Самоподача «переваги»

Для того, щоб подіяв фактор переваги, і ми застосували відпо­відну схему сприйняття-переоцінки будь-яких характеристик людини, що перевершує нас, наприклад, за соціальним статусом, нам треба спочатку цю перевагу оцінити.

Дослідження показують, що для визначення цього параметра в нашому розпорядженні є два основних джерела інформації:

1) одяг людини, усе зовнішнє оформлення, включаючи такі атрибути, як ознаки походження, окуляри, оформлення волосся, нагороди, коштовності; у певних випадках розглядається навіть такий «одяг», як машина, крісло, оформлення кабінету і т. ін.;

2) манера поведінки людини (як сидить, ходить, розмовляє, куди дивиться і т. ін.).

Отже, інформація про перевагу звичайно так чи інакше «за­кладається» в одяг і манеру поведінки, в них завжди є елементи, що свідчать про приналежність людини до тієї чи іншої соціаль­ної групи чи про її орієнтацію на якусь групу (що важко встано­вити за кольором очей чи овалом обличчя і т. ін.).

Ці елементи служать знаками групової приналежності як для самого «носія» одягу і «автора» поведінки, так і для оточуючих



Розділ 1. Спілкування як соціально-психологічна проблема

його людей. Розуміння свого місця в тій чи іншій ієрархії, групі, у всій системі суспільних відносин, а також положення інших людей багато в чому визначають спілкування і взаємодію.

Тому виділення переваги якимись зовнішніми, видимими за­собами завжди дуже істотне.

Що саме в одязі свідчить про перевагу? У першу чергу - ці­на, чим вона вище, тим вище статус. Вартість ми «обчислюємо», бачачи якість одягу, прямо пов'язану з ціною. Знаючи, як часто зустрічається дана модель (дефіцитність) і її співвідношення з модою (модність), ми можемо судити про ціну одягу.

Із соціальним статусом, крім ціни, тісно пов'язаний вибір си­луету одягу. Багато людей називають одяг людей високого соціа-ш льного стану «строгим», «офіційним», причому найчастіше ці слова відносяться до силуету.

Дослідження показують, що «високостатусним» вважається силует, який наближається до витягнутого прямокутника з під­кресленими кутами, а «низькостатусним» - що наближається до кулі (тобто з високим статусом звичайно несумісні, наприклад, пухнатий светр, м'які штани чи джинси і т. ін.).

Усі ці особливості неусвідомлено фіксуються нами і вплива­ють на оцінку статусу.

Третім фактором в одязі, що завжди відзначається як ознака ста­тусу, є його колір. У різних країнах конкретні кольори можуть мати різні значення. У нас ознаку високого статусу являє собою одяг ах­роматичний, чорно-білої гами, а чим яскравіше, насиченіше і чистіше колір одягу (не чорний і білий), тим нижче передбачуваний статус.

Однак ці ознаки важливі не тільки самі по собі, кожен окремо, але й у взаємодії.

Для з'ясування значення певних знаків в одязі дуже важливим є співвідношення їх із ситуацією спілкування. Ті самі елементи одягу в різному ситуативному контексті свідчать про різне.

У манері поведінки, як і в одязі, завжди наявні елементи, що дозволяють судити про статус людини. За манерою поведінки та­кож можна визначити рівність чи нерівність з іншою людиною.

Ознакою переваги тут є незалежність поведінки в різних об­ставинах і ситуаціях. Сюди відноситься незалежність від партне­ра: людина демонструє, що її не цікавить той, з ким вона спілку­ється, його реакції, настрій чи стан, те, про що він говорить.

Така незалежність «зовні» може виглядати як зарозумілість, нахабність, впевненість у собі і т. ін.

Незалежність від ситуації спілкування виявляється в наступ­ному: людина ніби «не зауважує» деяких її аспектів - наявності

Глава 6. Сприйняття і розуміння у спілкуванні



свідків, різних перешкод, невдало обраного моменту і т. ін. Така поведінка може сприйматися по-різному, але майже завжди свід­чить про певну перевагу. Про це ж свідчить незалежність від різ­них дрібних, неписаних норм спілкування.

Манера поведінки може містити ознаки переваги з різних причин: внаслідок дійсної переваги, об'єктивної чи тільки суб'єктив­ної; а також внаслідок переваги ситуативної.

Таким чином, сприйняття і подача переваги в манері поведін­ки залежить від оцінки незалежності поведінки і від готовності оточуючих визнати цю незалежність обґрунтованою, тобто від позиції тих, які спілкуються в момент взаємодії, що визначається значимістю для них ситуації.

Самоподача переваги має дуже велике значення для профе­сійного спілкування керівників, менеджерів, фахівців, виклада­чів, політиків і ін. Вони, як правило, знають про це, але не завжди розуміють конкретні шляхи досягнення успіху. Тому в багатьох країнах існують консультативні фірми, що допомагають «поста­вити» потрібну самоподачу. Робота консультантів заснована на тонкому знанні того, як у конкретних умовах певної соціальної групи сприймаються представники інших груп і як вони «пови­нні» виглядати, щоб їхня самоподача була ефективною. Тобто самоподача завжди будується не взагалі, а відповідно до конкрет­них стереотипів, прийнятих у певних групах.