Передтрудова предметна діяльність мавп

Не переоцінюючи знарядійну діяльність сучасних антро-поїдів, не можна водночас не побачити в ній свідчення однієї з важливих біологічних передумов антропогенезу.

В антропоїдів - предків людини - вживання знарядь було значно краще розвинуте, ніж у сучасних людиноподібних мавп. 3 цим істотним виправленням можна за їхньою предметною діяльністю робити висновки про розвиток передтрудової діяль-ності наших тваринних предків і про ті умови, у яких зароджу-валися перші трудові дії, які виконувалися за допомогою зна­рядь праці.

У цьому зв'язку важливо згадати слова Енгельса про те, що "праця починається з виготовлення знарядь". Передумовою цьо-го служили дії, які виконувалися антропоїдами, вони також спостерігаються у їхніх сучасних представників (видалення біч-них гілочок, відщеплення скіпи від дощечки тощо). Однак ви-готовлені таким чином мавпами (та іншими тваринами) знаряддя є не знаряддями праці, а лише засобами біологічної адаптації до певних ситуацій.

Уже “прагнення маніпулювати будь-яким предметом, який не мае навіть віддаленої подібності до їжі, здатність помічати деталі і розчленовувати складне, - усе це, як пише Вой-

тоніс, є першою передумовою прояву уміння користуватися річчю як знаряддям у найпримітивнішому сенсі цього слова". Але якщо ми навіть припустимо, що антропоїди мали дуже роз-винуту здатність до вживания знарядь, то все ж залишаеться незрозумілим, чому ця біологічна здатність могла і мала "пере-рости” у якісно іншу діяльність - трудову, а тим самим чому на Землі з’явилася людина.

На основі своїх досліджень Фабрі зробив висновок, що справді, в звичайних своїх формах предметна, у тому числі зна-рядійна, діяльність ніколи не могла б вийти за межі біологіч-них закономірностей і безпосередньо “перерости” у трудову діяльність. Очевидно, навіть вищі прояви маніпуляційної (зна-рядійної) діяльності у викопних людиноподібних мавп залиши-лися б назавжди не більш як формами біологічної адаптації, якби в безпосередніх предків людини не відбулися б докорінні зміни в поведінці, аналоги яких Фабрі знайшов у сучасних мавп в екстремальних умовах. Йдеться про явище, яке він назвав як “компенсаторне маніпулювання”. Суть його полягае в тому, що в різко збідненому середовищі у порівнянні з природним (на-приклад, у порожній клітці), у мавп відбувається докорінна пе-ребудова маніпуляційної активності. У природних умовах (чи близьких до них умовах вольерного утримання) мавпу оточуе достатня кількість придатних для маніпулювання предметів, які розсіюють увагу тварин і стимулюють їх до швидкої зміни діяльності.

В умовах вольерного утримання, коли майже цілком від-сутні предмети для маніпулювання, нормальна різноманітна і "розсіяна" маніпуляційна діяльність мавп концентруеться на тих предметах, якими вони можуть користуватися (чи які їм дає експериментатор). Тому замість різноманітних розсіяних маніпуляцій з багатьма предметами в природі тварини роблять не менш різноманітні, але інтенсивні, зосереджені, тривалі ман-іпуляції з одним або декількома предметами. При цьому розрі-знені рухові елементи концентруються, а це призводить до ут-ворення значно складніших маніпуляційних рухів.

Таким чином, природна потреба мавп у маніпулюванні чис-ленними різноманітними предметами компенсується в різко збідненому предметними компонентами середовищі якісно но-

вою формою маніпулювання - "компенсаторним маніпулюван-ням”.

Не вдаючись до подробиць цього складного процесу, необхід-но, однак, відзначити, що тільки подібні нові, змінені, концен-тровані і заглиблені дії з предметами могли би бути підґрунтям зародження трудової діяльності. I якщо звернутися до фактичних природних умов, у яких зародилося людство, то виявляється, що вони дійсно ознаменувалися різким збіднінням середовища існування наших тваринних предків. Наприкінці міоцену, особ­ливо ж у пліоцені почалося швидке скорочення тропічних лі-сів, і багато їхніх мешканців, у тому числі мавпи, опинилися в напівголій чи навіть зовсім відкритій безлісній місцевості, тоб-то в середовищі, значно одноманітнішому і біднішому на об'єкти для маніпулювання. У числі цих мавп були і близькі до предка людини форми (рамапітеки, парантропи, плезіантропи, австра-лопітеки), а також, мабуть, і наш безпосередній верхньопліоце-новий предок.

Вимушений перехід до нового середовища існування приніс мавпам великі труднощі. Переваги мали ті антропоїди, які змог-ли виробити досконалішу пряму ходу на двох ногах (прямохо-діння) на основі колишнього способу пересування по деревах - так званої “круріації". Цей тип локомоції є ходінням по тов-стих гілках на задніх кінцівках при більш-менш прямому по-ложенні тулуба. Передні кінцівки лише підтримують при цьо-му верхню частину тіла.

Круріація найкраще підготувала мавп, які зійшли на землю, до пересування в більш або менш прямому положенні без опо­ри на передні кінцівки, що виявилося біологічно вигіднішим, бо ці кінцівки могли в результаті більше і ліпше використову-ватися для знарядійної діяльності.

3 антропоїдів, які перейшли до життя на відкритих просто­рах, вижив, мабуть, один-єдиний вид, що і став безпосереднім предком людини. Серед вчених панує думка, що цей антропоїд вижив, незважаючи на різке погіршення умов життя на почат­ку плейстоцену, завдяки успішному використанню природних предметів як знаряддя, а потім вживанию штучних знарядь.

Однак, як вважає Фабрі, таку рятувальну роль, яка перетво­рила всю поведінку нашого предка і залучила його до трудової діяльності, знарядійна діяльність змогла виконати лише після

того, як вона сама зазнала глибокої якісної перебудови. Не-обхідність такої перебудови була зумовлена тим, що маніпуля-тивна активність, яка розвивалася в умовах тропічного лісу з його різноманітними предметами, мала компенсуватися в умо­вах різко збідненого середовища відкритого простору. Очевид­но, тоді й виникли такі форми “компенсаторного маніпулюван-ня”, які призвели до винятково сильної концентрації елементів психомоторної сфери, що підняли знарядійну діяльність нагло­го тваринного предка на якісно новий ступінь.

Таким чином, високорозвинена здатність до компенсаторної перебудови предметної діяльності забезпечила виживання на-шого предка. Крім того, вона виявилася необхідною основою для зародження трудової діяльності та появи на Землі людини.

Однак у мавп, що залишилися жити в лісах, не розвивали-ся компенсаторні рухи, і для них були цілком достатніми ко-лишні форми біологічної адаптації, у тому числі і у сфері пред-метної діяльності. Тому їх знарядійна діяльність залишилася лише однією з таких чисто біологічних форм пристосування і не могла перетворюватися на трудову діяльність. От чому вжи­вания знарядь у мавп не прогресувало, а лише зберігалося в де-яких сучасних видів.