Особливості сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти. Прийоми звукового аналізу й синтезу

Навчання грамоти – це важлива ланка всієї системи роботи з рідної мови в початкових класах. У процесі оволодіння грамотою в молодших школярів формуються такі вміння й навички, які мають основоположне значення для подальшого успішного навчання.

У різні історичні епохи методисти і вчителі під час навчання грамоти користувались такими методами, як буквосладальний, складовий, звуковий аналітичний, звуковий синтетичний, звуковий аналітико-синтетичний, метод цілих слів.

Найбільш ефективним виявився звуковий аналітико-синтетичний метод, який об’єднав кращі риси аналітичного і синтетичного звукових методів. Основоположником цього методу був видатний український педагог К. Д. Ушинський. Він найповніше і найпослідовніше розробив методику навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом (підручник “Родное слово”, до складу якого входила “Азбука”, методичний посібник “Практическое руководство к преподаванию по “Родному слову”).

Суть звукового аналітико-синтетичного методу за К. Д. Ушинським полягала в тому, що основою навчання читати й писати був звук і в однаковій мірі застосовувався як аналіз (розклад слова на склади, звуки), так і синтез (сполучення звуків, букв у склади, слова і читання їх). Дуже цінними є розроблені ним прийоми звукового аналізу і синтезу. Багато з цих прийомів застосовуються в сучасній початковій школі.

У сучасній школі навчання грамоти теж здійснюється за звуковим аналітико-синтетичним методом[1]. В основу сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти покладено риси і принципи, що склались традиційно, а також ті, що сформувались порівняно недавно [12, 35-38]. До традиційних принципів методу відносять такі, як:

1) навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом має виховний і розвивальний характер, забезпечує розумовий розвиток через систему аналітико-синтетичних вправ;

2) оволодіння грамотою спирається на живе мовлення учнів, на мовленнєвий досвід; за основу аналітико-синтетичної роботи береться звук (навчання читати й писати ведеться від звука до букви); одиниця читання – склад (складовий або позиційний принцип читання);

3) встановлюється відповідна послідовність вивчення звуків і букв (у “Букварі” Н. Ф. Скрипченко та М. С. Вашуленка – за частотним принципом); виділяються три періоди навчання грамоти – підготовчий (добукварний), букварний (основний) і післябукварний періоди; письмо формується паралельно з читанням (в К. Д. Ушинського письмо – перед читанням).

Порівняно недавно склались такі принципи методу:

1) диференційований та індивідуальний підхід до учнів в процесі навчання грамоти, що пов’язано з різною підготовкою дітей до школи;

2) пропедевтичне введення елементів граматики, словотвору, орфографії, лексикології – на практичній основі;

3) складо-звуковий аналіз слова, елементи моделювання (моделі звукової складової будови слова, речень);

4) розв’язування виховних завдань (на матеріалі букваря).

Робота над удосконаленням методики навчання грамоти продовжується: перевидався

і доповнився перший підручник для шестирічних першокласників, де внесено багато нових пропозицій на вдосконалення звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти, - “Буквар” авторів Н. Ф. Скрипченко та М. С. Вашуленка. А нещодавно вийшов новий буквар цих авторів – “Горішок”, в якому зінтегровано навчання грамоти, математика і навколишній світ.

Свідоме оволодіння процесами читання і письма відбувається під час застосування на уроках навчання грамоти спеціальних прийомів звукового аналізу і синтезу, які започаткував К. Д. Ушинський і відшліфувавали, вдосконалили його послідовники.

Під час застосування потрібно пам’ятати, що прийоми звукового аналізу допомагають учням усвідомити звукову будову слова і послідовність звуків у ньому. Це є необхідним для грамотного письма. Прийоми звукового синтезу навчають відтворювати звукову форму живого слова при сприйнятті букв, тобто читати слово.

Прийоми звукового аналізу і синтезу.

1 Звуковий аналіз.

· Підкреслене вимовляння одного із звуків у слові (силою голосу або протяжністю вимови), наприклад: [сссом], [сооом], [соммм].

· Домовляння учнями звука до розпочатого учителем слова з використанням предметного малюнка (показуючи малюнок маку, вчитель говорить: [мааа], діти домовляють [к].

· Розпізнавання і виділення звука з вірша, скоромовки, потішки, де він є частотним.

· Називання вчителем слів з однаковим першим звуком, розпізнавання і виділення його учнями (сон, син, сир).

· Зіставлення, порівняння складів (слів), які відрізняються одним звуком і виділення цього звука (ла-са, ра-ро; сом – сон; мак – рак; син – сон; син – сім).

· Виділення звука зі слова на основі словесного опису та спостереження за його артикуляцією(Вчитель каже, що потрібно розпізнати звук, який утворюється губами. Губи міцно стиснені, і струмінь повітря розриває цю перешкоду. Впізнати цей звук у слові зуб).

· Впізнавання певного звука у названих учителем словах, визначення його місця в слові (на початку, в середині чи в кінці).

· Самостійний добір слів з виучуваним звуком в різних позиціях (на початку, в середині, в кінці) з допомогою предметних малюнків або без них.

· Звуковий синтез.

· Утворити склад з двох звуків: [л], [а] – [ла], [л'], [а] – [л'а].

· 2. Утворити склад (слово) з трьох звуків: [к], [н], [и] – [кни]; [с], [о], [м] – [сом].

· 3. До названого складу додати звук [м], щоб вийшло слово: [со] – [сом], [ло] – [лом], [са] – [сам], [Кри] – [Крим].

·

· 4. До названого слова додати звук, щоб вийшло нове слово: рука – рукав, каса – косар.

· 5. Додати звук в середині слова: ріка – річка, риба – рибка, груша – грушка.

· 6. Переставити в слові склади: сосна – насос, нора – рано.

· 7. Утворити кілька слів так, щоб останній склад одного слова став першим складом наступного: банка – калина – насос – сосна.

· У практиці роботи вчителів початкових класів застосовується багато інших прийомів на звуковий аналіз і синтез, зокрема, такі, що виконуються в ігровій формі, з використанням наочних посібників.

· Аналітико-синтетична робота зі звуками в період навчання грамоти є основою для формування у першокласників чітких уявлень про звукову систему рідної мови, сприяє розвитку фонетичного слуху, закладає ґрунт для орфографічно грамотного письма.

Євген Маланюк

Євген Филимонович Маланюк народився 20 січня 1897 р. в м. Архангороді на Херсонщині (тепер містечко Новоархангельськ Кіровоградської області) у родині активіста-просвітянина. Навчався в Єлисаветградській реальній гімназії з 1906 по 1914. 1914 р. - вступив до Петербурзького політехнічного інституту, але не закінчив, бо був мобілізований до Армії УНР. У роки війни закінчив Київську військову школу, служив офіцером у царській армії. 1920 р. - з’являється друком перший вірш. Після поразки УНР назавжди покидає Україну Потрапивши у табір у Каліші, зосереджується на поетичній творчості. Бере участь у виданні журналу «Веселка» та альманаху «Озимина». Восени 1923 р. переїздить до Чехословаччини. Стає лідером «Празької поетичної школи». Наступного року він закінчив Подєбрадську академію в Чехо-Словаччині, отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі. У 1925р. у Подєбрадах вийшла поетична збірка Є. Маланюка «Стилет і стилос», у 1926р. у Гамбурзі вийшла книжка «Гербарій». 1929р. - Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк». Протягом 1930-1939 pp. у Парижі та Львові виходили збірки «Земля й залізо», «Земна мадонна»г «Перстень Полікрата». У 1945р. Є. Маланюк опинився в Західній Німеччині, увійшов до складу МУРу (Мистецький український рух) 1949 р. - переїхав до США, де прожив до самої смерті. У 1951 -1966 pp. вийшли його твори: збірки «Влада» (1951); «Поезії в одному томі» (1954); «Остання весна» (1959); «Серпень» (1964); поема «П’ята симфонія» (1953), два томи есеїстики: «Книги спостережень» (1962, 1966). У 1958 р. Є. Маланюк став почесним головою об’єднання українських письменників «Слово». 16 лютого 1968 р. письменник помер у передмісті Нью-Йорка.

Творчість Маланюка

- Історіософічність творчості - спроба вмотивувати, пояснити логіку історичних подій, осмислення їх сенсу для України.

- Чітка організація поетичної мови, нагромадження приголосних, сторення ефекту „непісенності», строгості, суворості.

- Наскрізна ідея української державності

Належав до умовної «Вісниківської квадриги» - Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга, Леонід Мосендз, бо друкувались у часописі «Вісник» (квадрига - четвірка коней).

Збірки Маланюка:

- 1925р. перша збірка «Стилет і стилос»

- 1926р. «Гербарій» - 1930р. «Земля і залізо»

- 1934р. «Земна Мадонна»

- 1939р. «Перстень Полікрата»

- 1943р. «Вибрані поезії»

- 1951р. «Влада»

- 1953р. поема «П’ята симфнія»

- 1954р. «Поезії»

- 1959р. «Остання весна»

- 1962, 1966рр. «Книга спостережень» у 2-х томах

- збірка есеїв - 1964р. «Серпень»

- 1972р. посмертна збірка – «Перстень і посох»