Тема влади грошей в повісті Бальзака «Гобсек». Типове в образі Гобсека. Особливості композиції повісті

Повість "Гобсек" - один із перших творів, які автор свідомо писав як фрагменти "Людської комедії". Тут з'я­вилися перші наскрізні герої Бальзака (Растіньяк, Б'яншон, Дервіль та ін.), які пройшли через подальші його повісті та романи.

Проблеми, до яких звернувся автор у повісті, були такими актуальними і хвилюючими, що він неодноразо­во повертався до них, поступово шліфуючи свій задум.

Творча історія повісті

Спочатку, 1830 р., письменник написав нарис про лих­варя. Потім включив цей нарис у повість про аристократів "Небезпека розбещеності", в якій основну увагу приділив сім'ї де Ресто. У цьому першому варіанті відзначалися по­зитивні риси лихваря Гобсека, який допоміг адвокату Дервілю, пробачив борг бідній дівчині Фанні Мальво, врятував сім'ю графа де Ресто від розорення, а наприкінці навіть став депутатом. Другий варіант повісті - 1835 р. - мав назву "Батечко Гобсек". Тут автор позбавив лихваря бага­тьох позитивних рис, змінив фінал, зосередивши увагу на маніакальній пристрасті героя до збагачення. Він по­казав перетворення Гобсека на патологічного скупія, хоча ставлення автора до нього залишилося неоднозначним. У 1848 р. повість отримала назву "Гобсек" і увійшла до "Сцен приватного життя" "Людської комедії". Вона орга­нічно пов'язана з романом "Батько Горіо".

Сюжетно-композиційні особливості

"Гобсек", як й інші твори Бальзака, - багатоцентрова повість. Окрім постаті лихваря важливу роль у ній відіграють адвокат Дервіль і члени сім'ї графа де Ресто. Сюжетні лінії Гобсека, Дервіля, графині де Ресто та інших персонажів твору церетинаються. Повість має чітку, про­думану побудову, що засвідчує композиційну майстерність її творця.

Образ Гобсека

Бальзаківський Гобсек - не зовсім типовий лихвар. Його особливість полягає в тому, що він скнара-філософ. Система поглядів Гобсека на життя складалася по­ступово. Він пройшов довгий шлях і багато пережив, перш ніж упевнився, що "всюди йде боротьба між бага­тими і бідними". "У мене принципи змінювались відпо­відно до обставин, доводилося змінювати їх і залежно від географічних широт", - зізнається Гобсек Дервілю. Внаслідок важкого життєвого досвіду він дійшов сум­них висновків, виробив систему поглядів, які вже не змінювались..

Образ Гобсека змальований з великою майстерністю. У його портреті не випадково домінують кольори благо­родних металів: "місячний лик", "жовтувата блідість, що нагадує колір срібла, з якого злетіла позолота", риси його обличчя "здавались відлитими з бронзи", а очі були "жов­тими". Безжалісність Гобсека підкреслюють такі ознаки, як "людина-вексель", "людина-автомат". Довершує порт­ретну характеристику згадка про те, що, добуваючи гроші, він бігав сам "по всьому Парижу на тонких, сухорлявих, як у оленя, ногах". Кожна деталь цього яскравого порт­рета свідчить про характер героя.

Монолог Гобсека - це гімн золоту. І не випадково у ньому звучать патетичні ноти: "У мене погляд, як у гос­пода Бога: я читаю в серцях..." Але водночас відчуваються і цинічні думки: "Я достатньо багатий, щоб купувати со­вість людську...", "Що таке життя, як не машина, яку приводять у рух гроші?".

Гобсек-філософ уміє отримати насолоду від спогля­дання краси графині Анастазі де Ресто та пишної роз­коші її кімнати, але значно більше його приваблює ат­мосфера щирості й душевної чистоти, якою оточена тру­дівниця Фанні Мальво.

За жанром "Гобсек" - соціально-побутова, а ще більшою мірою - філософська повість, в якій домінують елементи реалістичного стилю. Але в ній, як і в інших творах "Людської комедії", відчутні романтичні впливи, її герой із самого початку не побутова, а майже симво­лічна постать. У ньому відчувається масштабна роман­тична типізація. Він уособлює силу і владу грошей та руйнівний вплив багатства на людську душу.

Повість "Гобсек",яка стала одним із шедеврів французької літератури і ключем до розуміння своєрідності бальзаківської епопеї в цілому, Бальзак уперше видав у 1830 р. під назвою "Небезпеки безпутства" із таким фіналом: Ернест де Ресто у кінці твору отримував спадщину із рук Гобсека. Пізніше змінився не лише її заголовок, а й сюжет. Повість входила у "Сцени паризького життя", називалася "Батечко Гобсек" і закінчувалась описом славнозвісної комірчини Гобсека. Зрештою, у 1842 р., автор ввів свій твір до "Сцен приватного життя", назвав його просто "Гобсек" і додав історію головного героя, зокрема, розповідав, як той наживав своє багатство.

Отже, історія деградації особистості Гобсека така:

Гроші - мрія.Замолоду мріяв про багатство і гроші, щоб мати можливість насолоджуватись усіма радощами життя.

Гроші - пристрасть.Пристрасть до грошей переросла у скупість. Він був казково багатий і в водночас безмірно бідний.

Гроші - ідол.Єдиний ідол, якому він вклонявся - золото.

Усе це висушило душу, що вміла цінувати красу і мистецтво, зруйнувало особистість лихваря. Його пожадливість під кінець життя перетворилася на свого роду божевілля, призвела до людського зубожіння, жалюгідного і безславного кінця.

Головна тема- вплив "золотого мішка" на внутрішній світ людини.

Головний геройтвору - старий лихвар, до якого приходили за позикою люди, доведені до відчаю, і погоджувалися на будь-які умови скнари - лихваря. Гобсек займався здирництвом, але до цього його підштовхнули не злидні, не намагання знайти краще місце у суспільстві, а несамовита жадоба до грошей і володіння багатствами. Його пристрасть до золота мала мінімальний характер - Гобсек накопичував його не з метою вкласти в якусь справу, а з метою заробити ще більше грошей.