Теорія суспільно-економічної формації

К.Маркс представив всесвітню історію як природничо-історичний, закономірний процес зміни суспільно-економічних формацій. Використовуючи як основний крите­рій прогресу - економічний - тип виробничих відносин (на­самперед, форму власності на засоби виробництва), К.Маркс в історії виділяє п'ять основних економічних формацій: первіс-но-общину, рабовласницьку, феодальну, буржуазну і комуніс­тичну.

Первіснообщинний лад - перша неантагоністична суспіль­но-економічна формація, через яку пройшли всі без винятку народи. В результаті її розпаду здійснився перехід до класо­вих, антагоністичних формацій. Серед ранніх щаблів класово­го суспільства деякі вчені, крім рабовласницького і феодаль­ного способів виробництва, виділяють особливий азіатський спосіб виробництва і відповідну йому формацію. Це питання залишається дискусійним, відкритим в суспільствознавстві і зараз.

"Буржуазні виробничі відносини, - писав К.Маркс, - є останньою антагоністичною формою суспільного процесу ви­робництва... Буржуазною суспільною формацією завершуєть­ся передісторія людського суспільства"' . На зміну їй повинна закономірно прийти, як передбачали К.Маркс і Ф.Енгельс, комуністична формація, яка відкриває справді людську істо­рію.

Суспільно-економічна формація - це історичний тип суспільства, цілісна соціальна система, яка розвивається і функціонує на основі характерного для неї способу мате­ріальних благ. Із двох основних елементів способу виробниц­тва (продуктивні сили і виробничі відносини) у марксизмі веду­чим вважаються - виробничі відносини, по ним визначається тип способу виробництва і, відповідно, тип формації. Сукуп­ність пануючих економічних виробничих відносин становить базис суспільства. Над базисом піднімається політична, юри­дична надбудова. Ці два елементи дають уявлення про систе­мний характер суспільних відносин; є методологічною осно­вою у вивченні структури формації (дивись схему 38).

Схема 38 Структура суспільно-економічної формації



  Духовне життя сус­пільства Політика і Право Соціальні відносини та інсти­тути НАДБУДОВА  
Надбудова має від­носну самостійність і впливає на базис       Базис визначає над­будову (в матеріалі­змі цей зв'язок вва­жається головним)
     
  БАЗИС сукупність економі­чних виробничих відносин в структурі формації  

Послідовна зміна суспільно-економічних формацій рухається протиріччям між новими, розвиненими продуктивними силами і застарілими виробничими відносинами, які на певному щаблі перетворюються з форм розвитку в кайдани продуктивних сил. На основі аналізу цього протиріччя К.Марксом були сформу­льовані дві основні закономірності зміни формацій.

1. Жодна суспільно-економічна формація не гине раніше, ніж розів'ються всі продуктивні сили, для яких вона дає до­ сить простору, а нові більш високі виробничі відносини ніко­ли не з'являються раніше, ніж у лоні старого суспільства до­ зріють матеріальні умови їх існування.

2. Перехід від однієї формації до іншої здійснюється через соціальну революцію, яка розв'язує протиріччя в способі ви­робництва (між продуктивними силами і виробничими відноси­ нами) і в результаті цього змінюється вся система суспільних відносин.

Теорія суспільно-економічної формації є методом збагнен­ня всесвітньої історії в її єдності і різноманітті. Послідовна зміна формацій утворює магістральну лінію прогресу людства, формуючи його єдність. В той же час розвиток окремих країн і народів відрізняється значним різноманіттям, що проявляєть­ся:

- в тому, що не кожне конкретне суспільство проходить всі щаблі (наприклад, слов'янські народи минули стадію рабо­власництва);

- в існуванні регіональних особливостей, культурно-історичній специфіці прояву загальних закономірностей;

- у наявності різних перехідних форм від однієї формації до іншої; у перехідний період в суспільстві, як правило, співіс­нують різні суспільно-економічні уклади, які є залишками старої і паростками нової формації.

Аналізуючи новий історичний процес, К. Маркс виділяв також три основних типи суспільства: