Природа та визначення керівництва і лідерства

Керівництво можна визначити “як процес використання влади задля досягнення впливу на людей”. Влада - це можливість реально вплинути на поведінку інших людей, тобто влада - це знаряддя впливу. В свою чергу, вплив - це будь-яка поведінка однієї людини чи групи осіб, що активно діє на поведінку, відчуття, стосунки інших людей. Проте влада не єдина основа керівництва і такий підхід притаманний лише авторитаризму і застосовується по відношенню до формальної організаційної структури.

Щоб керувати, необхідно мати для цього досить підстав, тобто володіти інструментами впливу, а щоб впливати - слід мати основу влади (аби змусити підлеглих підкорятись розпорядженням). Здоровий глузд підказує, що для реалізації влади необхідно дещо мати під своїм контролем. Це “дещо” повинно бути суттєвим для виконавця і на його основі створюється залежність від керівника. Залежність - це ситуація, при якій виконавець змушений діяти саме так, як того бажає керівник.

Інструментом впливу на діяльність підлеглих виступає можливість керівника вплинути на рівень задоволення їх активних потреб (згадаємо класифікацію потреб Маслоу). Всі форми впливу та влади спонукають людей виконувати бажання іншої людини, задовольняючи тим самим активні потреби. Люди очікують та передбачають наслідки тієї чи іншої поведінки. Керівник чи особа, яка здійснює вплив, також передбачає ефект свого впливу на поведінку виконавця. Цей процес впливу керівника на підлеглого зображено на мал. 1:

Природа та визначення керівництва і лідерства - №1 - открытая онлайн библиотека

Тип влади,

Природа та визначення керівництва і лідерства - №2 - открытая онлайн библиотека що використову-

ється керівником

 
  Природа та визначення керівництва і лідерства - №3 - открытая онлайн библиотека

Природа та визначення керівництва і лідерства - №4 - открытая онлайн библиотека Природа та визначення керівництва і лідерства - №5 - открытая онлайн библиотека Природа та визначення керівництва і лідерства - №6 - открытая онлайн библиотека Природа та визначення керівництва і лідерства - №7 - открытая онлайн библиотека

Спроба Уява про ситуацію Цінність Поведінка

Природа та визначення керівництва і лідерства - №8 - открытая онлайн библиотека Природа та визначення керівництва і лідерства - №9 - открытая онлайн библиотека впливу та очікування наслід- наслідків підлеглого та

з боку ків бажаної поведінки поведінки її наслідки

керівника підлеглого підлеглого

 
  Природа та визначення керівництва і лідерства - №10 - открытая онлайн библиотека
Природа та визначення керівництва і лідерства - №11 - открытая онлайн библиотека

Природа та визначення керівництва і лідерства - №12 - открытая онлайн библиотека

Вплив на потреби

підлеглого

Мал. 1. Модель впливу керівника на підлеглого

Донедавна переважала думка, що між поняттями “керівництво”, “лідерство” та “влада” немає суттєвої відмінності, оскільки особа, яка наділена повноваженнями здійснювати керуючі функції, автоматично вважається лідером колективу і має владу над підлеглими. Однак на практиці ці три складові управлінського впливу не обов`язково зосереджені в одних руках. Якщо керівництво полягає у праві особи давати офіційні доручення і розпорядження підлеглим і вимагати їх виконання, то реальна влада залежить від особистих якостей і ситуації, у якій перебуває керівник.

Відмінності між статусом лідера і формального керівника випливають з особливостей ролі та функцій, які ними виконуються. Керівництво передбачає монополію на прийняття рішень і контроль за ходом їх виконання. Лідер не узурпує право приймати рішення, а, навпаки, запрошує до цього кожного співробітника. В результаті змінюється статус кожного працівника. Якщо керівник протистоїть групі підлеглих, виступає як зовнішня сила, то лідер перетворює колектив у єдину команду.

Феномен лідерства грунтується на авторитеті керівника. Розрізняють формальний, особистий і повний авторитет.

Формальний авторитет керівника випливає з його прав як посадової особи розпоряджатися підлеглими, цілеспрямовувати, мотивувати і контролювати їх працю та поведінку.

Особистий авторитет керівника грунтується на його особистих якостях як людини (наприклад, толерантність, товариськість, компетент­ність, здоровий глузд, логічність дій та ін.).

Повний авторитет керівника, або авторитет лідера, виявляється при поєднанні формального та особистого авторитету особи, яка обіймає керівну посаду.

Розподіл влади відбувається між членами групи за рішенням її керівника (лідера). Цей процес має назву делегування або децентралізації.

Влада - інструмент соціального управління, який здійснює цілеспрямований вплив на людську поведінку, призводить до виникнення, зміни чи припинення людських стосунків та взаємозв`язків між складовими соціоекономічної системи.[1] Влада - право наказувати, вимагати виконання, приймати рішення, розподілювати ресурси, діяти як організатор, керівник та контролер водночас.

Баланс між владою та обов`язками називається принципом паритету.

Розподіляючи владу між підлеглими, керівник залишає за собою функції координатора, тобто він може при необхідності втручатися у розвиток ситуації і коригувати діяльність персоналу. Необхідність координації зумовлена принципом одноособового керівництва Анрі Файоля, який образно зазначав: “Тіло з двома головами у суспільстві, як і в живій природі - це монстр, який приречений на вимирання.”

2. Джерела влади менеджерів

У світовій і вітчизняній літературі, присвяченій питанням управління, описані сотні якостей, необхідних менеджерам для ефективного управління. В той же час кожен конкретний керівник окрім загальних якостей, характерних для цілих груп, має особові якості.

Спеціальні соціально-психологічні дослідження, вивчення талановитих менеджерів і їх досвіду роботи дозволили виявити узагальнені характеристики і особові якості, необхідні для успішного керівництва. До таких якостей відноситься лідерство, що найчастіше виділяє активного менеджера із загальної маси, об'єднує здатність керувати і вести за собою колектив організації для досягнення певних цілей.

Влада може набувати різноманітних форм. У співпраці четверо американських дослідників - Джон Френч, Бертрам Рейвен, Пол Херсі та В.І.Натемайєр розробили зручну класифікацію підстав влади. Згідно з їх висновками існує сім основних форм влади:

1. Влада, що заснована на примусі, штрафних санкціях та загрозі покарань.

2. Влада, що заснована на винагородах.

Експертна влада. передбачає унікальний досвід, високу кваліфікацію, спеціальні глибокі знання та фахові практичні навички. Дії та вчинки такого керівника сприймаються підлеглими як “істина в останній інстанції”, на віру, без перевірки, як закон, обов`язковий до виконання. Його слово не підлягає сумніву, він вирішує спори, вказує правильний шлях.

3. Еталонна(референтна) влада (харизматичний вплив). Базується на власних магнетичних якостях лідера, які прагнуть копіювати його послідовники.

4. Законна(легітимна) або традиційна влада випливає із статусу керівника в організації. Керівна посада передбачає здійснення більшості управлінських функцій, а підлеглий вважає цілком природнім підкорятися наказам і вказівкам.

5. Влада, заснована на участі вимагає таланту перекладати частину своїх функцій на плечі підлеглих, помічників.

6. Інформаційна влада.

 
  Природа та визначення керівництва і лідерства - №13 - открытая онлайн библиотека

До особистісних джерел влади менеджерів відносять:

Влада експерта. Полягає в здатності керівника впливати на поведінку підлеглих в силу своєї підготовки і рівня освіти, досвіду і таланту, умінь і навичок, наявності спеціалізованих знань.

Влада харизми. Пов'язана із здатністю керівника впливати на підлеглих завдяки особистій привабливості, наявності сильних особових якостей (обмін енергією, переконлива зовнішність, незалежний характер, гарні риторичні здібності, гідна і впевнена манера поведінки).

Влада інформації. Базується на можливості отримання потрібної і важливої інформації і вмінні використовувати її для впливу на підлеглих. Менеджер зміцнює свою владу, координуючи і контролюючи інформаційні потоки у фірмі.

Влада переконання. Грунтується на вмінні менеджера впливати на інших за допомогою ефективної (емоційної, логічної і аргументованої) передачі своєї точки зору.

Організаційні джерела влади менеджерів

Влада ухвалення рішень. Проявляється в тому ступені, в якому людина може впливати на процес підготовки і ухвалення рішень; чим вище рівень управління, тим більша кількість людей, окрім керівника (фахівців, помічників), впливає на процес ухвалення рішення.

Влада винагороди – спосіб впливу, заснований на позитивній дії (вдячність, премія, просування, додаткова відпустка) з метою добитися від підлеглого бажаного результату.

Влада примусу. Будується на страху підлеглих бути покараними (зниженими на посаді, оштрафованими, звільненими і так далі). Для використання цього джерела влади треба мати ефективну систему контролю за діями підлеглих (підлеглі можуть свідомо прагнути обманути організацію).

Влада над ресурсами. Грунтується на контролі керівництвом розподілу потоків обмежених ресурсів, які зазвичай в організаціях спрямовані зверху вниз. Деякі керівники для впливу на людей створюють так званий дефіцит ресурсів.

Влада зв'язків. Створюється шляхом поширення менеджером інформації про його зв'язки з впливовими людьми.

Влада традиції. Будується на виробленні у підлеглих готовності за традицією визнавати законну владу керівництва і підкорятися йому; при цьому виконавець реагує не на людину, яка віддає розпорядження, а на його посаду; призводить до бездумного виконання наказів.

Лідерство – тип управлінської взаємодії (між лідером і його послідовниками), заснований на найбільш ефективному для тієї або іншої ситуації поєднанні різних джерел влади і спрямований на спонукання людей до досягнення спільних цілей.