Образи Анни і Рахіри в повісті О.Кобилянської «Земля». Символізм твору

Паралельно з основною сюжетною лінією історії братовбивства в повісті «Земля» розвиваються дві інші - любов Михайла і Анни, Сави і Рахіри.

Образи дівчат уособлюють протилежні системи цінностей.

Рахірадо пари Саві: «Лінива до розпуки, пленталася цілими днями безцільно по селу, балакаючи та оглядаючи все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де ґаздині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або з другого затягнути незамітно під пахву».

- Злодійкувата, охоча до тютюну й горілки, «пуста» дівчина, однак прагне бути багачкою і ґаздинею.

- Дівчина-лиходійка сіє зло у душі Сави.

- Михайло бачить її такою: «Дивися, яка вона погана! Чоло волоссям заросло, а очі, як у чортиці або як у голодної собаки!»

- Демонічна натура, яка від батька успадкувала злодійкувату вдачу, росла лінивою, лицемірною, злою.

Портретні деталі увиразнюють її характер, підкреслюють грубість натури.«Рахіра цілком у нього вдалася, і він любив її, мов свою душу. Мала не лише його круглі чорні жадібні очі, але і вдача його відбилася у неї, немов у дзеркалі».

- Темне начало переважає у її характері, зумовлює її вчинки.

- Парубки її обминали, тому вирішила підкорити собі душу й волю молодого Сави.

- Власницький інтерес підштовхнув Рахіру намовила Саву на вбивство Михайла: прагне заволодіти землею Федорчуків будь-якою ціною.

Анна

З особливою любов'ю створений образ жінки-страдниці. Красива зовні і прекрасна душею: «Середнього зросту, з темним, як шовк, волоссям... на око ніжна, таїла в собі силу та вабила до себе, мов музика, гармонією жіночості».

Працьовита, сумирна, терпляча, має добре серце. Зростала в жахливих умовах: матір її була «погана жінка, люта… Все грозила їй, що відбере її від пані й видасть заміж за якогось горбатого сусіда-вдівця, як не буде віддавати їй зароблених на службі у пані грошей».

Уміла добре виконувати різну роботу, служба у панів надала «поважній душі корму, гнучкості і свого роду інтелігенції».

Кохання до Михайла – щире й ніжне, без сподівань на особисті матеріальні вигоди.

Для відтворення драматизму долі Анни використано символіку: як тільки Михайло й Анна почали танцювати, на скрипці обірвалася струна - «розлучилися дві руки».

Доля усміхнулася дівчині - Михайло освідчився у коханні, але відібрала судженого.

Відчула, що її Михайла убив Сава, якого зненавиділа і за тяжкий злочин, і за своє знівечене життя.

Прогнавши Анну з дітьми, Марійка наразила її на горе – втрату дітей

Випробування і муки Анни

Трагедію шляхетної, чутливої душі спричинили жорстокі обставини тогочасного сільського життя.

Анна у шлюбі зі старим Петром Щаслива, хоч і любить Михайла навіть після його смерті. Єдина мета – вивчити сина.

Хоч і зневірилася у добродіяльній землі, але тяжко працює, щоб вивести його в люди: «…знає одну мету - вивести дитину свою в люди, її колишнє горе відтворило їй очі, і інстинктом своїм пізнала життя - світ. Гарує і працює від рання до вечора на здобуття засобів до науки для сина, й щось мов силує її відірвати його від землі. 3 нього будуть люди, як покине землю».

Символіка твору

· Наскрізна знаковість, закодованість смислу.

· Низка символічних, навіть містичних деталей.

Кілька разів у мертвого Михайла починає іти кров:

Ø коли до нього підходить Сава - це крик його душі, докір братові, що Сава занапастив себе смертним гріхом;

Ø коли Марія накинулася з прокльонами й бійкою на Анну – плач за коханою, намагання подати знак матері, аби одумалася.

· Свічка падає і котиться до ніг Сави, вказуючи на вбивцю.

· Коли дівчину виводили з хати, її хустка зачепилася за клямку й задержала її, а далі поволоклася за нею, мов похоронна хоругва - душа Анни не хоче відступати від душі милого, умирає, покидає цей світ разом з його душею).

· Сусідній ліс - символічне втілення сліпого інстинкту, що визначило натуру Сави, це його стихія. Біля лісу живе Рахіра, котра штовхає до гріха. Анна жахається лісу, відчуваючи небезпеку.

· Мале теля - Савине звіря, яке він любив і доглядав. Це смерть чистої, світлої душі Сави, котрий уже твердо вирішив убити брата. Тому й відсахнулося від хлопця теля «з виразом дикого, відражаючого перестраху»в очах.

· Астральні символи. В ніч оплакування й похорону Михайла надзвичайно ясно сяє місяць: «Місяць заллявся світлом, аж жевріючи, виринув перший на глибину, а за ним вирушили всі до одної зорі». Це свідчать про присутність Всевишнього при похованні праведника - Михайлова душа вливається у Вічну Гармонію.