель, що знаходились під владою імперії Габсбургів, суттєво не змінилось порівняно з 80-90-ми роками XIX ст. Все ж подальша розробка родовищ нафти та інших багатств краю сприяли індустріалізації регіону, розвитку залізничної мережі .«Батьками» кооперативної справи стали Нагірний і Ничай, котрі створили у Львові перший кооператив у 1883 р., . У 1894 р. Т. Кормош заснував перший український кооперативний банк «Віра», котрий у свою чергу сприяв створенню нових кредитних спілок і кооперативів.

Тяжкі умови існування робітників і селян змушували їх ставати до боротьби за свої права

Зростання укр..пол. руху

Утворення партій

42. Україна та українці у першій світовій війні.

Розпочалася як війна політичних блоків Антанта(англія, фр., росія) та Троїстого союзу)німеччина, італія, австро-угорщина)

1 серпня 1914 р. початок війни-нимеччина прагнула розгромити Росію,,загарбати укр..землі

Укр.. воювали у складі Рос.імперії,Австрійської

Братовбивча війна

43. Лютнева революція 1917 р. і утворення Центральної Ради: внутрішня та зовнішня політика.

23 лютого 1917 року в Петрограді,почалися масові страйки.завершились падінням монархії у Російській імперії

4 березня 1917 у Києві було оголошено про утворення Української Центральної Ради. Головою УЦР заочно обрано Михайла Грушевського

· 10 червня 1917р. 1 універсал

· 3 липня 1917 2 універсал

· 7 листопада 1917 3 універсал

· 24 січня 1918

Уряд не виявив послідовності в діях

Усупереч 3 універсалу поступово Рада відмовилася від негайного розв’язання аграрного питання

29 квітня 1918 за підтримкою німецьких військ відбувся переворот, який проголосив генерала П.Скоропадського гетьманом Української Держави.

Стр288

44. Держава гетьмана П.Скоропадського: внутрішня та зовнішня політика.

Гетьмансформувавновийуряд - Радуміністрів - зпомірно-консервативнихчиновників, військовихісуспільнихдіячів.Бувналагодженийдієздатнийадміністративнийапарат.Упромисловостібулоліквідованоробочийконтрольнавиробництві, заборонялисястрайки, скасовувався 8-годинийробочийденьівстановлювався 12-годиний; відновивсязалізничнийрухзавдякивідновленнюзалізничнихколійімостів, ремонтулокомотивів.ОднимізголовнихзавданьгетьманськогоурядубулаборотьбазаміжнародневизнанняУкраїнськоїдержави. Найважливішиминапрямкамизовнішньоїполітикибули:- союзізНімеччиною, - встановленнядипломатичнихвідносинзіншимикраїнами; уперіодгетьманатуУкраїнувизнали 30 країн, a 10 ізнихмалисвоїпредставництвавКиєві; підписаннямирногодоговорузрадянськоюРосією (12 червня 1918 р.);- дипломатичнаборотьбазАвстро-Угорщиною,- буловстановленополітичнітаекономічнівідносинизКримом, Доном, Кубанню.ВнутрішняполітикагетьманатубуласкеровананастабілізаціюситуаціївУкраїні. Але заходи П. Скоропадського привели до народної боротьби проти окупантів і самого гетьманського режиму.

45. Утворення Директорії, її склад, соціальна база та політика.

Директорія УНР - найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року.

Директорія УНР прийшла на зміну гетьманату, який було повалено 14 грудня 1918 року.

.Володимир Винниченко - голова Директорії,Симон Петлюра - Головний Отаман; голова Директорії

Політика: непослідовна

Влада на місцях належала трудовим радам селян, робітників

Прагнули встановити в укр.. національний варіант радянської влади

Селяни були незадоволені неповним вирішенням аграрного питання

Не відбулося об’єднання укр..суспільства

Опинилася без підтримки спеціалістів

Агресія з боку росії, не підтримка антанти

46. Революційні події 1918 р. в західноукраїнських землях .

наслідок поразки у війні в жовтні 1918 р. Австро-Угорська імперія почала розпадатися. Західні українці опинилися у становищі, подібному до того, в якому перебували їхні співвітчизники на сході після нещодавнього падіння Російської імперії.
18–19 жовтня 1918 р. у Львові відбувся з’їзд політичних і громадських діячів українських земель Австро-Угорщини. Була створена Українська Національна Рада (УНР), головним чином із депутатів австрійського парламенту та крайових сеймів Галичини і Буковини. Вона ухвалила резолюцію про майбутнє утворення на українських землях, що входили до складу Австро-Угорської імперії, Української держави. Йшлося, отже, про об’єднання всіх західноукраїнських земель. Група членів УНРади 31 жовтня 1918 р. утворила військову організацію на чолі з Д. Вітовським. Уранці 1 листопада 1918 р. вони зайняли Львів. У зверненні до українського населення Галичини говорилося про утворення нової Української держави, в якій вся повнота влади належить Українській Національній Раді.
Але в розвиток подій втрутилися поляки. 28 жовтня 1918 р. у Кракові була створена ліквідаційна комісія, котра заявила про намір перебрати владу в Галичині у свої руки. 1 листопада Головний польський штаб наказав військовим частинам, які складалися з поляків, присягнути на вірність Польщі. Ситуація у Львові, де перебували і українські, і польські підрозділи, швидко загострювалась. Між ними сталися зіткнення. Розпочалася польсько-українська війна 1918-1919 рр., в якій поляки та українці боролися за життєвий простір, за визначення кордонів своїх держав, які зароджувалися на розвалинах Австро-Угорської імперії. Маючи чисельну перевагу, краще озброєнні, очолювані достатньою кількістю офіцерів (в українців відчувався гострий дефіцит не лише озброєння, але й командних кадрів) польські війська досить швидко опанували ситуацію і розпочали планомірний наступ на українські формування.
За таких умов 9 листопада 1918 р. був сформований уряд – Державний секретаріат на чолі з К. Левицьким. 13 листопада був виданий Тимчасовий закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської імперії, за яким усі вони входили до складу Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Президентом новоствореної держави став голова УНРади Є. Петрушевич.

У січні 1919 р. перша сесія Української Національної Ради у Станіславі проголосила об’єднання ЗУНР з УНР в єдину державу. Важливою подією на цьому шляху стало укладення 1 грудня 1918 р. у Фастові договору між Директорією і делегацією Державного секретаріату ЗУНР про злиття УНР і ЗУНР. Акт злуки був урочисто виголошений у Києві на Софійському майдані 22 січня 1919 р. У відповідності до нього ЗУНР користувалася цілковитою автономією, збройні сили обох держав об’єднувались, усім громадянам гарантувалися демократичні права і свободи. Цей документ, однак, залишився декларацією. З урахуванням обставин, що склалися на той час, його не вдалося реалізувати. І все ж Акт злуки УНР та ЗУНР був і залишається важливою подією в історії українських визвольних змагань.

47. Шляхи та методи встановлення влади рад в Україні у 1919 р.

13 листопада 1918 р. анулювання Брестського мирного договору

29 листопада проголошення встановлення влади рад в укр..

6,01,19 назву змінено на урср

Створювалися органи придушення опору противників радянської влади

Управляла більшовицька партія

Оголошення Директорією війни проти радянської росії

48. Політика денікінців в Україні та повстанська боротьба проти них.

Боротьба з червоною армією за володіння укр..

Окупація укр..

Україну назівали малоросією, а півлень новоросією

Територію укр.. було поділено на 3 обл.(київську,харківську,новоросійську)

Національні утиски

Газети та журнали закривалися

Припинила діяльність академія наук

Встановлено терористичну диктатуру

Передбачалося відновлення поміщицької власності на землю

Розвал ар. Госп.

Безробіття

49. Селянський повстанський рух в пореволюційній Україні : його історична роль.

50. Розкрийте основні уроки української національної революції 1917-1920 рр.

51. НЕП в Україні: мета, цілі і шляхи реалізації.

НЕП – нова економічна політика у 1921-28рр. більшовиків, що прийшла на зміну ВК і базувалась на впроваджені елементів ринкової економіки. Метою переходу до НЕПу була глибока економ. Криза, політична криза,спадання революц. Хвилв на заході. Цілями НЕПу були - передача в приват. Власность дрібних та середніх підприємств, дозвіл на використ. Найманої роб. Сили,обєднання великих підприємств у трести, скасування трудової повинності, поновлення вільної торгівлі. Наслідки: протягом невеликого часу будо досягнуто рівень с\г та промисловості до воєнного рівня,підвищено рівень життя населення, призупинились масові репресії.

52. УРСР в системі Радянського Союзу.

53. Політика коренізаціі, її особливості та наслідки.

Політика радянського уряду, спрямована на підтримку розвитку культтури тих національностей, які проживають у СРСР.Щоб залучитися їх підтримкою.

В Україні дістала назву- українізація.В україні розпочалася пізніше ніж в інших регіонах СРСР.

· Виховання кадрів із представників коріної національності

· Впровадження в роботу партійного, радянського і господарського апаратів рідної для населення мови

· Розширення мережі навчальних закладів із навчанням рідною мовою

· Розвиток національної культури

· появилась Украинская Автокефальная Церковь

Отныне прием в вузы, аспирантуру, защита ученых степеней, продвижение по служебной лестнице зависело не только от классового происхождения, но и от национальности.

Украинизация была также не меньшим насилием и над украинским народом и языком. Никто не спрашивал у украинцев, хотят ли они отказываться от русской культуры и языка, и считают ли они их для себя чужими. Политика украинизации в народе поддержки не имела.

Сприяла залученню до культурного будівництва багатьох представників національної інтелігенції.

20-е гг. были периодом небывалого подъема украинской культуры и науки

Допускалася лише тією мірою, якою не суперечила інтересам та ідеологічним орієнтирам вищого керівництва

54. Сталінська соціально-економічна політика 20-х-30-х рр. в Україні та її наслідки.

З кінця 20-х рр. починає затверджуватися сталінський тоталітарний режим, оформлюється культ особи Сталіна, відновлюються репресії, дещо призабуті за роки непу. Сталінський курс на суцільну масову колективізацію і ліквідацію куркуля як класу, на форсовану індустріалізацію, неминуче повинен був викликати опір з боку різних верств населення в Україні, в першу чергу селянства та інтелігенції.У першій половині 30-х рр. репресії проти української інтелігенції набувають більшого розмаху, особливо у 1932-1933 рр., що не випадково співпадає з голодомором. До українських діячів широко застосовується звинувачення в націоналізмі. Почалася критика М. Скрипника, не витримавши якої, 7 липня 1933 р. він покінчив життя самогубством. 13 травня 1933 р. покінчив життя самогубством М. Хвильовий, протестуючи цим проти переслідувань діячів української культури.Пік репресій припадає на 1937-1938 рр., коли жертвами їх стають кілька мільйонів чоловік, з яких кілька сотень тисяч було розстріляно

55. Порівняйте причини та наслідки голоду 20-х та 30-х років ХХ ст.

1921-1923 рр причини: засуха, неврожай, «воєнний комунізм» Нереальність хлібозаготівельних планів призвела до збереження розкладкового методу заготівель. Формування державного хлібного фонду здійснювалося примусово. Це різко збільшило кількість голодуючих,=

Голодомор 1932-33 років був штучним, оскільки врожай того року бів поганий, а уряд СРСР різко збільшив плани хлібозаготівель. За невиконання плану -вилучали продукти.

56. Репресії в Україні: характер, масштаби та наслідки.

Великий терор - найменування періоду в історії СРСР (1937 - 1938 роки), коли сталінські репресії були різко посилені й доведені до максимуму своєї інтенсивності

У ході кампанії до арештованих якнайширше застосовувалися катування, вироки до розстрілу, що не підлягали оскарженню виносилися найчастіше без усякого суду й негайно приводилися у виконання.

Родичі репресованих самі піддавалися репресіям за один тільки факт свого споріднення з ними; діти, що залишилися без батьків, репресованих містилися в спеціальні «дитячі будинки для дітей ворогів народу».

Організатори Великого терору інсценували ряд показових процесів, найвідомішими з яких є Московські процеси проти представників еліт в політиці, армії, економіці, державному апараті, науці та культурі. Секретні «масові операції» з середини 1937 р., від яких постраждали так звані куркулі, «соціально шкідливі» та «соціально небезпечні елементи» та етнічні меншини, спричинили більшу частину жертв терору.

в 1937-38 роках було арештовано за обвинуваченням в антирадянській діяльності 1 548 366 чоловік і з них розстріляно 681 692 (тобто в середньому розстрілювалося близько 1,000 чоловік у день).

57. Українське питання на західноукраїнських землях у міжвоєнний період.

Західноукраїнськіземлівперіодз 1919 по 1939 рр. розділилиміжсобоютридержави – Польща, РумуніїіЧехоСловаччина. Укожнійзцихдержавукраїнцістановилинаціональнуменшість. 5 млн. чол. булинайбільшоюнаціональноюменшістюуРечіПосполитій (бл. 14-16% усьогонаселення) ізаселялимайжетретинутериторіїміжвоєнноїПольщі. УРумуніїіЧехословаччинічисельністьукраїнцівукожнійзцихдержавколивалосяміж 500 і 600 тис. чол. (хоча українскі демографи твердять, що це число у Румунії наближалося до 1 млн. чол.), а їхня частка серед населення становила 3-4%. У цілому, у міжвоєнну добу на західноукраїнських землях проживало бл. 6-7 млн українців, тобто у 3-4 рази менше від числа українців, які проживали в Українській РСР наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років. У межах кожної держави західні українці демонстрували різний рівень національної свідомості й політичної активності Для українців Західної України підвалиною їхньої ідентичності була приналежність до своєї церкви. Взаємна ворожість польської влади і національних меншостей означала щось більше, аніж просто невдачу національної політики уряду. Зазнала краху сама ідея демократії. Бо демократія – це не стільки правління більшості, скільки захист меншості. У повсякденному житті постійно виникають ситуації, коли ті, хто перебуває сьогодні у більшості, завтра можуть опинитися в меншості. Головне ж, з погляду демократії полягає в тому, щоб права громадянина не залежали від того, чи він належить до більшості, чи до меншості. Політика міжвоєнної Речі Посполитої витворювала такий клімат, коли від обмеження прав українців, євреїв та ін. національних меншостей легко було перейти до переслідувань своїх земляків-поляків, або будь-яких інших соціальних чи політичних груп, які в даний момент не згоджувалися з офіційною лінією Варшави[8].
Політика стосовно національних меншостей стала пробним каменем для демократичного устрою усіх тих держав, які виникли у Центральній та Східній Європі після першої світової війни. Єдиною, хто більш-менш задовільно склав цей екзамен на демократію, була Чехо-Словаччина.

58. Пакт Молотова-Ріббентропа та його наслідки для України.

Дата: 23 августа 1939 года договор о ненападении.

Стороны:Германия и СССР

Условия:

· Стороны обязывались воздерживаться от нападения друг на друга и соблюдать нейтралитет в случае, если одна из них становилась объектом военных действий третьей стороны.

· отказывались от участия в группировке держав, «прямо или косвенно направленной против другой стороны».

· Предусматривался взаимный обмен информацией о вопросах, затрагивающих интересы сторон.

1 сентября 1939 года Германия начала вторжение в Польшу, а 17 сентября 1939 года на территорию Польши вошли советские войска[3]. Территориальный раздел Польши между СССР и Германией был завершён 28 сентября1939 года подписанием договора о дружбе и границе. Позже к СССР были присоединены страны Прибалтики, Бессарабия и Северная Буковина, а также часть Финляндии.

Договор имел «секретный дополнительный протокол» о разграничении «сфер влияния» в Восточной и Юго-Восточной Европе. Предусматривалось, что в случае войны Германии с Польшей немецкие войска могут продвинуться до так называемой «линии Керзона», остальная часть Польши, а также Финляндия, Эстония, Латвия и Бессарабия признавались «сферой влияния» СССР. Судьба Польши будет решена «в порядке дружественного обоюдного согласия». Договор был ратифицирован Верховным Советом СССР через неделю после его подписания, причем от депутатов было скрыто наличие «секретного дополнительного протокола». На другой день после ратификации договора 1 сентября 1939 г. Германия напала на Польшу. СССР должен был в соответствии с договоренностями также ввести свои войска в Польшу, однако Молотов попросил небольшой отсрочки, заявив послу Германии в СССР В. Шуленбургу, что вследствии того, что Польша разваливается на куски, Советский Союз должен прийти на помощь украинцам и белорусам, которым «угрожает» Германия, что позволяло Советскому Союзу не выглядеть агрессором.

17 сентября 1939 г. польскую границу пересекли части Красной Армии, и, таким образом, СССР по существу вступил во Вторую мировую войну в 1939 г., а не в 1941 г., как это всегда подчеркивал Сталин. Польша перестала существовать как государство. Вопреки нормам международного права результаты ее разгрома были закреплены в новом договоре «о дружбе и границе», подписанном Молотовым и Риббентропом 28 сентября 1939 г. Договор изолировал СССР от сил, боровшихся против фашизма. На территории СССР была запрещена любая антифашистская пропаганда. У Германии и СССР появилась общая граница, и вопрос о нападении одного из партнеров по договору на другого стал вопросом времени. С момента нападения фашистской Германии на СССР 22 июня 1941 г. договор утратил всякую силу.

59. Початок війни 1941-1945 рр. в Україні.

Дата: 1,09,39-2,09,45

Причини

· формування двох військово-політичних блоків

· Агресія тоталітарних держав

· Політика «умиритворения агресора»

22,07,41 початой військ. Дій проти срср

60. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр.

Нацисти не визнавали за укр.. права на державність, внаслідок цього відбулось розчленування на окремі адміністр. Райони – дистрикт Галичина, трансністрія –одеська, прифронтова зона рейхскомісаріат україна,. На окупаційних землях було встановлено “НОВИЙ ПОРЯДОК”- жорсткий окупаційний режим встановлений німцями.. Протягом 1940-42рр. – план ОСТ, який передбачав знищення укр. Народує. З цим планом 65% населення було знищено або депортованою частина мала бути онімечина, а інші перетворювались на рабів.

61. Рухи опору в Україні проти окупантів в роки Великої Вітчизняної війни.

22 ЧЕРВНЯ 1941р. відбувся напад Німеччини на СРСР, що здійснювався до плану БАРБАРОСА.

23-29 червня відбувся танковий бій в трикутнику Луцьк –Рівно- Броди. В середині липня 1941р було захоплено півн. Буковину і Бесарабію. 19 вересня німці захопили Київ, 5 серпня – 16 жовтня тривала оборона Одеси.

Радянська течія: партизанський рух

Націоналістична течія: загони упа та оун

62. Визволення України та наслідки війни. (1941-1945 рр.)

Корсунь-шевченківська операція львівсько-сандомирівська

Ясско-кишинівська одеська, умансько-батошанська військові операції

Одним із важливих історичних наслідків перемоги над фашистською Німеччиною та її союзниками було завершення об’єднання українських земель. Питання про повоєнні кордони України ставилось ще на Тегеранській (1943 р.) та Кримській (1945 р.) конференціях. в результаті перемоги у Другій світовій і Великій Вітчиз. війні, рішуче домаг. закріпл. кордону на „лінії Керзона”, що гарантувало об’єднання українських земель у складі УРСР і юридично закінчувало входження до України західних областей. Таким чином, після закінчення війни вперше за багато століть фактично всі українські землі увійшли до складу Української РСР.

Другим важливим наслідком війни було те, що 26 квітня 1945р. на конференції в Сан-Франціско Україна увійшла до складу ООН як один із засновників, тобто Україна завоювала авторитет на міжнародній арені, адже вона зробила величезний внесок у досягнення перемоги

63. Включення УРСР у світову повоєнну політику та в ООН.

Наприкінці Другої світової війни Україна стала суб'єктом міжнародного права. 27 січня 1944 р. на пленумі ЦК ВКП(б) було прийнято рішення про розширення прав союзних республік у сфері міжнародних відносин.Вступ України до ООН мав створити ілюзію її державності й заспокоїти національно-визвольні сили.Прийняття України в ООН було результатом визнання її внеску в розгром фашизму, свідчило про зростання її міжнародного авторитету. Однак зовнішня політика України в повоєнний період цілком підпорядковувалась інтересам Кремля.

64. Хрущовська “відлига”: та її характер в Україні.

1956р промова хрущова на 20 зьїзді цк кпсс про розслідування сталінських репресій

Відли́га - неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (др..пол.. 1950-х р. - поч..1960-х р.). Його характерними рисами був певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.

Над програми:мьясо-молочна, кукурудзяна, цілинна

Припинення масових репресій

Послаблення ідеологічного тиску

Розширення прав і повноважень республік

Політична "відлига" привела до нової хвилі "українізації". Хрущовська "відлига" привела до часткової лібералізації суспільного життя. "Відлига"" мала вплив на сферу культури. Знову було поставлено питання про збереження і розвиток української мови.

65. Гальмівні процеси у соціальному та економічному розвитку СРСР та УРСР в 60-70 рр.

У першій половині 60-х років пройшла ціла серія судових процесів над інакомислячими - у Донецьку, Запоріжжі, Рівному, Тернополі, Чернівцях, Луганську, Києві.

Саме в першій половині 60-х рр. визначається відкрите протистояння влади та дисидентів. У серпні - вересні 1965 р. в Україні пройшла перша велика хвиля арештів дисидентів.

На початку 80-х рр. дисидентський рух в Україні практично було придушено.

66. Правозахисницький та дисидентський рух в Україні.

Дисиде́нтський ру́х - рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні - за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського наро