VII. Психологія особистісного розвитку в юнацькому віці. дівчат. Молоді необхідне спілкування з близькими дорослими, звернення до їх життєвого досвіду у вирішенні проблеми самовизначення




VII. Психологія особистісного розвитку в юнацькому віці. дівчат. Молоді необхідне спілкування з близькими дорослими, звернення до їх життєвого досвіду у вирішенні проблеми самовизначення - №1 - открытая онлайн библиотека дівчат. Молоді необхідне спілкування з близькими дорослими, звернення до їх життєвого досвіду у вирішенні проблеми самовизначення, проте ефективна взаємодія можлива тільки в умовах співробітництва на осно­ві взаєморозуміння і взаємної підтримки. Довірливість у спілкуванні як повага до особистості молодої людини, як віра в її потенційну здатність справитися з життєвими труднощами - важлива основа для гармонійних батьківсько-дитячих взаємин.

Інтимно-особистісне спілкування з однолітками (дружба, кохання) продовжує відігравати суттєву роль в юнацькому віці. Зростає потреба у спілкуванні, збільшується час на спілкування й розширюється коло спілкування - сім'я, школа, вулиця; географічний, соціальний і віртуаль­ний простір. Паралельно з розширенням сфери спілкування відбувається і його поглиблення та індивідуалізація. У молодих людей розвивається здатність встановлювати більш вибіркові, тісні та глибокі стосунки. По­шук друга починається вже у підлітковому віці, однак юнацька дружба інтимніша, стабільніша, вона характеризується вірністю, близькістю і стійкістю. Друг вперше усвідомлюється як аііег е§о (інший Я). Йому можна „вилити душу", поділитися своїми переживаннями, таємницями й надіятися на взаєморозуміння, емоційне тепло, щирість. Це перша са­мостійно обрана глибока особистісна прив'язаність, яка певною мірою передує іншим прив'язаностям, зокрема коханню, з притаманною йому високою емоційністю та безкомпромісністю. Старшокласник прилучає однолітка до свого внутрішнього світу; з другом обговорюються розча­рування, взаємини з однолітками протилежної статі. Змістом спілкування стає реальне життя, а інформація, що передається другу, є таємницею.

Юнаки та дівчата знаходяться у постійному очікуванні спілкування, і цей душевний стан змушує їх активно шукати спілкування з одноліт­ками, яке відрізняється особливою довірою, інтенсивністю, сповідаль-ністю. Тому стає зрозумілим, чому так важко переживаються невдачі у спілкуванні. Як з'ясувалось при опитуванні, тільки 33% хлопців з випус­кних класів вважають, що справжня дружба серед однолітків їхнього ві­ку зустрічається часто. Друзі і приятелі розрізняються самими молодими людьми, число друзів значно менше, ніж приятелів.

Передумовою дружби стає усвідомлена потреба в ній, обумовлена відчуттям самотності та дефіцитом емоційного тепла; а іноді дружба поступово виростає з товариських відносин. Основою для вибору друга є відображення неусвідомлених потреб старшокласника, підтвердження свого „Я" у друзях, ідентифікація з другом, іноді аж до втрати власної індивідуальності, підтвердження в друзях свого доповнення; пошуки психологічного захисту, зразків для наслідування та ін. Вибір друзів, характер взаємин з ними залежать від цих неусвідомлених психологіч­них потреб. У справжньої дружби є одна незвичайна ознака - ніколи не

виникає бажання переробити, перевиховати іншу людину. Друг допома­гає бути справедливим у ставленні до власного „Я", власної позиції.

Вибачення - це також властивість справжньої дружби, це прояв без­межної довіри до іншої людини. Іноді втрачена довіра в дружбі не віднов­люється. Моральна природа дружби полягає в її безкорисливості. Друзі оцінюють одне одного за моральними законами, тому що в основі друж­би є свобода. Дружба не може існувати без моральних взаємостосунків; вона заснована на справедливості, вона не потребує від людини немож­ливого. Від друга чекають розуміння, другу дають розуміння. Друг ствер­джує реальність існування „Я" іншої людини.

Перше кохання також, певною мірою, є прагненням молодих людей до емоційного контакту, душевної близькості, до розуміння. Прояв ко­хання в юнацькому віці переважно набуває форми симпатії, захоплен­ня, закоханості чи форми дружби-кохання. В усіх своїх проявах перше кохання - це важливе випробування в юності, яке впливає на розвиток особистості в цілому.

Юнацьке кохання передбачає більшу міру інтимності, ніж дружба, і воно ніби включає в себе дружбу, а також потребу людської близькості, пов'язаної з фізіологічним дорослішанням. Юнацька сексуальність від­різняється від сексуальності дорослої людини, у якої гармонійно вира­жена єдність чуттєво-сексуального і духовного. Ці два потяги дозрівають не одночасно, до того ж по-різному у юнаків і дівчат. Дівчата раніше до­зрівають фізіологічно, але потреба у ніжності, розумінні у них сильніша, ніж бажання фізіологічної близькості. Дівчата часто вважають, що ко­хання може бути тільки платонічним, чистим. У юнаків же все навпаки. Як пише І.С. Кон, юнак не кохає жінку, яку жадає, але він відчуває по­тяг до неї. Юнаки перебільшують фізичні аспекти сексуальності, а іноді намагаються від них відмежуватися, тоді „включається" психологічний захист - аскетизм (зневажати тому, що це тваринні імпульси), інтелекту­алізм (зневажати тому, що чуттєвість примітивна).

У зв'язку з різними особливостями сексуального дозрівання дівчат та юнаків можуть виникнути взаємні непорозуміння, даремні ілюзії, а зго­дом і розчарування. Кохання в юності повинне назавжди залишатися для людини найсвітлішим, найнедоторканішим. Саме в юнацькому віці кож­ному доводиться сформувати своє ставлення до сексуальної чуттєвості і кохання (егоїстичний чи альтруїстичний тип) - це є важливим компонен­том юнацької самосвідомості (Боришевський М. Й., Столін В. В., Чама-та П. Р.). Здатність до інтимної юнацької дружби і романтичного ко­хання (вікові новоутворення), сформована в юнацькому віці, повністю виявиться в дорослому житті. Ці найбільш інтимні стосунки визнача­ють важливі сторони розвитку особистості: моральне самовизначення і те, як буде любити доросла людина.