Стаття 19.1. Навчання протягом життя

1. Навчання протягом життя – освітній процес, що охоплює всі вікові етапи людини (дитинство, юність, зрілість, старість), передбачає неперервність і всебічність освіти задля постійного розвитку загальних (особистісних) і фахових (професійних) компетентностей людини, сприяння її життєвому успіху.

2. Державна політика, спрямована на реалізацію парадигми навчання протягом життя, передбачає переосмислення змісту освіти з урахуванням таких факторів як:

- вік;

- рівноправність чоловіків і жінок;

- фізичні та розумові особливості людини;

- мовні та культурні традиції;

- соціальна та економічна різнорідність (нерівність).

3. Завдання державної політики, спрямованої на реалізацію парадигми навчання протягом життя, – створити умови для самореалізації особистості, формування і розвитку її активної громадянської позиції та конкурентоздатності на ринку праці.

4. Державна політика у сфері освіти базується на наступних принципах навчання протягом життя:

- доступності та добровільності отримання освіти;

- неперервності та наступності освіти;

- цілеспрямованості та врахування особливостей освітніх потреб особистості на різних етапах її життєдіяльності;

- визнання результатів навчання у взаємозв’язку формальної, неформальної та інформальної (спонтанної) освіти;

- інтеграції провідного міжнародного та вітчизняного досвіду розвитку освіти та національних традицій.

Стаття 19.2. Освіта дорослих як складова навчання протягом життя. Мета і завдання освіти дорослих

1. Освіта дорослих як суттєва складова навчання протягом життя спрямована на створення умов для забезпечення:

- права кожного громадянина України на безперервне навчання протягом життя;

- органічної єдності з усіма іншими ланками (складниками) неперервної освіти на основі врахування особистісних потреб, потреб ринку праці та пріоритетів суспільного розвитку.

2. Мета освіти дорослих полягає в соціально-економічній адаптації дорослої людини до перетворень, що відбуваються в суспільстві, підвищенню її соціальної захищеності.

2. Освіта дорослих – це одночасно освітній процес і результат розвитку особистості за допомогою освітніх програм, зорієнтованих на потреби дорослої людини.

3. Основними завданнями освіти дорослих є:

- всебічний розвиток особистісних якостей дорослої людини задля реалізації її потенційних можливостей;

- оновлення, розвиток і набуття нових фахових (професійних) компетентностей дорослої людини задля підвищення її професійної кваліфікації, розвитку професійної кар’єри;

- сприяння соціальній активності дорослої людини та підтримка її активної громадянської позиції та участі у житті суспільства на різних етапах життя.

4. Освіта дорослих охоплює комплекс формальних і неформальних освітніх програм, спонтанних (інформальних і повсякденних) освітніх заходів загального та фахового (професійного) спрямування, які отримує доросла людина після закінчення базової середньої освіти.

5. Державна політика у сфері освіти дорослих базується на принципах:

- державної підтримки розвитку освіти дорослих і забезпечення її доступності населенню, незалежно від попередньої освіти, місця проживання та рівня доходів;

- конкурентоспроможності та прозорості при визначенні і реалізації пріоритетних напрямів розвитку освіти дорослих;

- залученню підприємців до розвитку освіти дорослих як одного з пріоритетів соціально відповідального бізнесу;

- просуванню освіти дорослих як частини сучасної корпоративної культури підприємства, організації, установи.

Стаття 19.3. Структура освіти дорослих. Цільові групи освіти дорослих

1. Структура освіти дорослих включає такі складові:

- за видами – формальна, неформальна та інформальна освіта дорослих;

- за рівнями (формальної) освіти – повна загальна середня освіта, професійна (невища) освіта, вища освіта, післядипломна освіта (у тому числі, підвищення кваліфікації);

- за інституціями: заклади освіти, які реалізують освітні програми на відповідних рівнях освіти; органи та суб’єкти управління освітою; наукові, дослідницькі, методичні установи, відповідальні за науково-методичне забезпечення освіти дорослих; центри освіти дорослих, соціальні служби, громадські організації та об’єднання (у тому числі, й фахові), метою діяльності яких є підтримка і розвиток освіти дорослих;

- за визначниками змісту – освітні програми, стандарти освіти та освітні кваліфікації;

- за спрямуванням освіти – загальна або фахова (професійна) освіта дорослих;

- за формами навчання: з відривом від виробництва (очна); без відриву від професійної діяльності (вечірня, заочна, дистанційна); екстернатна; на виробництві; педагогічний патронаж (форма навчання осіб з особливими соціальними потребами); самоосвіта; комбінована (передбачає інтеграцію різних форм або їх окремих елементів).

2. До загальної цільової групи освіти дорослих належить людина віком від 16 років. Пріоритетними цільовими групами в освіті дорослих є:

- молодь віком від 16 до 35 з базовою середньою освітою та без професійної кваліфікації, які не працюють та не навчаються;

- особи, які працюють за фахом і потребують підвищення своєї кваліфікації;

- безробітні;

- люди похилого віку (до- і післяпенсійного віку);

- особи, що належать до групи соціального ризику.

Стаття 19.4. Заклади освіти, установи, організації, інші юридичні та фізичні особи, які надають освітні послуги у сфері формальної та неформальної освіти дорослих

1. Право на реалізацію освітніх програм для дорослих надається закладам освіти, організаціям, установам та окремим особам (які мають необхідну кваліфікацію у даній галузі знання або практики) відповідно до процедур, визначених чинним законодавством.

2. Освітня діяльність у сфері формальної та неформальної освіти дорослих здійснюється на підставі ліцензій, які видаються в порядку, встановленому цим Законом.

3. Мережа закладів освіти, які реалізують освітні програми для дорослих, включає заклади освіти за рівнями за рівнями (формальної) освіти:

- заклади загальної середньої освіта;

- заклади професійної (невищої) освіти;

- заклади вищої освіти;

- заклади післядипломної освіти.

4. Для надання освітніх послуг у сфері формальної та неформальної освіти дорослих можуть створюватися спеціалізовані заклади, установи, організації різних форм власності та організаційно-правових форм, які можуть створювати і вступати в об’єднання (асоціації, союзи), мати права юридичних осіб і діяти на підставі своїх статутів або договорів.

Стаття 19.5. Освітні програми для дорослих

1. Освітні програми для дорослих поділяються за:

- за видами освіти – освітні програми формальної освіти, освітні програми неформальної освіти;

- за типами (спрямування освіти) – освітні загальні програми, освітні професійні програми.

2. Освітні програми для дорослих є диференційованими і розробляються з урахуванням специфіки освітніх потреб соціальних категорій і груп дорослого населення. Основою для диференціації освітніх програм для дорослих слугують:

- завдання освіти дорослих;

- спрямування освіти дорослих (загальні чи фахові (професійні) освітні програми);

- особливості та структура потенційного контингенту користувачів (цільові групи) (працюючі чи безробітні; особи третього віку; інваліди, мігранти чи інші особи, які потребують соціального захисту; тощо).

3. Працівники підприємств, установ, організацій усіх форм власності під час навчання за освітніми програмами для дорослих мають право на відповідний режим роботи, додаткову відпустку та пільги згідно з чинним законодавством.

4. Компетентності, набуті особою у результаті успішного завершення освітньої програми для дорослих неформальної освіти, можуть бути визнані як частина освітньої програми формальної освіти відповідно до процедури, встановленої центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

Стаття 19.6. Порядок реалізації та фінансування освітніх програм для дорослих

1. Порядок реалізації та фінансування освітніх програм для дорослих формальної освіти визначається відповідними нормативними актами.

2. Державна політика та стратегія розвитку неформальної освіти дорослих є складовими державної політики та стратегії розвитку освіти дорослих, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Реалізація освітніх програм для освіти дорослих неформальної освіти спричинюється потребами та попитом суспільства. Право на реалізацію освітніх програм для освіти дорослих неформальної освіти мають заклади освіти, установи, організації, інші юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензію на відповідну освітню діяльність.

4. Порядок фінансування освітніх програм для дорослих неформальної освіти визначає центральний орган виконавчої влади у сфері освіти відповідно до пропозицій інших центральних органів виконавчої влади та на основі врахування пропозицій від закладів освіти, установ, організації, інших юридичних та фізичних осіб, які отримали ліцензію на відповідну освітню діяльність.

5. Органи місцевого самоврядування реалізують політику розвитку освіти дорослих на рівні відповідних адміністративно-територіальних одиниць та несуть відповідальність за належне використання цільового фінансування.

6. Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право делегувати виконання певних функцій з розвитку неформальної освіти дорослих неурядовим, неприбутковим організаціям та установам відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

7. Освітні програми для дорослих (формальної і неформальної освіти) можуть фінансуватися за кошти:

- державного бюджету;

- бюджетів регіональних і місцевих органів влади та органів місцевих самоврядування;

- роботодавців;

- неурядових (громадських) організацій, релігійних конфесій, політичних партій;

- тих, хто навчається;

- місцевих і міжнародних донорів;

- інших юридичних і фізичних осіб.