Мета наукового твору. Види наукового твору: тези, конспект, анотація, рецензія

Мета мовлення: - повідомлення про результати наукових досліджень.

Тези (від. грец. thesis - "основна думка") - коротко сформульовані положення наукових матеріалів (статей, лекцій, доповідей), які розкривають суть усієї інформації.

Конспект (від. лат. соnspectum - "огляд") - стислий письмовий виклад змісту лекції, доповіді, роботи.

Анотація - стисла характеристика змісту книги, статті.

Реце́нзія - публікація, в якій обговорюється та оцінюється літературний чи науковий твір, театральна вистава, фільм, виставка.

Білет 19.

Реферат, типи рефератів; етапи підготовки до написання реферату; структура, система мовних засобів.

Реферат - це стислий виклад змісту кількох наукових робіт, що стосуються певної проблеми.

Основна мета реферату - передача цілісної інформації, одержаної з різних джерел. На основі кількох текстів потрібно створити один відповідно до теми реферату. Реферат готується за одним чи кількома джерелами. У зв’язку з цим реферати поділяють на монографічні та оглядові.

Структура реферату: титульний аркуш; зміст; перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (за необхідності); вступ; суть реферату (основна частина); висновки; список використаних джерел (перелік посилань); додатки (за необхідності).

Послідовність дій у роботі над рефератом така: Добір літератури відповідно до теми (не менше 2-3 джерел). Обдумування меж теми, осмислення головної думки реферату. Опрацювання дібраних джерел (помітки, виписки, систематизація виписок за змістом). Складання плану реферату в чорновому варіанті. Концентрація дібраних фактів, цитат навколо кожного з пунктів плану. Робота над остаточним варіантом плану з урахуванням головної думки реферату та його обсягу; обмірковування цікавого вступу. Продумування вичерпних висновків та узагальнень. Останній етап - складання тексту реферату на чернетці, написання та редагування тексту реферату.

Білет 20.

Основні вимоги до мовлення

Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її зорієнтованості на бездоганне, взірцеве мовлення. Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками: *Правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють у мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним); *Змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми і головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з певної теми; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого; *Послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок; багатством, яке передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у межах відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень; *Точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Виражаючи власні думки, слід добирати слова, які найповніше відповідають висловлюваному змісту; *Виразністю. Щоб мовлення було виразним, слід наголошувати найважливіші місця свого висловлювання й виражати своє ставлення до предмета мовлення; *Доречністю та доцільністю, що залежать насамперед від того, наскільки повно й глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата. Треба уникати того, що могло б уразити співрозмовника, викликати в нього роздратування. Вказувати на помилки слід у тактовній формі.

Отже, високу культуру мовлення людини визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами.

Білет 21.

Структурно-функціональна характеристика офіційно-ділового публіцистичного, художнього, розмовно-побутового стилів.

**Офіційно-діловий стиль – це функціональний різновид мови, який використовується для спілкування у державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Офіційно-діловий стиль – це мова ділових паперів.

Риси ділового стилю:*1. Виклад інформації в діловому тексті робиться відповідно до таких принципів: 1) об'єктивність змісту, 2) повнота інформації у стислій формі, 3) логічність і послідовність, 4) обґрунтованість, 5) нейтральний тон. *2. Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень речень (у зв'язку з, відповідно до, згідно з та ін.). *3. Наявність реквізитів, які мають певну черговість.* 4. Лексика нейтральна, вживається в прямому значені. *5. Для чіткої організації текст ділиться на параграфи, пункти, підпункти. *6. У текстах часто вживаються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу.* 7.Найхарактерніші речення – прості поширені.

Офіційно-діловий стиль має такі функціональні підстилі:1) законодавчий – використовується у законодавчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами; 2) дипломатичний – використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури.; 3) юридичний – використовується у юриспруденції (судочинство, дізнання, розслідування). Реалізується в актах, позовних заявах, протоколах, постановах, запитах, повідомленнях.

**Публіцистичний стиль. Сфера використання – громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно освітня діяльність, навчання.

Основне призначення:1. Інформаційно-пропагандистськими методами вирішувати актуальні, злободенні, суспільно-політичні проблеми. 2. Активний вплив на читача (слухача) , спонукання його до діяльності.3. Пропаганда певних думок.

Основні ознаки:1) доступність мови і формулювань;2) поєднання логічності доказів і полемічності викладу;3) висловлювання точних найменувань, дат, подій.4) наявність яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення.

Основні мовні засоби публіцистичного стилю:1. Поєднання елементів наукового, офіційного, художнього й розмовного стилів.2. Лексика насичена суспільно-політичними, соціально-економічними термінами.3. Наявність багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів, експресивних сталих словосполучень, перифрази.4. Уживання у переносному значенні термінів.5. Короткі прості речення, часто питального або окличного характеру, звертання.

Публіцистичний стиль поділяється на підстилі:1) художньо-публіцистичний (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси);2) есе (короткі нариси вишуканої форми);3) науково-публіцистичний (літературно-критичні статті, огляди, рецензії).

**Художній стиль.Реалізується в художній літературі. Широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтв, у культурі й освіті.

Ознаки художнього стилю: образність (образ-персонаж, образ-колектив);естетика мовлення (можливість викликати у читачів почуття прекрасного);експресія, як інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, ввічливе, пестливе мовлення); зображувальність (тропи: епітети, порівняння, метафори…)суб'єктивне розуміння.

Основні мовні засоби художнього стилю: 1)лексика найрізноманітніша (синоніми, антоніми, омоніми…); 2) уведення до творів із стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних елементів; 3) запровадження авторських новотворів; 4) широке використання різноманітних типів речень.

Художній стиль поділяється на підстилі:1) епічні (прозові: казка, роман, байка, повість…)2) ліричні ( поезія, поема, балада, пісня, епіграма)3) драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама)4) комбіновані (ода, художня публіцистика, усмішка).

**Розмовний стиль.Обслуговує повсякденне усне спілкування людей у побуті та на виробництві. Розрізняють неформальне та формальне спілкування. Перше – нерегламентоване, його мета і характер визначаються особистими (суб'єктивними) стосунками мовців. Друге – обумовлене соціальними функціями мовців, регламентоване за формою і змістом.

Основні ознаки:1) безпосередня участь у спілкуванні;2) усна форма спілкування;3) невимушеність спілкування;4) використання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, пауз, інтонації);5) використання позамовних чинників (рухи, жести, міміка);6) емоційна реакція.

Основні мовні засоби: емоційно-експресивна лексика, прості, переважно короткі речення, часте використання займенників, фразеологізми, діалектизми, професійні та просторічні слова.

Розмовний стиль поділяється на:1) розмовно-побутовий;2) розмовно-офіційний.

Розмовно-побутовий стиль мови й мовлення характеризують такі властиві йому ознаки:- залежність вислову від конкретної ситуації, контексту мовлення;- майже постійний і очевидний, достатньо усвідомлюваний мовцем і слухачем (адресантом і адресатом) вияв певної почуттєвості, емоційності співрозмовників;- інтонаційне оформлення висловлюваного в параметрах розмовно-побутового стилю, яке в поєднанні з конститутивністю й емоційністю також видозмінює зміст висловлюваного;

Білет 22.