Цит. за: Хрестоматія з історії України / Упоряд. та автор коментарів Уривалкін О.М. – К.: КНТ, 2007. – С. 171-174

Зборівський договір, укладений між королем Яном II Казимиром та Військом Запорозьким (серпень 1649 року)

«...Оголошення милості його королівської величності Війську Запорозькому на пункти, запропоновані в його чолобитній:

1) Його королівська величність залишає військо своє Запорозьке при Bcix старовинних правах (wolnowiach), по силі колишніх привілеїв i видає для цього тут же новий привілей.

2) Бажаючи догодити проханню підданих i залучити їx до послуг Речі Посполитої, його королівська величність дозволяє мати число війська За­порозького до 40 000 ociб i довіряє складання списков гетьманові війська свого Запорозького, дозволяючи вписувати в козаки як із шляхетських маетків, так i з королівських з правого боку Дніпра, починаючи з міста Димера Горностайполі, в Коростишеві, в Паволочі, в Погребищі, в Прилуках, у Винниці, в Браславлі, а від Браславля до Ямполя по Дністру, а на лівому боці Дніпра від Остра: в Чернігові, в Ніжині, в Ромнах, до рубежів московських i до Дніпра, на пpocтopi між цими містами; далі ж вказаних місць козаки не можуть знаходитися. Але хто забажав з інших країв вступити в козацтво, може без побоювання з боку колишнього власника перей­ти зі своїм майном в Україну i записатися в реєстр. Повний поіменний спи­сок козаків, за підписом руки гетьмана запорозького i з прикладенням військової печатки, повинен бути закінчений цілком до нового руського року для того щоб тi, хто ввійде в козацтво, користувалися своїми права­ми, вci iнші, хто живе в королівських маєтках, справляли cвої обов‘язки, а мешканці шляхетських садиб служили cвоїм панам.

3) Чигирин із приналежним до нього округом повинен назавжди залишатися при булаві війська Запорозького, тому його королівська величність вручає його нинішньому начальнику війська Запорозького, благородному Богдану Хмельницькому як верному слузі короля i Речі Посполитоі.

4) Все, що з допущения Божого відбувалося під час нинішнього замішання, має піти в забуття, i ніякий пан не повинен мстити й карати за минуле.

5) Його королівська величність, зі своєї монаршої милості, прощає всім тим iз шляхти, хто якимось чином опинився в Запорозькому війську; i якщо під час нинішніх смут хтось випросив родовий чи коронний маєток, що належав тим, хто перебував у війську Запорозькому, i якщо хтось з такого приводу був позбавлений честі – все має бути згладжено на наступному сеймі сеймового конституцию.

6) У тих місцях, де мешкатимуть вписані до реєстру козаки, коронні війська не можуть займати квартир.

7) У тих містах, де перебуватимуть козацькі полки, жиди не можуть перебувати ні власниками, нi орендарями, ні просто мешканцями.

8) Щодо знищення унії як у Короні, так i у Великому Князівстві Литовському, а також стосовно цілісності церков та вотчин, до них спрадавна приписаних, буде зроблено постанову на сеймі в присутності та за бажанням отця митрополита київського й усього духовенства. Його королівська
величність бажає, щоб кожен міг вольно користуватися правами та вольностями своїми i дозволяє отцю митрополиту київському засідати в сенаті.

9) Bci посади й чини у воєводствах Київському, Брацлавському та Чернігівському його королівська величність обіцяє роздавати наперед тільки тамтешнім дворянам, які сповідують грецьку вipy, по силі колишніх прав.

10) Отці єзуїти не мають права знаходитися в Києві та в інших містax, де є привілейовані руські школи, i повинні неодмінно перейти в інші місця. Bci давні руські школи мають залишатися в цілісності.

11) Козаки не мають права торгувати горілкою, але можуть для себе купити вино і продавати оптом. Шинки з медом i пивом залишаються на колишніх підставах.

12) Bci викладені статті будуть затверджені на сеймі, а тепер, все забувши, нехай запанують згода i любов між мешканцями України та між військами його королівської величності i військом Запорозьким».