Аудит розрахунків з покупцями та замовниками

Контрольна робота

З дисципліни «Аудит»

Виконав студент групи

Заочної форми навчання

Бабіченко О.М.

Житомир 2012

Зміст

1. Основні види аудиту……………………………………………………3

2. Аудит розрахунків з покупцями та замовниками…………………..5

Список використаної літератури…………………………………………8


Основні види аудиту

За формою й метою здійснення аудиту розрізняють зовнішній та
внутрішній аудит. Основна різниця між ними полягає в тому, що
внутрішній аудит проводиться всередині самої організації за вимо
гою та з ініціативи її керівництва аудитором, який працює в самій
організації. Тому в виконанні своїх функцій він тією чи іншою
мірою є залежним від керівництва підприємства. Внутрішній аудит
можна розглядати як невід'ємну частину загальної системи контролю,
який відповідно до міжнародного нормативу "Використання
результатів роботи внутрішнього аудиту" здійснюється за такими
напрямками (функціями):
- аналіз системи обліку та внутрішнього контролю;
- вивчення бухгалтерської (фінансової) та оперативної інфор
мації (за окремими статтями та ін.);
- вивчення економічної ефективності управлінських рішень на
різних рівнях господарювання;
- аналіз адекватності політики у сфері менеджменту;
- оцінка якості інформації;
- розробка проектів управлінських рішень;
- проведення стратегічного (перспективного) аналізу;
- розробка фінансових прогнозів.
У цілому напрямки, за якими здійснюється внутрішній аудит,
свідчать про його виняткову важливість для підприємств. Формування
та розвиток внутрішнього аудиту є найважливішим завданням фірм.
Внутрішній аудит має обов'язковий характер.
Разом із внутрішнім аудитом надзвичайно поширений зовнішній
аудит, який проводять окремі аудиторські фірми. Метою та завданням
зовнішнього аудиту є оцінка і підтвердження достовірності фінан
сової звітності підприємства. У процесі аудиторської перевірки
зовнішній аудит, звичайно, входить до системи внутрішнього аудиту
і дуже схожий з прийомами й методами, які застосовуються внутрі
шніми аудиторами та з їхніми оцінками. При цьому зовнішні аудитори
не обмежуються питаннями підтвердження фінансової звітності, а
оцінюють діяльність усіх систем підприємства.
Зовнішній аудит може бути добровільним (ініціативним), коли
він проводиться за ініціативи зацікавленої сторони, та
обов'язковим, коли передбачений законом. Відповідно до Законів
України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 p. № 3125-
U22, "Про внесення змін і доповнень до статті 10 Закону України
про аудиторську діяльність" від 14 березня 1995 p. № 81/95-ВР,
Постановою Верховної Ради України "Про порядок введення в дію
Закону України "Про внесення змін і доповнень до статті 10 Закону
України "Про аудиторську діяльність" від 14 березня 1995 p. №
81/95-ВР" проведення аудиту є обов'язковим для:
- перевірки фінансового стану засновників комерційних банків,
підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, хол
дингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та
інших фінансових посередників;
- емітентів цінних паперів;
- державних підприємств у разі здачі в оренду цілісних майно
вих комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змін форм
власності;
- порушення питання про визнання неплатоспроможності або
банкрутства.
Згідно із Законом України "Про внесення змін і доповнень до
деяких законодавчих актів України" від 14 березня 1995 p. .№ 90/
95-ВР зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 7
березня 1996 p. .№ 85/96-ВР, проведення аудиту є обов'язковим
також з метою підтвердження:
- достовірності та повноти ліквідаційного балансу, за винятком
організацій, що повністю утримуються за рахунок бюджету і не зай
маються підприємницькою діяльністю.

Аудит розрахунків з покупцями та замовниками

Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит - це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.

Предметом аудиту є процес розширеного відтворення суспільне необхідного продукту, достовірність відображення його в системі бухгалтерського обліку і звітності, а також дослідження ефективності ділової активності з дотриманням чинного законодавства.

Предмет аудиту має багато спільного з предметом економічного аналізу, ревізії і судово-бухгалтерської експертизи.

Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм.

Мета аудиту – сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку .

Основними завданнями аудиту є:

· перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;

· виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;

· реальність визначення фінансових результатів;

· оцінка ефективності внутрішнього контролю;

· надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.

Об'єкти аудиту. Предмет аудиту конкретизується його об'єктами. Об'єктами аудиту є юридичні й фізичні особи, при цьому перевірці підлягають окремі господарські засоби і процеси, сукупність яких характеризує виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств і окремих посадових осіб за відповідний період, що складає поняття об'єктів контролю. До об'єктів можна віднести й економічні процеси, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут продукції, продуктивність праці, собівартість, прибуток тощо.

Реальність балансу може бути забезпечена тільки в результаті ретельної перевірки (інвентаризації) всіх його статей. Тому аудитору доцільно починати перевірку стану розрахунків з аналізу матеріалів інвентаризації розрахунків. Інвентаризація розрахунків полягає у виявленні фактичних залишків сум на рахунках. В акті результатів інвентаризації розрахунків слід вказати назви проінвентаризованих рахунків, записати суми непогодженої і простроченої дебіторської заборгованості та безнадійних боргів. За названими видами заборгованості до акта інвентаризації розрахунків має прикладатися довідка із зазначенням суми заборгованості, за що та числиться, з якого часу і на підставі яких документів.

Таким чином, аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає можливість аудитору зосередити увагу на більш ретельній перевірці розрахунків, за якими встановлено різні розходження.

Аудит розрахункових операцій слід починати з аналізу правильності оплати за відвантажені матеріальні цінності, а також повноти списання відвантажених цінностей .

Під час перевірки необхідно встановити, чи правильно відображені за статтями балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього порівнюють залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту саму дату за даними аналітичного обліку із залишками за синтетичним рахунком 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", Головною книгою і балансом. За наявності розходжень слід перевірити реальність і документальну обґрунтованість заборгованості за кожним покупцем чи замовником. Такі розходження - наслідок занедбаності обліку розрахункових операцій або результат зловживань.

Кожна сума дебіторської заборгованості на окремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості, реальності її одержання. Під час аудиту дебіторської заборгованості розрізняють такі її категорії: поточну (або нормальну); неоплачену в строк; заборгованість за строком давності, що минув; спірну; безнадійну.

Під час перевірки розрахунків із покупцями встановлюють, чи укладені договори поставки продукції, чи правильно вираховуються суми, належні підприємству за прийняту покупцем продукцію. Перевіряють повноту і своєчасність розрахунків покупців за прийняту ними продукцію. З цією метою проводять інвентаризацію розрахунків, висилають копії картки аналітичного обліку розрахунків (контокорентні виписки) при розрахунках з іногородніми покупцями (організації-кредитори висилають організаціям-дебіторам). Підприємство-дебітор повертає картку протягом 10 днів із дня одержання. З покупцями з цього самого міста складається акт взаємозвірки.