Висновки другого розділу

Прагнення до лідерства є віковою особливістю підліткового віку як форми прояву потреби в соціальному визнанні та особистісній персоналізації, а також спосіб творчої адаптації до нової соціальної ситуації розвитку. Це період інтенсивного розвитку мотиваційної сфери, у якому ієрархічні відносини в потребово-мотиваційній сфері особистості підлітків складаються на користь мотивів самоствердження.

Мотивована поведінка є результатом дії двох факторів: особистісного і ситуаційного. Під особистісним фактором розуміються мотиваційні диспозиції особистості (потреби, мотиви, установки, цінності), а під ситуаційним – зовнішні умови середовища (поведінка інших людей, ставлення, оцінки, реакції оточуючих та ін.).

Тому важливого значення набуває виділення зовнішніх і внутрішніх мотивів лідерської активності та розгляд мотивації лідерської активності як процесу детермінації і самодетермінації.

Мотивація внутрішнього типу характеризується соціалізованим особистісним сенсом. Вона є необхідним чинником побудови внутрішньо гармонійної предметної структури діяльності лідера, оптимальним чином організуючи весь процес її реалізації. Зовнішня мотивація здебільшого детермінована первинними потребами (фізіологія, безпека). До неї ми відносимо такі мотиви як гроші, престиж, вигоду, комфорт, визнання.

У нашій роботі ми досліджуємо внутрішню мотивацію лідерської активності, яку складають соціальні (стосунки, повага), пізнавальні (розвиток, пізнання) та творчі (самоактуалізація, креативність) мотиви як явища, детерміновані вторинними потребами.

Формування внутрішніх мотивів лідерства – це створення умов для появи внутрішніх спонукань (мотивів, цілей, емоцій) до лідерства і усвідомлення їх підлітком.