Висновки до другого розділу

Проведення експерментального дослідження за допомогою незалежного опитування школярів Степанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, віком від 14 до 17 років, а саме 9 та 11 класи, у якому брали участь 56 учнів надало можливість визначити, що за даними анкет: 82 відсотки опитаних, визнали застосування по відношенню до себе електронних технологій (через інтернет та мобільний телефон), які можна розцінювати проявом кібертероризму.

Частіше всього це була нецензурна лайка (62%); пропозиції відвідати порносайт, переглянути відео із сценами насильства (16%). Майже кожного третього користувача мережі інтернет ображали, над ним насміхались, його лаяли. Досить часто (19% респондентів), свідчили випадки шантажу та погроз на свою адресу.

З нашого опитування можна зробити висновок, що кібернападники досягали своєї мети: 15% підлітків школи це дратувало, 37% відчували сором, у 9% опитаних був присутнім страх. Проте жодний з респондентів, що були жертвою кібербулінгу не звертались за психологічною допомогою, характеризуючи це тим, що їм ніяково з такою проблемою звертатися до спеціаліста.

На основі вище зазначеного, ми зрозуміли, що у підлітків присутній страх звернутися із своїми проблемами до дорослих. Саме з цієї причини основна розробка шляхів профілактики кібербулінгу орієнтована на батьків та опікунів дітей. Щоб уберегти дитину, а особливо підлітка (підлітковий вік характеризується скритністю) потрібно дотримуватися двох принципів: уважність до дитини, реагування на проблему.

Варто батькам пояснювати дитині, що таке кібербулінг, навчити дитину дотримуватися правил безпеки в Інтернеті: обирати складні паролі й регулярно їх міняти, помірковано обирати коло спілкування у мережі, обирати надійні сайти та сервіси для користування, регулярно перевіряти , чим займається дитина в Інтернеті (проте поважайте її особистий простір), які сайти відвідує, з ким спілкується.Якщо вберегти від проблеми не вдалося, потрібно потурбуватися про те, аби мінімізувати моральну шкоду – підтримайте дитину, заспокойте, поясніть, що трагедії не сталося, повідомте адміністрацію сайту (чату, ігрового серверу тощо) про випадок кібербулінгу, адже це їхній обов’язок слідкувати за тим, щоб такого не траплялося.

Найкраща позиція в розмові з батьками – обговорювати проблему кібер-булінгу як таку, спиратись на описані реальні випадки, досліджувати проблему разом, домовлятись про способи профілактики на майбутнє.

Отже, основними завданнями дорослих ппи явищі кібербулінгу є: регулювати спроби і експерименти в межах загальнолюдських норм і гуманістичних цінностей, запобігати ескалації жорстокості і не допускати трагедій, що розгортаються на фоні байдужості. Якщо батьки особисто не стикались із проблемою кібербулінгу, це не свідчить про її відсутність в ситуації дитини (особливо підлітка). Варто бути готовим, адже найближчим часом вона може гостро постати при подальшому впровадженні Інтернет-технологій в життя.