Періодами поступового прискорення і уповільнення ритму

Діагностичні критерії нормального синусового ритму

1. Зубець Р є перед кожним комплексом QRS, обов’язково позитивный в II стандартному відведенні і негативний у відведенні аVR.

2. Зубець Р однаковий по формі, амплітуді, тривалості в одному тому ж відведенні.

3. Постійний і нормальний інтервал P - Q.

4. Частота ритму 60-90 в 1 хвилину.

5. Постійні (або відрізняються не більш ніж на 10% - 0,15c) інтервали R - R.

Порушеннями ритму серця, або аритміями, називають:

- зміну ЧСС вище і нижче N (N 60 –90 в 1 ´);

- нерегулярний ритм серця (неправильний ритм) будь якого походження;

- зміну локалізації джерела збудження (водія ритму), тобто будь який несинусовий ритм;

- порушення провідності елекроімпульса по різних ділянках провідникової системи серця.

Основні етіологічні фактори аритмій

I. Функціональні (при здоровому серці):

- психогенні (кортико-вісцеральні);

- рефлекторні (вісцеро-кардіальні).

II. Органічні (при різних захворюваннях серця):

- коронарна ішемія – коронарний атеросклероз з або без інфаркту міокарда;

- гемодинамічні: вади серця, гіпертонія, легеневе серце; інші фактори, що викликають навантаження і гіпертрофію;

- інфекційно-токсічні: ревматизм, вірусні інфекції, скарлатина, дифтерія, пневмонія та інші.

- міокардіопатії

III. Токсічні: інтоксикація наперстянкою, строфантином, анестетиками, адреналіном, кофеїном і ін.

IV. Гормональні: тиреотоксикоз, мікседема, феохромоцитома, вагітність, клімакс.

V. Електролітні: гіпокаміємія, гіперкаміємія і ін.

VI. Механічні: інтракардіальна катетеризація операції і травми серця і легень.

VII. Вроджені: вроджена АV блокада, синдром WPW.

Патогенетичні механізми аритмій

Всі аритмії – результат порушення основних функцій серця:

- автоматизму;

- збудливості;

- провідності.

Аритмії зумовлені порушеннями функції автоматизму

Синусового вузла

1. Синусова тахікардія.

2. Синусова брадикардія.

3. Синусова аритмія.

4. Зупинка синусового вузла.

5. Асистолія передсердь.

6. Синдром слабкості синусового вузла.

Синусова тахікардія – збільшення ЧСС від 90 до 150-180 за 1 хв.

При збереженні правильного синусового ритму.

- графіка ЕКГ в більшості випадків не відрізняється від норми (Р, інтервал PQ, комплекс QRS і Т);

- скорочуються інтервали R – R;

- при різко вираженій синусовій тахікардії значно скорочується інтервал ТР, зубець Р може нашаровуватися на зубець Т попереднього комплексу (Р на Т);

- сегмент ST при вираженій синусовій тахікардії достатньо часто зміщується вниз;

- іноді збільшується амплітуда зубців Р;

- може спостерігатися деяке зменшення інтервалу PQ (але він не менший 0,12 с) і ширини комплексу QRS.

Синусова брадикардія – зменьшення ЧСС від 60 до 40 в 1 хв.

При збереженні правильного синусового ритму.

- графіка ЕКГ в більшості випадків не відрізняється від норми (Р, інтервал PQ, комплекс QRS і Т);

- подовжуються інтервали R – R;

- може дещо збільшуватися інтервал PQ (до 0,20-0,21с) і ширина комплексу QRS;

- іноді дещо зменшується амплітуда зубця Р;

- іноді сегмент SТ розташований дещо вище ізолінії.

Синусова аритмія – неправильний синусовий ритм, що характеризується

періодами поступового прискорення і уповільнення ритму.

v Розрізняють:

1.Дихальну синусову аритмію.

2.Недихальну синусову аритмію:

-періодичну;

-аперіодичну.

v Частіше всього зустрічається дихальна синусова аритмія при якій під час вдиху прискорюється, а під час видиху – уповільнюється ритм (рефлекторний вплив блукаючого нерва).

v Дихальна синусова аритмія зникає при:

-затримці дихання;

-фізичному навантаженні;

-введенні атропіну.

v З віком частота виникнення синусової дихальної аритмії зменшується.

v Синусова дихальна аритмія в більшості випадків поєднується з синусовою брадікардією і лише інколи – з синусовою тахікардією.

v На ЕКГ

-коливання інтервалів R – R більше 0,15 с (10%) синхронне з фазами дихання;

-графіка ЕКГ (зубець Р, інтервал PQ, комплекс QRS і зубець Т) частіше не змінена.