Особливості дитини із затримкою психічного розвитку

Затримка психічного розвитку – це сповільнення темпів психічного розвитку внаслідок функціонального пошкодження кори головного мозку. ЗПР – вада не так яскраво виражена зовні, найсильніше вона виявляється під час навчально-виховного процесу.

Зарахування дитини до категорії ЗПР відбувається на основі виявлення особливостей її пізнавальної діяльності та можливості сприймати інформацію, аналізувати й систематизувати цю інформацію, узагальнювати, запам’ятовувати та відтворювати набуті знання в повсякденному житті та під час проблемних ситуацій.

В ігровій ситуації ці діти зазвичай достатньо активні. Зниження їхньої пізнавальної діяльності виявляється переважно в засвоєнні програмного матеріалу. Часто у дітей із затримкою психічного розвитку спостерігається неорганізованість поведінки, квапливість, безпечність, відсутність почуття відповідальності й інші індивідуально-психологічні риси. У таких дітей спостерігаються слабкість вольових зусиль, незрілість емоційно-вольової сфери, зниження працездатності, недостатність окремих психічних функцій.

Недостатня вираженість пізнавальних інтересів дітей із ЗПР поєднується з порушеннями уваги, пам’яті, з уповільненням швидкості прийому й переробки сенсорної інформації, поганою координацією рухів. Негрубі мовленнєві порушення виявляються у відставанні в розвитку фонетико-фонематичної й лексико-граматичної сторін мовлення.

Виявлені значні відмінності в результатах самостійної роботи таких дітей і роботи за допомогою дорослих. Діти здатні приймати допомогу, засвоювати принцип дії і переносити його на аналогічні завдання.

Працюючи з дітьми із затримкою психічного розвитку я помітила, що знання та уявлення таких дітей про навколишній світ дуже поверхневі, вони вражають своєю звуженістю, нечіткістю, а часом і викривленістю. Внаслідок недорозвиненого чуттєвого пізнання навколишнього світу в дітей із затримкою психічного розвитку збіднені усі ті знання, уявлення, враження, яких діти набувають у безпосередньому ознайомленні з предметами. У такому випадку уже весь подальший розвиток стає неповноцінним, бо не має під собою твердого ґрунту. Такі діти не знають призначення звичайних предметів побуту, рослин, тварин тощо. Іноді саме через незнання, здавалося б, відомих усім предметів, дитина не може орієнтуватися у змісті казки, оповідання, не може назвати пори року, плутає їх ознаки.

Увесь довгий ланцюг формування психічних функцій: уяви, мислення, мовлення – бере свій початок у чуттєвому пізнанні світу. На основі сенсорних дій, що полягають в обстеженні предметів за допомогою зору, дотику, слуху, відбувається формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, розмір, положення в просторі.

Корекція труднощів навчання у дітей із ЗПР – складний і тривалий процес. Він стосується не лише усунення чи пом’якшення недоліків їхньої навчально-пізнавальної діяльності, а й потребує вирішення особистісних проблем кожної дитини, гармонізації її ставлення до самої себе, ровесників і дорослих.

Вади сприймання у дітей із ЗПР призводять до ускладнень у розвитку психіки дитини, зокрема її мисленні. Відомо, що основою розумової діяльності є процеси аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення. У дитини з вадами сприйняття ці процеси позбавлені того різноманітного конкретно-чуттєвого матеріалу, яким володіє здорова дитина.

У таких дітей порушено фонетико-фонематичне сприйняття, не сформовано звуковий аналіз слова. В їхньому словниковому запасі виявляється чимало прогалин. Діти вживають значно меншу кількість слів, ніж їхні ровесники, часто плутають значення слів, особливо схожих за звучанням, наприклад, слова «лис» і «лист». У них недостатня кількість понять: вони не вживають таких слів на позначення загальних назв, наприклад, «овочі», «фрукти», «тварини», «меблі», «посуд».

Діти із ЗПР розповідати не вміють. Навіть прості речення вони не можуть висловити послідовно, повторюють те саме кілька разів, на закінчивши одну думку, переходять до іншої або просто мовчать, боячись самостійно почати розповідь.

Спостерігаючи за дитиною, звертаєш увагу на пізнавальну пасивність – вона не допитлива, задовольняється елементарними відповідями й не виявляють наполегливості у розв’язанні питання, що їх зацікавило. Якщо ж дитині часом ставить питання, вони виявляються одноманітними, стосуються повеневих, а не суттєвих відношень між речами, і свідчать не стільки про справжню цікавість, скільки про обмеженість інтересів, невміння спостерігати.

Порівняно із зоровими дітьми, діти із ЗПР виділяють удвічі менше ознак у предмета, до того ж безсистемно. Ще важче їм узагальнювати – подумки порівнювати предмети і знаходити в них спільну ознаку.

Розумовий розвиток дітей із затримкою психічного розвитку характеризується певними особливостями пам’яті. Їм складно і довго доводиться вчити вірші, таблицю множення. Хоч пам’ять і є окремим психічним процесам, вона тісно пов’язана з розвитком мислення дитини. Саме недостатнє розуміння матеріалу, невміння користуватися прийомами осмисленого запам’ятовування зумовлює у дітей із ЗПР вади пам’яті.

Тому роботу із розвитку читацьких навичок неможливо організувати без врахування особливостей дитини із затримкою психічного розвитку. Вчитель, навчаючи дитину, є і логопедом, і психологом, який пам’ятає, що всі діти є неповторними й однаково важливими, необхідно лише допомогти їм розкритись у цьому житті. Можливо, саме від нас залежить, наскільки комфортно кожна дитина почуватиметься у цьому житті.

Навчання читанню