Методичні прийоми розповіді

Методичні прийоми розповіді є як би пружиною усної мови, їх основне завдання – піднести факти, приклади, події так, щоб екскурсанти одержали образне уявлення про те, як це було, побачили велику частину того, що було їм розказано екскурсоводом.

Прийоми розповіді можна розділити на дві великі групи. Перша група об'єднує прийоми, пов'язані з формою розповіді (довідка, опис, репортаж, цитування).

Прийоми цієї групи виконують завдання донести до екскурсантів зміст розповіді, сприяють формуванню інформації, її впорядкуванню, запам'ятовуванню, зберіганню і відтворенню в пам'яті екскурсантів.

Друга група об'єднує прийоми характеристики, пояснення, питань-відповідей, посилання на очевидців, завдань, словесного монтажу, співучасті, індукції і дедукції.

Прийоми цієї групи малюють зовнішню картину подій, дії конкретних персонажів.

Прийом екскурсійної довідки використовується в поєднанні з прийомами зорової реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод повідомляє короткі дані про спостережуваний об'єкт: дату споруди (реставрації), авторів проекту, розміри, призначення та ін. При огляді додаткових об'єктів цей прийом використовується самостійно, коли, виклавши довідковий матеріал, екскурсовод закінчує знайомство групи з об'єктом. За своїм змістом і побудові даний прийом нагадує путню екскурсійну інформацію [21].

Прийом опису ставить своїм завданням надати допомогу в правильному відображенні об'єкту в свідомості екскурсантів (форма, об'єм, з якого матеріалу виготовлений, розташування щодо навколишніх об'єктів). Для опису об'єкту характерні точність, конкретність. Цей прийом припускає виклад екскурсоводом характерних рис, прикмет, особливостей зовнішнього вигляду об'єкту в певній послідовності.

Прийом опису відноситься не тільки до об'єктів (архітектурним пам'ятникам), але і до історичних подій. На відміну від опису об'єктів опис історичних подій носить образний характер. Воно викликає у екскурсантів зорові образи, дозволяє їм в думках представити, як відбувалася подія. Таким чином, прийом опису подій носить підлеглий характер, стуляючись з методичним прийомом зорової реконструкції.

У автобусній екскурсії прийом опису використовується при всіх видах показу як з виходом екскурсантів з автобуса, так і без виходу (спостереження об'єктів з вікна і під час руху автобуса на маршруті).

Прийом характеристики побудований на визначенні відмітних властивостей і якостей предмету, явища, людини. У екскурсії дається мовна характеристика об'єктів і "дійових" в екскурсії осіб.

На відміну від прийому опису прийом характеристики є переліком властивостей і особливостей, сукупність яких дає якнайповніше уявлення про даний об'єкт, дозволяє краще зрозуміти його суть.

При цьому об'єкт займе своє місце у ряді інших, схожих по характеристиці об'єктів, або навпаки, характеристика його властивостей покаже відмінність про інших об'єктів. Словесна характеристика передує екскурсійному аналізу об'єкту, є початковий етап аналізу. Прийом опису торкається лише зовнішніх сторін об'єкту, не даючи характеристик його внутрішніх, не видимих для ока властивостей і якостей. При використанні ж прийому характеристики дається оцінка якісних сторін об'єкту, таких, як пізнавальна цінність, художні достоїнства, оригінальність авторського рішення, виразність, збереження, та ін. [21]

Прийом пояснення – форма викладу матеріалу, коли в розповіді, крім довідки про історичну подію, розкриваються суть і причини, його що викликали. Найчастіше цей прийом використовується у виробничо-економічних і природознавчих екскурсіях, де в розповіді пояснюються внутрішні зв'язки процесів і явищ.

Прийом пояснення характерний для екскурсій з показом витворів образотворчого мистецтва. Екскурсовод пояснює сенс зображеного художником в картині, зміст пам'ятника монументальної скульптури. У архітектурній екскурсії за допомогою цього прийому виявляються, особливості конструкції будівлі, характерні риси цілого ансамблю. Особливість прийому пояснення полягає в тому, що розповідь про об'єкт носить доказовий характер.

Це видно на наступному прикладі з екскурсії на військово-історичну тему. Підтема "В ім'я миру на Землі". "...Танк зійшов на п'єдестал, щоб берегти вічний спокій невідомого солдата, чий прах знаходиться в цій землі, щоб постійно віддавати славу мужності наших воїнів. Сьогодні, стоячи на цій пануючій над навколишньою місцевістю висоті, танк охороняє виноградні плантації, що втрачаються за кромкою горизонту, пшеничні поля, процвітаючі під мирним небом і сонцем поселення, щастя і радість людей" [21].

Прийом коментування. Коментар в періодичному друці використовується в двох видах – як тлумачення подій, явищ, текстів, а також як міркування або критичні зауваження про що-небудь, що викликає інтерес у читачів.

У екскурсії методичний прийом коментування використовується екскурсоводом при викладі матеріалу, що роз'яснює сенс події або задум автора пам'ятники історії і культури, який в даний момент спостерігається екскурсантами.

Іноді коментар використовується в екскурсіях на архітектурні теми у вигляді критичних зауважень про зовнішній вигляд будівлі, його конструкцію, особливості інженерних споруд і т.п. Прийом коментування широко використовується при показі експозицій музеїв і виставок як пояснення до експонатів.

Прийом репортажу. Репортаж є жанром журналістики, який оперативно повідомляє про яку-небудь подію, є інформацією про те, що в даний момент відбувається перед очима репортера. Журналіст, що використовує даний жанр, завжди є очевидцем або учасником події, що відзначається. У екскурсії – це коротке повідомлення екскурсовода про подію, явище, процес, очевидцями яких є екскурсанти. Розповідь при цьому йде про об'єкт, що потрапив в полі їх зору (наприклад, про рухомий конвеєр, де відбувається збирання автомобілів). Цей прийом ефективний лише тоді, коли об'єкт показується в розвитку, він допомагає побачити, як змінюється об'єкт в ході спостереження і народжується щось нове.

Складність використання такого прийому полягає в тому, що розповідь в значній своїй частині не готується наперед, він не входить цілком в індивідуальний текст екскурсовода, а носить характер імпровізації, тобто складається екскурсоводом на ходу, під час спостереження того, що відбувається.

Прийом цитування. Цитата – дослівний витяг з якого-небудь тексту або в точності що приводяться чиї-небудь слова (пряма мова). До цитування вдаються в наступних випадках: для підтвердження, яскравого і переконливого виразу своєї думки, збереження особливостей мови і колориту певного історичного періоду часу, відтворення картини події і ознайомлення з чиєюсь авторитетною думкою (прийом посилання на авторитет) [21].

Цитата в екскурсії направлена на те, щоб викликати в свідомості екскурсантів зоровий образ, тобто виступає в ролі зорово сприйманої інформації. У тексті екскурсії у вигляді цитат використовуються уривки з художніх творів (проза, вірші). Особливо ефективно цитування в тих випадках, коли необхідно відтворити картини життя в далекі часи, побут і діяльність наших предків.

У ряді випадків цитати використовуються в інших прийомах, наприклад, зорової реконструкції, літературного монтажу, посилання на очевидців та ін. У деяких екскурсіях на основі прийому цитування використовується пряма мова. При цьому ставиться завдання – зробити екскурсантів учасниками розмови між історичними особами, очевидцями історичних подій. Робиться це за допомогою невеликих витягів з мемуарів.

Прийом питань-відповідей. Суть цього прийому полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод ставить різні питання екскурсантам з метою їх активізації. Велика частина таких питань не розрахована на те, щоб одержати на них які-небудь відповіді від учасників екскурсії. Вони виконують функцію методичного прийому. Їх можна розділити на декілька видів:

а) питання, на які екскурсовод відразу ж або після закінчення деякого часу сам дає відповідь, продовжуючи свою розповідь по темі;

б) питання історичного характеру, що є твердженням чого-небудь у формі питання. Такі питання в лекційній пропаганді розглядаються як прийом ораторської мови;

в) питання екскурсовода, на які відповідають екскурсанти, загострюють увагу екскурсантів до змісту екскурсії, вносять деяку розрядку і допомагають краще з'ясувати підтему. Наприклад, розкриваючи підтему про героїзм радянських льотчиків в роки Великої Вітчизняної війни і характеризуючи епізод, коли один з наших літаків, підбитий ворогами, факелом, що горить, врізався в танкову колону фашистів, екскурсовод ставить питання: "Чи був вихід у радянського льотчика? – і тут же відповідає на нього. – Так, був. Льотчик міг покинути машину, що горить, і, використавши парашут, врятувати своє життя. Але він вирішив ціною свого життя отримати ще одну перемогу над ворогами" [21].

Прийом посилання на очевидців. Використання цього прийому в розповіді дає можливість для образного відтворення подій.

Прийом завдань, використовуваний в розповіді екскурсовода, знаходить вираз в його обігу до екскурсантів: "Подумайте, чому цей пам'ятник такий названий? Пригадаєте, на що схоже ця будівля (ця башта)? Які прикмети на місцевості говорять про минуле? Постарайтеся пояснити, чому тут зроблений такий напис." та ін. Коли екскурсовод дає подібні завдання, він не припускає, що учасники їх тут же виконають. Прийом направляє увагу екскурсантів на конкретну будівлю, певну частину будівлі, на ті деталі, розуміння яких важливо для засвоєння даних питань. Завдання цього прийому – зацікавити екскурсантів, примусити їх задуматися, активізувати свою розумову діяльність, порушити уяву. Що ж до відповідей на ці питання, екскурсовод дає їх сам в подальшій розповіді, як би підсумовуючи думки екскурсантів.

Прийом новизни матеріалу полягає в тому, що в ході розповіді по темі повідомляються факти і приклади, невідомі екскурсантам. Цей прийом використовується екскурсоводом в той момент, коли необхідно привернути увагу групи до об'єкту, зробити сприйняття спостережуваного ефективнішим.

Прийом словесного (літературного) монтажу. Використовуючи його, екскурсовод своя розповідь будує на наборі уривків з різних літературних творів, документальних матеріалів, опублікованих в періодичному друці. Зміст цих уривків розкриває підтему екскурсії або одне з основних її питань. Цей прийом дає можливість відтворити картину подій.

Використання екскурсоводом літературного монтажу засноване на "пере­творенні" одного виду мистецтва (словесного) в інший вид (образотворчий). Тому для літературного монтажу потрібно підбирати такі уривки з художніх творів, які дозволять екскурсантам "побачити" картину подій, відчути їх динаміку [21].

Прийом співучасті. Завдання цього прийому – допомогти екскурсантам стать учасниками тієї події, якій присвячена екскурсія. Робиться це за допомогою, наприклад, звернення до групи: "Уявіть собі, що ми з вами знаходимося на цьому полі під час наступу ворожих військ". Потім за допомогою прийому зорової реконструкції відновлюється картина бою.

Прийом дискусійної ситуації. Екскурсовод, використовуючи цей прийом, висуває в своїй розповіді таке положення, яке викликає дискусійну ситуацію. Цей прийом гавкає можливість в частині екскурсії замінити монологічну форму матеріалу відкритим діалогом. Свою точку зору по висунутому положенню висловлюють два-три екскурсанти. Потім екскурсовод, підводячи підсумки, робить висновки.

Прийом зштовхування суперечливих версій використовується в розповіді екскурсовода, наприклад, при оцінці певної історичної події, затвердження дати виникнення конкретного міста або походження назви міста (річки, озера, місцевості).

Прийом персоніфікації використовується для уявного створення образу конкретної людини (письменника, державного діяча, воєначальника). Рекомендується робити це за допомогою яскравої розповіді про окремі епізоди з життя тих людей, з якими пов'язана тема екскурсії, або на основі опису якої-небудь історичної події, в якій ці люди брали участь [21].

Прийом проблемної ситуації полягає в тому, що в розповіді екскурсовода ставиться проблема, пов'язана з темою екскурсії. Постановка проблеми перед екскурсантами примушує їх задуматися і примушує знайти правильну відповідь на поставлені екскурсоводом питання. У ряді випадків екскурсантам пропонується знайти альтернативу запропонованому рішенню питання.

Прийом відступу полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод йде від теми: читає вірш, наводить приклади з свого життя, розповідає зміст кінофільму, художнього твору. Цей прийом безпосередньо не пов'язаний із змістом екскурсії, тому деякі методисти називають його "прийомом освіжаючого відступу". Його завдання зняти втому. Проте, застосовуючи даний прийом, не слід бгати екскурсію, скорочуючи матеріал по темі. Не можна зводити справу до жартів, анекдотів, розкидання "гумористичних штрихів" серед серйозного викладу матеріалу, щоб додати складній інформації невимушений характер.

Має свої особливості методика проведення екскурсій в музеях. Номенклатура методичних прийомів тут набагато вужче, ніж в екскурсіях по місту. В той же час в музеях використовуються свої специфічні прийоми. У музейній практиці має місце і прийом, що виходить за межі екскурсійного методу. Його можна назвати лекційно-ілюстративним. При цьому превалює мову провідного, експонати ж використовуються лише як ілюстрації.

Прийом індукції застосовується в розповіді, коли необхідно зробити перехід від окремих, одиничних випадків і фактів до загальної картини, загальних висновків, і в показі, коли екскурсовод від характеристики одного пам'ятника переходить до характеристики цілого ансамблю або системи інженерних споруд.