Матеріальною основою регулювання платіжного балансу служать

1. Державна власність, в тому числі офіційні золотовалютні резерви.

2. Зростання частки (до 40-50%) національного доходу, що перерозподіляється через державний бюджет.

3. Безпосередня участь держави у міжнародних економічних відносинах як експортера капіталів, кредитора, гаранта, позичальника.

4. Регламентація зовнішньоекономічних операцій з допомогою нормативних актів і органів державного контролю.

При регулюванні платіжного балансу виникає проблема: - які країни ( ті що мають активне сальдо чи ті . що мають дефіцит) повинні вживати заходи по його вирівнюванню.

Країнами з дефіцитом платіжного балансу, як правило, застосовуються наступні заходи з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів, залучення іноземних капіталів, обмеження вивозу капіталу.

Дефляційна політика. Політика направлена на скорочення внутрішнього попиту, включає обмеження бюджетних видатків переважно на громадські цілі, заморожування цін і заробітної плати.

Одним із основних її інструментів служать фінансові грошово-кредитні заходи:

- зменшення бюджетного дефіциту;

- зміни облікової ставки центрального банку (дисконтна політика);

- кредитні обмеження;

- встановлення меж росту грошової маси.

Девальвація.Зниження курсу національної валюти направлено на стимулювання експорту і стримування імпорту товарів. Щоправда, роблячи дорожчим імпорт, девальвація може призвести до зростання витрат виробництва вітчизняних товарів, до підвищення цін в країні і втрату отриманих з її допомогою конкурентних переваг на зовнішніх ринках.

Валютні обмеження. Блокування валютної виручки експортерів, ліцензування продажу іноземної валюти імпортером, сконцентрування валютних операцій в уповноважених банках, які направлені на усунення дефіциту платіжного балансу шляхом обмеження експорту капіталу і стимулювання його припливу, стримування імпорту товарів.

Фінансова і грошово-кредитна політика.

Для зменшення дефіциту платіжного балансу використовуються:

· бюджетні субсидії експортерам;

· підвищення імпортного мита;

· відміна податків з процентів, що виплачуються іноземним власникам цінних паперів з метою припливу капіталу в країну;

· грошово-кредитна політика, особливо облікова політика і таргетування грошової маси.

Спеціальні заходидержавного впливу на платіжний баланс в ході формування його основних статей (торгового балансу; "невидимих" операцій; руху капіталу).

Фактори, що впливають на платіжний баланс.