Основні властивості відчуттів

Кожне відчуття виникає й розвивається за певними закономірно­стями. Проте всі відчуття мають багато спільного - якість, інтен­сивність і тривалість.Відмітні особливості відчуттів - адаптація, си­нестезія, сенсибілізація, вправність та взаємодія.

Якістьвідчуттів - це особливість, якою одне відчуття відрізняється від інших, наприклад кольоровий тон, особливості слухових, нюхових, смакових відчуттів тощо. Якість відчуттів викликається специфічни­ми різновидами подразників, що надходять ззовні до органів чуття. Во­на зумовлюється будовою органу відчуття, здатною відображати вплив енергії зовнішнього світу.

Інтенсивністьвідчуттів - це кількісна характеристика відчуттів, тобто більша чи менша сила їх виявлення. Інтенсивність відчуттів залежить від сили подразника, що їх викликає. Але ця залежність

досить складна і має певні закономірності. Серед них насамперед виявляються чутливість аналізатора та пороги цієї чутливості.

Під чутливістю розуміють здатність аналізатора реагувати на дію адекватного подразника, відчувати його. Спеціальні психологічні та фізіологічні дослідження показали, що адекватний подразник викликає відчуття тоді, коли інтенсивність його дії, його сила досягає певного рівня, порогу. Підпорогова сила подразника відчуття не викликає. От­же, порогом відчуття називають такий рівень інтенсивності подразни­ка, який здатний викликати відчуття. Розрізняють пороги абсолют­ний і розрізнений, або диференційний.

Абсолютний поріг буває нижній і верхній. Нижній поріг характе­ризує мінімальну силу подразника, яка здатна викликати у людини відчуття. Цей поріг характеризує міру гостроти чутливості аналізато­ра до адекватного подразника, її можна виміряти. Якщо абсолют­ний поріг позначити Р, а абсолютну чутливість - Е, то зв'язок абсо­лютної чутливості та абсолютного порогу можна виразити формулою Е = 1/Р. Наприклад, якщо індивід відчуває цокання годинника на відстані 5 метрів, то поріг його слухової чутливості Е = 1/5. Якщо цокання годинника людина розрізняє на відстані 8 метрів, то нижній поріг її слухового відчуття Е = 1/8. Отже, поріг слухового відчуття другої людини кращий, ніж першої.

Верхній поріг чутливості - це та максимальна сила подразника, яка ще викликає адекватне відчуття. Подальше збільшення його сили викликає неадекватне відчуття - больове або якесь інше.

Абсолютна чутливість і величина порогу відчуття перебувають в оберненій залежності. Чим вища чутливість, тим нижчий поріг чутли­вості, і навпаки, при слабкій чутливості поріг відчуття зростає, тобто потрібна більша інтенсивність подразника, щоб викликати відчуття його дії.

Поріг відчуття залежить від багатьох індивідуальних особливостей людини - природжених (тип нервової системи, чутливість аналіза­тора) та набутих (праця, умови виховання, стан здоров'я). Належні умови життя, праця, виховання сприяють розвитку тієї чи іншої чут­ливості, а несприятливі спричинюють її згасання. Віддалення верх­нього абсолютного порогу від нижнього характеризує діапазон чут­ливості особистості. У похилому віці цей діапазон значно зменшується.

Крім абсолютного порогу відчуття розрізняють ще поріг розрізнен­ня, або диференційний поріг. Він полягає у здатності відчувати наймен­шу різницю в інтенсивності двох діючих подразників, диференціювати подразники за силою, розміщувати їх за силою від найслабшого до

найсильнішого. Дослідженнями доведено, що диференційна чутли­вість, здатність розрізняти інтенсивності подразників є закономірною. Французький фізик П. Бугер довів, що помічена різниця в яскравості світла - величина стала стосовно вихідної. Вона дорівнює 1/100 ви­хідної величини яскравості. Так, щоб помітити різницю між якимось світлом та світлом потужністю 200 Вт, треба, щоб воно збільшилося на 1/100 своєї яскравості. Такою буде яскравість джерела світла по­тужністю 202 Вт. Німецький фізіолог Е. Вебер показав, що відчуття різниці у вазі двох предметів дорівнює 1/30 ваги вихідного предмета. Наприклад, щоб відчути різницю ваги 100 г, треба до 100 г додати 1/30 цієї ваги, тобто 3,4 г. Так само доведено сталість відношення різниці вихідного та порівнюваного з ним іншого подразника, щоб відчути між ними різницю в інтенсивності, і для інших аналізаторів. Для звукової чутливості ця різниця дорівнює 1/10, для смакової - 1/6-1/10, для нюхової - 1/4-1/3.

Чутливість до різниці сили подразників, як і абсолютна чутливість, перебуває в оберненій залежності. При кращій чутливості її поріг мен­ший, а при слабшій - більший, тобто в першому випадку різниця бу­де меншою, а у другому - більшою.

Фізіологічним підґрунтям диференційного порогу є процес гальму­вання.

Чутливість до розрізнення сили подразників має велике значення у багатьох різновидах професійної діяльності - музичній, харчопро-мисловій, в обробці матеріалів (дерева, металу, пластмаси).

Відчуття сили подразника може підвищуватись і знижуватись. Зниження чутливості викликається адаптацією,тобто пристосуванням органу чуття до подразника. Орган зору, пристосовуючись до яскра­вого світла, знижує свою чутливість, а в темряві вона більш як у 200 тисяч разів підвищується. Явище адаптації помітно виявляється в тактильній, нюховій, слуховій чутливості. У больовій і статичній чутливості вона виявляється значно меншою мірою. Адаптація аналізатора до сили подразника має як позитивне, так і негативне значення. В одних випадках зменшення відчуття сили подразника сприяє життєдіяльності (адаптація до сильних звуків, незначна адап­тація до стану організму в просторі), а в інших - завдає значної шко­ди (нюхова адаптація за умов загазованого середовища).

На відміну від адаптації аналізатора до подразника можна спо­стерігати збільшення чутливості, або сенсибілізаціюдо подразника. Якщо старанно, пильно вдивлятися, вслуховуватися, смакувати, то чутливість до властивостей предметів та явищ стає чіткішою, яск­равішою - предмети та їх якості набагато краще розрізняються.139

Діяльність аналізаторів не є ізольованою - вони взаємодіють. Ця взаємодіявиявляється по-різному: в одних випадках як синестезіявідчуттів, наприклад, чуття кольоровості звуку ("малиновий дзвін"), теплоти кольорів - "холодні" або "гарячі" тони кольорів тощо, а в інших - як збільшення або зменшення чутливості одних подразників під дією інших. Доведено, що освітлення ока підвищує слухову чут­ливість, а слабкі звуки підвищують зорову чутливість, холодне обми­вання голови підвищує чутливість до червоного та ін.

У відчуттях відбувається післядіяв аналізаторах. Це явище пояс­нюється певною інертністю нервових процесів, яка спричинюється до того, що відчуття подразника (зорового, дотикового, слухового тощо) продовжується якийсь час після припинення його дії. Відчуття світла, наприклад, якийсь час триває, коли лампу вимкнено, відчуття тиску предмета на плечі триває після того, як його вже скинули. У зоровій чутливості післядія в аналізаторі виявляється в послідовних образах, у змішуванні кольорів.

Відчуття і діяльність

Чутливість аналізаторів людини до дії подразників зумовлена їх психофізіологічними характеристиками, особливостями структури, будови та життєвих функцій. Проте відображувальні можливості аналізаторів не є константними, незмінними. Доведено, що людські від­чуття змінюються й розвиваються під впливом життя та вимог прак­тичної трудової діяльності. Чутливість кожного аналізатора людини великою мірою залежить від того, як вона використовує його у своїй діяльності. Розрізняють дві групи чинників, під впливом яких відбу­вається сенсибілізація відчуттів:

необхідність компенсації сенсорних дефектів (сліпота, глухота);

специфічні вимоги професійної діяльності людини.

Так, втрата чутливості зорового аналізатора компенсується підви­щенням чутливості тактильного аналізатора. Спеціальними досліджен­нями встановлено, що у незрячих людей на пучках пальців кількість па-ченієвих тілець збільшується майже на 50 відсотків. Виникає чутливість і до таких подразників, для відображення яких немає адекватних аналізаторів. Такою є, наприклад, дистанційна чутливість до об'єктів

у сліпих.

Сенсибілізація чутливості спостерігається в осіб, які тривалий час

займаються професійною діяльністю, що потребує високого розвитку відповідних відчуттів.

Так, робітники-текстильники можуть розрізняти 40-60 відтінків чорного кольору; досвідчений шліфувальник здатний бачити просвіт у деталях, що дорівнює 0,0005 мм. Нетренована людина може розрізни­ти просвіт у межах 0,1 мм. Смакові відчуття досягають високого ро­звитку у працівників харчової промисловості. Наприклад, дегустато­ри за смаком можуть розрізняти найтонші відтінки і характеристики вин (з якого винограду виготовлене вино, де вирощено виноград, його міцність, вміст у ньому цукру, витримку тощо). Сенсибілізація відчуттів пояснюється тим, що розрізнювані якості предметів є зна­чущими для успішної практичної діяльності людини та орієнтування її у навколишньому середовищі.


Ключові поняття теми

Чуттєве пізнання, відчуття, аналізатор, контактні відчуття, дистантні відчуття, екстерорецептори, інтерорецептори, пропріорецептори, чутливість, поріг чутливості, адаптація, адекватний подразник, сенсибілізація, синестезія.