Видові особливості молочної залози в свійських тварин

Вид тварин Кількість залозистих горбів (часток) на кожному боці Кількість сосків на кожному боці Кількість соскових каналів в одному соску
Корова 2-3 2-3
Коза
Кобила 2-3
Свиня 5-8 5-8 2-3
Собака 4-5 4-5 6-12

Вим’яв жуйних розміщується між стегнами в лобковій ділянці. В корови, порівняно з самками інших свійських ссавців, складне тіло залози і соски розвинуті найсильніше. Вим’я утворилося в результаті злиття в одне масивне ціле 2-3-ох парних залозистих горбів з трьома парами сосків, з яких задня пара недорозвинена, а найчастіше зникає (4-6 сосків), в кожному соску по одному сосковому каналу. Шкіра сосків немає ані потових, ані сальних залоз.

Межею правої й лівої половин є плоска серединна сагітальна борозна – sulcus sagittalis (interuberalis). Залозиста маса передньої (черевної) і задньої (стегнової) часток кожної половини вим’я ззовні і зсередини зростаються без чітких меж, проте в паренхімі є 2(3) системи молочних ходів, кожна із своїми сосками.

Вим’я вкрите порівняно ніжним шкірним покривом, який переходить на нього з боку живота і медіальних поверхонь правого й лівого стегна, з тонким та рідким волоссям. На каудальній поверхні вим’я в бік соромітної щілини часто випинаються чіткі відвислі складки шкіри з помітними лінійними потоками волосся, що визначається як молочне дзеркало.

У кози вим’я утворене злиттям однієї пари залоз, має два довгих соска, в кожному з яких по одному сосковому каналу. Залоза сильно відтягнута вниз, а соски дещо відхилені вперед і в боки.

У вівці вим’я двороздільне, з 2-4-ма сосками, в кожному з яких по одному сосковому каналу. Соски більш віддалені один від одного і верхівками помітно обернені в боки.

У кобили вим’я розділено сагітальною борозною на праву та ліву половини, представлене однією парою горбів, яка утворилася в результаті злиття 2-3-ох залозистих часток, має два соска, в кожному з яких по два соскових канали. Шкірний покрив залози гладкий, з дуже ніжним волоссям, потовими й сальними залозами.

У свині множинне вим’я, складається з 5-8-ми пар залозистих горбів (частіше 6-ти), на кожному є сосок і 2-3-и соскових канали в ньому.

У собаки множинне вим’я, складається з 4-5-ти пар залозистих горбів, на кожному є сосок і 6-12-ть (інколи 20) соскових каналів у ньому. На шкірі сосків є рідке ніжне волосся, сальні й потові залози.

Далі розгляньте спеціалізовані шкірні залози в різних видів свійських тварин (схема 6). У всіх видів тварин виділіть залози зовнішнього слухового ходуgl. ceruminosae, похідні потових залоз, виділяють «вушну сірку», яка затримує пилові частинки і має бактерицидні властивості і тарсальні (мейбомові) залози – gl. tarsales (Meibomii) – розміщуються на внутрішньому ребрі повік, є похідними сальних залоз, виділяють очну змазку – sebum palpebrale, яка, змазуючи краї повік, попереджує скочування сліз на щоку.

Зауважте, що в коня похідні потових і сальних залоз є на м’якушах і сосках вим’я.

У великої рогатої худоби залози носо-губного дзеркала – gl. planum nasolabialis є похідними потових залоз, виділяють серозний секрет.

У вівці залози носового дзеркала – gl. planonasalis – є похідними потових залоз, виділяють серозний секрет, залози підочноямкового синуса (слізна ямка) – gl. sinus infraorbitalis – лежать попереду медіального кута ока на глибині 1 см, є похідними сальних залоз, виділяють в’язкий секрет, який при підсиханні отримує вигляд жовтої сальної мазкої маси, залози пахвинного синуса (пахвинний мішечок) – gl. sinus inguinalis – є похідними сальних залоз, лежать у самок з боків вим’я – sinus uberalis (mammaricus), а в самців – у пахвинній ділянці у вигляді щілиноподібного заглиблення, залози міжпальцевого синуса (міжратичні мішечки) – gl. sinus interdigitalis – заглиблення між пальцями, в стінці якого знаходиться ніжне волосся і численні сальні залози. Похідні потових залоз розміщуються також на вентральній поверхні кореня хвоста.