Сутність поняття «методи навчання». Основні класифікації методів навчання. Чинники оптимального вибору методів навчання

Термін метод ( від грецького methodos) – буквально шлях до будь чого, спосіб пізнання явищ природи і суспільства. Метод навчання – це упорядкована взаємозв’язана діяльність вчителя і учнів, спрямована на досягнення мети навчання. В педагогічній літературі поняття метода інколи відносять до діяльності педагога або діяльності учнів. В першому випадку говоримо про методи викладання, а в другому – про методи учіння. Якщо мова іде про спільну діяльність вчителя і учнів, то тут проявляються методи навчання.

У методів навчання як дидактичної категорії тривала історія розвитку. Найдавнішою формою передачі соціального досвіду дорослих дітям був показ зразка дій, багаторазове їх повторення та відтворення, тобто репродуктивний метод. У середньовіччі навчання у школах здійснювалося через заучування текстів і точне їх відтворення. Такий спосіб навчання дістав назву схоластично-догматичного методу. Я.А. Коменський різко критикував словесно-догматичні методи навчання і обстоював забезпечення самостійного чуттєвого пізнання як основу активності учнів.

Значний внесок у розробку методів навчання зробив К.Д. Ушинський. Він не тільки обстоював необхідність активності і самостійності дітей у процесі навчання, а й практично показав у своїх підручниках, які методи слід використовувати для розвитку мислення, спостережливості, пам’яті, самостійності дітей.

Бурхливий розвиток шкільництва у 20-30 роках ХХ століття зумовив появу так званих активних методів навчання (проектів, дальтон-план, трудовий, дослідницький тощо).

У 80-90-х роках вийшло кілька ґрунтовних праць з теорії методів навчання (А.М. Алексюк, Ю.К. Бабанський, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов, М.М. Скаткін).

В структурі методів навчання виділяють прийоми. Прийом – це елемент методу, його складова частина, одноразова дія. Одні й ті самі прийоми можуть входити до складу методів навчання. Так, розповідь може включати прийоми постановки запитань, порівняння, узагальнення, наведення прикладів, ілюстрування тощо. Інколи функцію прийому в реалізації методу може виконувати інший метод, роль якого у цьому разі допоміжна. Наприклад, пояснюючи спосіб дій, учитель може використати як допоміжній прийом елементи бесіди, дидактичної гри, вправляння тощо.

Взаємозв’язок методів і прийомів навчання в дидактиці – рухливий і залежить від функцій, яку вони виконують. Тому в педагогічній літературі одні й ті самі поняття нерідко вживаються як у розумінні “метод”, так і в значенні “прийом”. Це, зокрема, стосується аналізу, синтезу, індукції, дедукції, узагальнення, порівняння.

Аналіз взаємозв’язку методів і прийомів навчання приводить до висновку, що в процесі навчання вони переплітаються, поєднання методів може бути різноманітним. Одні дидактичні засоби можуть переходити в інші. Один і той самий вид роботи виступає то як метод, то як прийом.

Класифікація методів навчання– це упорядкована за певною ознакою їх система. В теперішній час відомо десятки класифікаційметодів навчання.

1. Традиційна класифікація методів навчання бере початок в давніх філософських і педагогічних системах і уточнена для сучасних умов. В них виділяється загальна ознака – джерело знань. Таких джерел з давніх-давен відомо три: практика, наочність, слово. В ході культурного прогресу до них приєднався ще один – книга, а в останні роки – відео у поєднанні з новітніми комп’ютерними системами. В даній класифікації виділяють п’ять методів: практичний(досліди, вправи, навчально-виробнича праця), наочний(ілюстрація, демонстрація, спостереження учнів), словесний(пояснення, розповідь, бесіда, інструктаж, лекція, дискусія, диспут), робота з книгою(читання, вивчення, склад плану, конспектування), відео метод(вправи під контролем “електронного

вчителя”, контроль).

Методи за джерелом знань (Н.М. Верзилін, Є.Я. Голант, Є.І. Петровський)

2. Класифікація за основною дидактичною метою (М.О. Данилов, П.П. Єсипов) В якості загальної ознаки класифікації є послідовні етапи, через які проходить процес навчання на уроці:

а) методи набуття нових знань;

б) формування вмінь та навичок;

в) закріплення;

г) застосування;

д) перевірки.

Дана класифікація узгоджується з класичною схемою організації навчального процесу.

3. Класифікація методів за типом (характером) пізнавальної діяльності - ТПД (І.Я. Лернер, М.М. Скаткін ).

ТПД – це рівень самостійності пізнавальної діяльності, якого досягає учень, працюючи за запропонованою вчителем схемою навчання. В даній класифікації виділяють такі методи: пояснювально-ілюстративний; репродуктивний; проблемне навчання; частково-пошуковий; дослідницький.

Ці методи відповідають різним рівням пізнавальної діяльності учнів. Вони охоплюють усі цілі навчання і розвитку, дають змогу побачити навчальний процес цілісно, в системі дій учителя і учнів.

Серед відомих класифікацій вирізняється системним підходом класифікація Ю.К. Бабанського. В неї виділяються три групи методів навчання: а) методи організації і здійснення навчально-виховної діяльності:

- джерела (словесні, наочні, практичні)

- логіка (індуктивні, дедуктивні )

- мислення ( репродуктивні, проблемно-пошукові)

- управління(самост. роботи і роботи під керівництвом вчителя)

б) методи стимулювання і мотивації навчання: