І.І. Шлімакова, Д.Е. дубініна 2 страница

Якщо бесіда використовується як метод складання психологічної характеристики класу, то необхідно по свіжих слідах записати її зміст, отриману інформацію, а також ті висновки й міркування, на які вона наштовхнула.

Метод бесіди – психолого-педагогічний діалог – найчастіше призначається не тільки для одержання інформації, але й для встановлення діалогічних відносин довіри, поваги, розуміння.

Метод творів на вільну тему

На перший погляд цей метод виглядає досить простим: коротке вступне слово, інструкція про те, що з метою вивчення класу, різних сторін його життя, відносин кожного учня до свого класу треба написати невеликий твір у вільній формі. Головне, щоб цей твір був щирим і досить серйозним, його обсяг при цьому не має особливого значення. Треба написати про те, що хвилює, турбує, що б хотілося змінити, поліпшити тощо.

На написання цього твору варто дати невелику кількість часу (15-25 хв.), але якщо хтось захоче його продовжити у вільний час, то, звичайно, цікаво буде одержати більш розгорнуті, більш глибокі міркування про себе та свій клас. Ці твори ніяк не оцінюються, не слід давати також будь-яку програму або план такого твору, оскільки найважливіше в ньому – це власні думки, переживання, ідеї, пропозиції.

Досвід показує, що такі твори виходять, коли їх проводить людина, що користується більшою повагою й довірою учнів. Однак твори потрібно обов'язково глибоко проаналізувати, осмислити й потім обговорити із учнями. Якщо цього не зробити, то наступного разу вони вже ніколи не викладуть свої думки щиро й творчо. Приклади тематики творів:

1. У чому виявляється згуртованість нашого класу?

2. Чи вважаю я свій клас дружним?

3. Що потрібно, щоб у нашому класі стало цікаво жити?

4. Чому в нашому класі бувають конфлікти?

5. Чи можна сказати, що в моєму класі справжній колектив?

6. Чи готовий наш клас до справжнього самоврядування?

При аналізі творів про клас, треба, насамперед, звернути увагу на групи більш-менш типових відповідей, а також відповідей нестандартних, яскравих, що відрізняються оригінальністю. Після первинного прочитання всіх творів можна спробувати виділити основні теми (аспекти, моменти, питання), які зустрічаються у більшості творів. Досвід показує, що навіть тільки одне зачитування вибраних місць або цілих творів (звичайно, не називаючи авторів) справляє велике враження й вплив на учнів. Вони одержують можливість зіставити свої думки, оцінки, зрілість суджень з думками інших учнів, їхньою щирістю й глибиною прагнення зрозуміти свій клас і допомогти йому стати справжнім колективом. Матеріали творів дуже часто допомагають підготувати й провести диспут, дискусію, збори.

1.5. ПОРЯДОК ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ПРАКТИКИ

за 5-й семестр

Вимоги до звітної документації. По закінченню навчальної практики студент здає таку звітну документацію:

1. Щоденник психологічної практики (Додаток 3, 4), до якого додаються:

- протоколи проведених психодіагностичних обстежень (Додаток 5);

- психологічна характеристика класного колективу.

- первинні матеріали (бланки методик, анкети, тестування, малюнки, твори, виконані особисто досліджуваними).

Щоденник візується практичним психологом школи.

2. Характеристику на практиканта, підписану директором закладу чи його заступником, практичним психологом, завірену печаткою школи.

3. Звіт про проведену роботу (Додаток 6), обов’язковим компонентом якого є самоаналіз роботи студента-практиканта (Додаток 7). У звіті про роботу студенти детально описують всі виконані під час безвідривної практики завдання.

За результатами першого етапу безвідривної практики проводиться підсумкова конференція, виставляється диференційований залік (див. стор. 23).

І.І. Шлімакова, Д.Е. дубініна 2 страница - №1 - открытая онлайн библиотека

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2

ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА

6-й семестр

Відповідно до мети та основних завдань безвідривної психологічної практики пріоритетними завданнями студентів у 6-му семестрі визначено:

1. Формування умінь встановлювати сприятливі стосунки з учнем, побудовані на довірі.

2. Відпрацювання навичок проведенняпсихолого-педагогічних досліджень, які дозволять визначити особливості психічного, особистісного розвитку дитини.

3. Засвоєння умінь складання програми вивчення дитини, враховуючи результати власних спостережень та висновки проведених психодіагностичних технологій.

4. Розробка (якщо це необхідно) разом з класним керівником та шкільним психологом конкретних методів та прийомів корекційної роботи з учнем, які спрямовані на усунення недоліків та вдосконалення особистості дитини.

5. Розвиток навичок узагальнення результатів проведених психодіагнос­тичних досліджень у формі написання психолого-педагогічної характеристики школяра.

2.1. ПРОГРАМА ТА ЗМІСТ ПРАКТИКИ

І. Підготовчий етап

Зміст: підготовка до співбесіди з керівником безвідривної практики з наступних питань.

1. Теоретичні засади і принципи психодіагностичних процедур.

2. Поведінкові прояви психологічних станів і процесів.

3. Основні принципи застосування психодіагностичних методик.

4. Види психодіагностичних процедур, особливості їх застосування.

5. Спостереження як метод психологічного дослідження.

6. Спостереження за поведінковими проявами індивідуально-психологічних характеристик особи (темперамент, характер, інтереси, спрямованість, мотивація, цінності тощо).

7. Спостереження за проявами особливостей темпераменту.

8. Спостереження за проявами характерологічних особливостей.

9. Спостереження за зовнішніми поведінковими проявами психічного стану.

10. Особливості спостереження за процесом спілкування.

11. Візуальна психодіагностика.

12. Способи та прийоми фіксації результатів спостереження.

13. Способи подальшої обробки результатів спостереження.

14. Опитування, його різновиди. Опитування як процес спілкування.

15. Анкетування як діагностичний метод.

16. Психологічне тестування.

17. Дослідження спрямованості особистості.

18. Психодіагностика емоційно-вольової сфери особистості.

19. Дослідження властивостей особистості.

20. Дослідження емоційних проявів та їх розпізнавання.

21. Етичні норми та правила психологічного дослідження.

II. Організаційний етап

Зміст: ознайомлення з програмою практики, участь у настановній конференції.

IІІ. Основний етап

Виконання програми безвідривної психологічної практики згідно індивідуального графіку та плану роботи.

Зміст:

1. Спільно з шкільним психологом визначення і планування роботи студента.

2. Оформлення щоденника практики.

3. Відвідування уроків та позакласних заходів у закріпленому класі.

4. Виконання індивідуального завдання – психодіагностичне обстеження окремого учня, обробка первинних результатів, підготовка висновків, рекомендацій.

5. Складання психолого-педагогічної характеристики учня.

6. Допомога практичному психологу та класному керівнику по запиту.

ІV. Підсумковий етап

Зміст:

1. Оформлення звітної документації щодо виконання Програми безвідривної психологічної практики.

2. Аналіз та самоаналіз проведеної роботи, обґрунтування структури психодіагностичних карт, перевірка адекватності отриманих результатів та сформульованих висновків і рекомендацій.

3. Підготовка доповіді на звітну конференцію з навчальної практики.

V. Звітний етап

Зміст:

1. Подача матеріалів практики методисту.

2. Звіт за другий етап проведеної на практиці роботи.


2.2. ОРІЄНТОВНА СХЕМА ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА

Розділ 1. Загальні дані

1.1. Прізвище, ім'я, по батькові учня, дата і місце народження, клас; загальний фізичний розвиток, стан здоров'я, наявність хронічних соматичних захворювань; умови життя та побуту.

1.2. Стосунки між членами сім'ї. Наявність та правильність лінії сімейного виховання.

Розділ 2. Взаємостосунки з колективом та ставлення до школи

2.1. Загальна характеристика класу: розвиток учнів, вихованість, традиції та вимоги класного колективу.

2.2. Становище у колективі: чи користується учень любов'ю та авторитетом, чому, як це виявляється.

2.3. Ставлення до вчителів: наявність і демонстрація контактів, любові та поваги до них.

Розділ 3. Особливості навчальної діяльності

3.1. Успішність: оцінки, які переважають, порівняльна характеристика успішності учня з різних предметів.

3.2. Кругозір, наявна начитаність.

3.3. Інтерес до занять та ставлення до навчання: чи із зацікавленням навчається, до яких предметів виявляє схильність, як ставиться до оцінки, як приймає схвалення чи осуд вчителів та батьків, провідні мотиви навчання.

3.4. Здатність до навчання: особливості уваги (ступінь розвитку довільної та мимовільної уваги, стійкість, концентрації, розподілення уваги, рівень співвідношення довільної та мимовільної уваги).

3.5. Рівень та характер розвитку різних видів пам'яті, співвідношення довільного та механічного запам'ятовування матеріалу (заучує механічно чи розуміє матеріал, чи володіє способами довільного навмисного запам'ятовування, якою є швидкість та тривалість процесу запам'ятовування та легкість і обсяг відтворення, наявність та характеристика індивідуальних особливостей пам'яті).

3.6. Розвиток мислення: чи відрізняє істотні ознаки предметів та явищ від неістотних, рівень засвоєння абстрактних та загальних понять, вміння порівнювати, узагальнювати встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити самостійні висновки, чи швидко і самостійно знаходить шляхи розв'язання інтелектуальних завдань .

Розділ 4. Спрямованість особистості та спеціальні здібності

4.1. Інтереси: перелік всього чим цікавиться учень, підкреслити характер інтересів з позиції їх глибини та активності, якщо учень не просто виявляє зацікавленість певною галуззю знань чи діяльності, але й серйозно нею займається; детально висвітлити: чи любить читати і про що саме читає (художню, науково-популярну чи переважно розважальну літературу).

4.2. Про що мріє і що збирається робити у майбутньому (цей аспект у характеристиці слід відмічати, починаючи з 6-го класу).

Розділ 5. Дисциплінованість

5.1. Загальна характеристика поведінки: спокійна, стримана, виявляє надмірну рухливість, непосидючість.

5.2. Виконання шкільного режиму: дотримується-порушує, порушує навмисно чи ненавмисно, ставиться до вимог недбало, не вкладається у відведений час та ін.

5.3. Виконання вимог дорослих: з охотою чи за примусом, чи часто відмовляється виконувати їх і як це пояснює. Зазначити найтиповіші порушення дисципліни.

Розділ 6. Особливості темпераменту та характеру

6.1. Яскраві риси характеру: позитивні та негативні (чуйність, доброта, колективізм, егоїзм, черствість, добросовісність, скромність та ін.)

6.2. Вираженість особливостей темпераменту.

6.3. Настрій, що переважає: веселий, сумний, пригнічений та його стійкість. Чим зумовлені зміни настрою?

Розділ 7. Загальні психолого-педагогічні висновки

7.1. Основні переваги та недоліки особистості, яка формується. Визначення рівня розумового розвитку учня (низький, середній, високий, надвисокий) та моральної вихованості.

7.2. Причини наявних недоліків (внутрішніх чи зовнішніх): умови сімейного виховання, соматичні захворювання, вади у фізичному чи моральному розвитку та ін. Відсутність певних здібностей, вмінь, навичок, невміння навчатися та ін.

7.3. Визначення найважливіших психолого-педагогічних заходів, спрямо­ваних на виправлення, вдосконалення особистості учня, поставлених для шкільного психолога; вчителів та батьків.

2.3. ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ УЧНЯ

Цілі даного завдання наступні:

1. Оволодіння навичками орієнтування в особистісних якостях учня, їхньої психологічної інтерпретації з наступними педагогічними висновками.

2. Формування вмінь застосування основних методів психолого-педагогічного вивчення учня (організація, проведення, фіксація й обробка результатів) і складання письмової психологічної характеристики

Студенту-практиканту рекомендується організувати свою роботу в три етапи:

1. Відновити науково-теоретичні знання по курсам "Загальна психологія", "Психодіагностика", "Вікова й педагогічна психологія".

2. Вибрати об'єкт вивчення (конкретного учня) і організувати збір фактичних даних у відповідності до поданої вище схеми.

3. Осмислити, узагальнити й викласти зібраний матеріал.

Ці етапи взаємозалежні й у ході роботи можуть переплітатися один з одним, хоча самі по собі вони специфічні й вимагають дотримання відповідних вимог.

При вивченні особистості учня важливо пам'ятати, що дитина – специфічний суб'єкт цілісної системи навчально-виховної діяльності. Психіка дитини перебуває у процесі становлення й розвитку, тому при її вивченні варто керуватися певними принципами:

Принцип гуманізму й педагогічного оптимізму виливається у вимогу “Не нашкодь!". Будь-яке дослідження повинне допомогти розвитку школяра, а не гальмувати його. Потрібно вірити в майбутнє дитини. Діагноз припускає не тільки встановлення наявного рівня розвитку, але й виявлення його резервів.

Принцип об'єктивності й науковості припускає, що психічний розвиток повинен бути розкритий в його власних закономірностях, і пояснений в поняттях вікової психології.

Принцип комплексності, системності й систематичності передбачає, що вивчення учня проводиться послідовно. При цьому досліджуються не окремо взяті параметри, а простежуються всі сторони розвитку, щоб не тільки контролювати, але й прогнозувати його хід, ставити педагогічні завдання.

Принцип детермінізму означає, що всяке психічне явище взаємозалежне з іншими, що воно опосередковане цілим комплексом причин. Важливо зрозуміти причинно-наслідкові зв'язки в становленні тих або інших психічних особливостей.

Принцип розвитку психіки свідомості й діяльності має на увазі, що всі психічні особливості дитини перебувають у становленні й основними умовами їхнього розвитку є та або інша діяльність. При цьому діяльність – не тільки одна з умов розвитку психіки, але й один зі шляхів її вивчення.

Принцип єдності свідомості й діяльності означає взаємозв'язок і взаємовплив свідомості й діяльності. Свідомість керує діяльністю, але в діяльності воно й формується. Вивчати свідомість можна опосередковано через діяльність дитини.

Принцип індивідуального й особистісного підходу означає, що загальні закони психічного розвитку проявляються в кожної дитини своєрідно й неповторно.

При написанні психолого-педагогічної характеристики учня варто звернути увагу на наступні моменти:

1. Розкриваючи ту або іншу особливість особистості учня, варто давати можливо більше повний її опис, використовуючи для цього найбільш характерні факти поведінки та дані психодіагностичного дослідження. Наявність фактичного матеріалу й аргументація психологічних висновків – обов'язкова умова характеристики.

2. Глибина характеристики буде визначатися ступенем розкриття справжніх психологічних причин прояву відповідних особистісних якостей учня і засобів педагогічного впливу, що рекомендуються, з урахуванням цих причин.

3. Характеристика пишеться на окремих аркушах, у заголовку вказується на кого вона складена. Відзначається, також, протягом якого часу проводилося вивчення учня і за допомогою яких методів. Готова характеристика повинна бути завірена класним керівником.

2.4. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПСИХОДІАГНОСТИЧНОГО

ІНСТРУМЕНТАРІЮ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ

(3-4 методики на вибір студента)

Методи діагностики когнітивного розвитку

1. Вивчення короткочасної та довготривалої пам'яті "Заучування 10 слів" О. Лурії.

2. Вивчення короткочасної образної та вербально-логічної пам'яті "Запам'ятовування 9-ти геометричних фігур та 12 слів".

3. Оцінка стійкості уваги "Коректурна проба Бурдона".

4. Оцінка обсягу динамічної уваги – таблиці Горбова.

5. Оцінка переключення уваги – таблиці Шульте.

6. Оцінка вербально-логічного мислення методика "Виключення понять".

7. Дослідження короткочасної пам'яті на склади (на слухове та зорове запам’ятовування слів).

8. Діагностика образного мислення за методикою Г. Айзенка "Знайди закономірність".

9. Дослідження особливостей мислення "Прості аналогії", "Складні аналогії" та "Виділення суттєвих ознак".

10. Вивчення інтелекту "Критеріально-орієнтований особистісний тест розумового розвитку"

11. Тест структури інтелекту Амтхауера.

Методи діагностики розвитку емоційної сфери особистості

1. Шкала особистісної тривожності А. Прихожан (форма А для дітей 10-12 років; форма Б – 13-16 років).

2. Тест шкільної тривожності Філліпса (молодший і середній шкільний вік).

3. Опитувальник особистісної та ситуативної тривожності Спілбергера (середній, старший підлітковий вік, юнацтво).

4. Опитувальник агресивних проявів Басса-Дарки (підлітковий, юнацький вік).

5. Методика визначення шкільної тривожності Кондаша (середній, старший підлітковий вік).

6. Опитувальник САН (старший підлітковий і юнацький вік).

7. Методика діагностика самооцінки психічних станів Айзенка (підлітковий, юнацький вік).

Методи діагностики потребово-мотиваційної
та вольової сфер особистості

1. Проективне інтерв'ю Н. Ігнатьєвої "Чарівний світ" для оцінки мотиваційної та ціннісної сфери (8-12 років).

2. Вивчення особливостей формування ціннісних орієнтацій М. Рокича (старший шкільний вік).

3. "Рівень суб'єктивного контролю" Дж. Ротера (старший шкільний вік).

4. Вивчення мотивації успіху та уникнення невдач Т. Елерс (старший шкільний вік).

5. Мотивація досягнень та страх невдач М. Магомет-Емінова (старший шкільний вік).

6. Методика "Спрямованість особистості" М. Кучера (старший шкільний вік).

7. Дослідження мотиваційно-вольової сфери за допомогою методики "Тест гумористичних фраз" О. Шмельова (старший шкільний вік).

Психодіагностичні виміри особистості

1. Дослідження самооцінки за методикою Дембо-Рубішнтейн (без вікових обмежень).

2. Опитувальник самовідношення В. Століна (старший підлітковий, юнацький вік).

3. Виявлення акцентуацій характеру – опитувальник Шмишека (підлітковий, юнацький вік).

4. Виявлення акцентуацій характеру – ПДО Личко (старший підлітковий, юнацький вік).

5. Методика виявлення рис темпераменту Г. Айзенка ЕРІ.

6. Кольоровий тест М. Люшера.

7. Проективний тест "Неіснуюча тварина".

8. Проективний тест Дж. Бука "Будинок – Дерево – Людина".

9. Проективний тест "Намалюй свій характер".

10.Діагностика особистості за методикою "Психогеометричний тест" (Деллінгер).

Діагностика міжособистісних стосунків у сім'ї

1. Методика діагностики міжособистісних відносин в сім'ї "Фільм-тест" Р. Жиля (молодші підлітки).

2. Методика діагностика батьківського ставлення А. Варга та В. Століна.

3. Тест "Підлітки про батьків" Шафера (адаптація З. Матейчика та П. Ржичана).

4. Тест незакінчених речень Сакса і Леві.

Профорієнтаційні тести

1. Методика експрес-діагностики властивостей нервової системи за психомоторними показниками Є. Ільїна.

2. Методика визначення нервово-психічної стійкості, ризику дезадаптації у стресі "Прогноз".

3. Методика "Диференційно-діагностичний опитувальник" Є. Клімова.

4. Методика "Карта інтересів".

5. Методика "Комунікативні та організаторські схильності" (КОС-1, КОС-2).

6. Методика діагностики "перепон" у встановленні емоційних контактів В.Бойка.

7. Методика діагностики соціально-психологічних настанов особистості у мотиваційно-потребовій сфері О. Потьомкиної.

8. Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса.

2.5. ПОРЯДОК ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ПРАКТИКИ

за 6-й семестр

Вимоги до звітної документації. По закінченню навчальної практики студент здає таку звітну документацію:

1. Щоденник психологічної практики (Додаток 3, 4), до якого додаються:

- протоколи проведених психодіагностичних обстежень (Додаток 5);

- психологічна характеристика окремого учня (3-4 методики).

- первинні матеріали (бланки методик, анкети, тестування, малюнки, твори, виконані особисто досліджуваними).

Щоденник візується практичним психологом школи.

2. Характеристику на практиканта, підписану директором закладу чи його заступником, практичним психологом, завірену печаткою школи.

Звіт про проведену роботу (Додаток 6), обов’язковими компонентами якого є самоаналіз роботи студента-практиканта (Додаток 7). У звіті про роботу студенти детально описують всі виконані під час безвідривної практики завдання.

За результатами другого етапу безвідривної практики проводиться підсумкова конференція, виставляється диференційований залік.

І.І. Шлімакова, Д.Е. дубініна 2 страница - №2 - открытая онлайн библиотека

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ БЕЗВІДРИВНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

"Відмінно". "Відмінно" ставиться, якщо студент повністю виконав програму вивчення особистості учня або учнівського колективу, виявив при цьому високий рівень опанування програмового матеріалу, самостійність, збагатив та поглибив теоретичні знання, набув досвіду щодо творчого застосування у навчально-виховній роботі. Уміє отримувати, систематизувати знання і адаптувати їх до процесу дослідження. Уміє спостерігати, аналізувати, узагальнювати психологічні факти, об'єктивно оцінювати поведінку та соціальні дії суб'єктів. Простежується висока якість загального рівня звіту та написання його основних структурних елементів (схеми), наявні протоколи дослідження та додатки. Практикант виявив здатність до рефлексії, уміння аналізувати свою діяльність: правильність постановки мети і завдань; адекватність змісту психологічного дослідження поставленим завданням тощо.

У студента розвинені професійні компетенції:

організаційні:

– уміє ефективно організовувати різні види діяльності з досліджуваним учнем або групою учнів;

– уміє раціонально планувати дослідження у часі;

конструктивні:

– уміє здійснювати індивідуальний підхід;

– демонструє володіння формами, методами та прийомами роботи з дітьми, відповідними індивідуальним і віковим особливостям досліджуваного;

діагностичні:

– уміє адекватно вивчати та аналізувати особливості особистості дитини, застосовуючи різнопланові методики;

– уміє правильно інтерпретувати продукти діяльності школяра;

– коректно визначає рівень розвитку тих чи інших психічних процесів, станів та властивостей учня;

прогностичні:

– уміє прогнозувати результати конкретних педагогічних впливів, розвитку особистості та її соціальних і міжособистісних стосунків;

– уміє формулювати пропозицій науково-практичного та методичного характеру;

комунікативні:

– легко встановлює контакт, уміє цілеспрямовано організовувати спілкування і керувати ним;

– уміє вирішувати конфліктні ситуації, виявляє доброзичливість, дотримується правил "психологічної безпеки".

"Добре". "Добре" ставиться, якщо студент повністю виконав програму вивчення особистості учня або учнівського колективу, виявив при цьому високий рівень опанування програмового матеріалу, самостійність, збагатив та поглибив теоретичні знання, набув досвіду щодо творчого застосування у навчально-виховній роботі. Студент виявив належний рівень теоретичної та практичної підготовки, продемонстрував уміння відібрати суттєву інформацію, необхідну для повного висвітлення результатів спостереження та застосування діагностичних методик. Практикант демонструє достатній рівень самостійної систематизації фактичного матеріалу, здатності до узагальнення і формулювання висновків, визначення мети й основних завдань дослідження. У цілому, спостерігається методологічно грамотне вивчення структури досліджуваного психічного явища (факторів, що впливають на нього). Достатній рівень обґрунтованості висновків і рекомендацій, сформульованих у звіті, інколи поєднується з логічними похибками. Студент виявляє достатній рівень професійної компетентності.

У студента розвинені професійні компетенції:

організаційні:

– виявляє професійну мобільність;

– уміє ефективно організовувати різні види діяльності з досліджуваним учнем або групою учнів;

– уміє раціонально планувати дослідження у часі;

конструктивні:

– уміє здійснювати індивідуальний підхід;

– демонструє володіння методами та прийомами роботи з дітьми, відповідність форм, методів, засобів індивідуальним і віковим особливостям досліджуваного;

діагностичні:

– уміє адекватно вивчати та аналізувати особливості особистості дитини, застосовуючи різнопланові методики;

– уміє правильно інтерпретувати продукти діяльності школяра;

– коректно визначає рівень розвитку тих чи інших психічних процесів, станів та властивостей учня, проте допускає незначні фактичні помилки;

прогностичні:

– уміє прогнозувати результати конкретних педагогічних впливів, розвитку особистості та її соціальних і міжособистісних стосунків;

– уміє формулювати пропозицій науково-практичного та методичного характеру. У формулюванні пропозиції допустив незначні неточності науково-практичного характеру;

комунікативні:

– легко встановлює контакт, уміє цілеспрямовано організовувати спілкування і керувати ним;

– уміє розв'язувати конфліктні ситуації, виявляє доброзичливість, дотримується правил "психологічної безпеки".

"Задовільно". "Задовільно" ставиться в тому випадку, коли студент не зміг успішно впоратися із завданням на спостереження та ефективне використання дослідницьких методів, у результаті опис проведеної роботи виявився досить формалізованим. Мета й основні завдання дослідження сформульовані неточно. Студент демонструє уміння оцінювати відповідність якісних та кількісних показників рівня розвитку пізнавальних процесів, проте інтерпретує результати дослідження неточно, допущені суттєві помилки. Спостерігається недостатній рівень узагальнення і класифікації даних, трапляються неточності у формулюваннях. Інтерпретації результатів спостереження недостатньо переконливі. Висновки дослідження неповні, стереотипні та недостатньо аргументовані. Документація студентом здана невчасно або її оформлення не дуже якісне, трапляються неточності. Спостерігається певна побудова викладу матеріалу, проте логічна послідовність не завжди витримана. Переважну більшість питань програми у звіті висвітлено, проте мають місце похибки й недоречності. Наявні протоколи дослідження та додатки, проте вони оформлені не дуже якісно.

У студента на достатньому рівні розвинені професійні компетенції:

організаційні:

– намагався спостерігати, описувати й узагальнювати психологічні факти, проте практиканту не завжди вдавалося об'єктивно оцінити поведінку та соціальні дії суб'єктів;

– спостерігається недостатній рівень самоаналізу, творчості, ініціативності;

конструктивні:

– спостерігається недостатня повнота опису плану, організації і методів проведення дослідження; відповідність форм, методів, засобів індивідуальним і віковим особливостям досліджуваного не завжди очевидна;

діагностичні:

– намагався вивчати та аналізувати особливості дитини, проте не завжди правильно інтерпретував продукти діяльності школяра;

– не завжди коректно визначав рівень розвитку тих чи інших психічних процесів, станів та властивостей учня.

– застосовані методики не були різноплановими та достатньо трудомісткими;

прогностичні:

– уміє прогнозувати результати конкретних педагогічних впливів, розвитку особистості та її соціальних і міжособистісних стосунків;

– у формулюванні пропозицій допустив неточності науково-практичного та методичного характеру;

– прийоми і методи дослідження були не завжди адекватні поставленим завданням, комунікативні:

– намагався організувати спілкування і керувати ним, встановлював контакт, дотримувався правил "психологічної безпеки ".

"Незадовільно". Студент не виконав програми вивчення особистості учня або учнівської групи. Відсутнє уміння дібрати наукову інформацію, необхідну для виконання програми. Студент не володіє методиками діагностики пізнавальних процесів, застосовує їх некоректно, інтерпретувати одержані результати не здатен. За допомогою тестових методик діагностує окремі аспекти міжособистісних стосунків, проте не може спрогнозувати можливі відхилення у поведінці. Психолого-педагогічні рекомендації виховних дій відсутні. Документація у повному обсязі відсутня, протоколів немає, додатки не оформлені.