Порядок виконання завдання. Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Безпека життєдіяльності» за темою: «Небезпечні та шкідливі чинники техногенної сфери» для всіх напрямів

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ

«БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»

ЗА ТЕМОЮ «НЕБЕЗПЕЧНІ ТА ШКІДЛИВІ ЧИННИКИ ТЕХНОГЕННОЇ СФЕРИ» ДЛЯ ВСІХ НАПРЯМКІВ ПІДГОТОВКИ ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ «БАКАЛАВР»

Дніпропетровськ 2012

Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Безпека життєдіяльності» за темою: «Небезпечні та шкідливі чинники техногенної сфери» для всіх напрямів підготовки освітньо кваліфікаційного рівня «Бакалавр».

Укл.: М. М. Плис. М. М. Плис. М. В. Рогальов – Дніпропетровск: ДВНЗ УДХТУ, 2012, 26с.

Укладачі: М. М. Плис

М. М. Плис

М. В. Рогальов

Відповідальний за випуск доктор сільскогосподарських наук

В. Т. Сметанін

Затверджено на засіданні

кафедри біотехнології та безпеки

життєдіяльності

Протокол № 5 від 3.1.2012

Навчальне видання

Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Безпека життєдіяльності» за темою: «Небезпечні та шкідливі чинники техногенної сфери» для всіх напрямів підготовки освітньо кваліфікаційного рівня «Бакалавр».

Укладачі: М. М. Плис

М. М. Плис

М. В. Рогальов

Зміст

Вступ …………………………………………………………………..3

1. Заняття 1. Оцінка впливу небезпечних речовин, що забруднили повітря та воду на здоров´я людини………………………………………………4

1.1 Забруднення повітря ………………………………………………4

Нормативні посилання ……………………………………………4

Загальні теоретичні положення …………………………………..4

Оцінка впливу шкідливих (небезпечних) речовин при їх знаходженні в повітрі………………………………………………………………………9

Порядок виконання завдання ………………………………………9

1.2. Забруднення води………………………………………… ……12 Нормативні посилання …………………………………………12 Загальні теоретичні положення………………………………...12

Оцінка якості питної води ……………………………………..15 Порядок виконання завдання…………………………………...16

2. Заняття 2. Оцінка впливу на людей та навколишнє середовище небезпечних та шкідливих чинників техногенного характеру………….19

2.1. Вибух балону з небезпечною речовиною ………………………19

Порядок виконання завдання ………………………………………19

2.2. Прогноз – оцінка можливої радіаційної обстановки…………… 23

Порядок виконання завдання ………………………………… .. 23

ВСТУП

Нераціональна діяльність людини привела до того, що розвиток суспільства та виробництва в цілому стали антагоністом природи .

Для вірного і більш повного розуміння питання безпеки життєдіяльності необхідно цю проблему розглядати в єдиній системі «людина – виробництво – середовище». Одним із важливих елементів цієї системи є середовище – оточуюча нас природа.

Якщо розглядати життя, як спосіб існування білкових тіл, де відбувається обмін речовин з навколишньою природою то, якщо зупинити такий обмін припиниться життя. Дане твердження можна підтвердити загальновідомими прикладами: людина не може прожити без повітря більше 1,5 – 2,5 хвилини, без води – більше декількох годин, без їжі – декілька днів. Але і повітря і вода і їжа мають бути придатними для вживання.

Для повноцінного життя людини цих компонентів замало. А тому вона організовує виробничі процеси, завдяки яким намагається створювати комфортні умови життя. На цьому шляху діяльності людство утворило техносферу, яка не тільки забезпечує комфортні умови , але і наповнює усі сфери діяльності людини небезпечними і шкідливими факторами антропогенного походження. Тому, щоб зменшити антропогенний вплив середовища на кожного з нас, необхідно знати його структуру, особливості та уміти зберігати своє здоров’я в ньому.

1. Заняття 1. Оцінка впливу небезпечних речовин, що забруднили

повітря та воду на здоров’я людини.

1.1 Забруднення повітря.

Нормативні посилання

1. Закон України «Про охорону атмосферного повітря».

2. Закон України « Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

3. Постанова Верховної Ради України №188/98 – ВР «Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки».

4. Постанова Кабінету Міністрів України №343 від 9.3.1999р. «Порядок організації та проведення моніторингу у галузі охорони атмосферного повітря».

5. Постанова Кабінету Міністрів України №182 від 22.2.2006р. «Порядок проведення державного соціально – гігієнічного моніторингу».

6. ГОСТ 17.2.3.01-86 «Охрана природы. Атмосфера. Правила контроля качества воздуха населенных пунктов».

7. ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно – гигиенические требования к воздуху рабочей зоны».

8. РД 52.04.186-89 «Руководство по контролю загрязнения атмосферы».

9. Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць від забруднення хімічними та біологічними речовинами. – Наказ МОЗ України №201 від 9.7.1997р.

10. Оцінка ризику для здоров’я населеня від забруднення атмосферного повітря. Методичні рекомендації. – Наказ МОЗ України №184 від 13.4.2007р.

Атмосферне повітря – життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходяться за межами жилих, виробничих та інших приміщень.

Загальні теоретичні положення

Важливе значення для нормальної життєдіяльності людини має чисте повітря певного хімічного складу (кисень 20,95%, азот 78,08%, інертні гази 0,94% - по об’єму) і яке має оптимальні параметри мікроклімату.

Але повітря такого складу не завжди підтримується у виробничих приміщеннях, так як багато технологічних процесів супроводжується виділенням шкідливих речовин у вигляді пилу, газу, пару, аерозолі. Наприклад, при зварюванні, паянні, термічній обробці металів, при покритті виробів та устаткування лаками, фарбами та багатьох інших процесах.

Пиловий фактор особливо характерний для підприємств вугільної, гірничодобувної промисловості, промисловості будівельних матеріалів, металургійної, машинобудівної та багатьох інших галузей.

Вплив шкідливих речовин на організм людини виявляється відразу (гострі отруєння) або через деякий термін часу (хронічні отруєння або професійні захворювання).

Гострі отруєння виникають внаслідок дії великої кількості шкідливих речовин впродовж робочої зміни. Вони залежать від причин, які можливо ліквідувати, таких як організація виробництва, дисциплінованість працюючих і таке інше. Тільки мала частина таких отруєнь пов’язана з недосконалістю технології виробництва або вентиляції.

Хронічні отруєння – це поступове надходження в організм людини невеликої кількості отруйних речовин, які потім викликають отруєння. Боротьба з хронічними отруєннями значно складніша ніж з гострими.

Зменшення кількості шкідливих речовин, які виділяються в робочу зону, залежить від удосконалення технологічних процесів та устаткування, від архітектурно-планувальних та інших заходів.

За будь-якої форми отруєння характер впливу шкідливих речовин на організм людини визначається їх токсичністю, тобто мірою їх фізіологічної активності.

За характером впливу на організм людини шкідливі речовини поділяють на:

- загальнотоксичні: свинець, ртуть, бензол, толуол, миш’як, та його сполуки, окис вуглецю та інших. Вони діють на органи дихання та надходять в огранізм людини з харчуванням, спричиняючи отруєння (інтоксикацію);

- подразнюючі: кислоти, луги, окисли азоту, ацетон, хлор, фтор, сірка, бензин та інші. Ці речовини при контакті з біологічними тканинами викликають запалення органів дихання і слизової оболонки, органів зору та зумовлюють організм людини пристосовуватись до мінливих умов існування;

- алергічні: берилій та його сполуки, толуол, фенол, формальдегід, оксид хрому, пил борошна, дерева, бавовняно-паперовий та інші. Ці речовини здатні спричиняти алергічну реакцію організму, тобто підвищену чутливість або реактивність організму до них. Вони найчастіше уражають шляхи дихання, шкіру та шлунково-кишковий тракт. Виникають запалення в якомусь органі або тканині і виявляються як реакція особливих імунологічних захисних механізмів організму, що спрямована на знешкодження алергенів;

- сенсибілізуючі: різні речовини, лаки на основі нітроз’єднань, платина та інші. Сенсибілізація – підвищена чутливість організму людини до певних алергенів. Ці речовини викликають астматичні явища, захворювання шкіри та інше.

- фіброгенні: сірка, цемент, слюда, вапняк, фторопласт, алмази природні та штучні, алюміній та його сплави, доломіт та інші. Ці речовини спричиняють зсідання крові. Біосинтез фібриногену відбувається в печінці.

- канцерогенні: бензол, берилій та його сполуки, нікель та його сполуки, азбест природній та штучний, хроміти, біохроміти, неорганічні сполуки миш’яку, сажа чорна промислова, радіоактивні речовини та інші. Ці

речовини спричиняють виникнення і розвиток пухлин, перетворення нормальних клітин на пухлини, в тому числі і злоякісні;

- мутагенні і впливаючі на репродуктивну функцію: ртуть, свинець, сурма, бензол та його похідні, алкілуючі сполуки та інші. Ці хімічні речовини спричиняють спадкові зміни (мутації);

- речовини з гостронаправленим механізмом дії: сірководень, хлор, окис вуглецю, водень миш’яковий та фосфористий, озон, толуол, фосген, ізопропіл-нітрат та інші. Ці речовини потребують автоматичного контролю за їх вмістом в повітрі.

Можливий розподіл речовин і за іншими ознаками.

Наприклад, дія на окремі органи та системи організму людини основного шкідливого впливу отруйних речовин (задушливі, нервові, наркотичні, печінкові, кров’яні яди), за величиною середньосмертної дози та інші.

На ступінь отруєння організму впливає стан здоров’я людини. Так, при підвищеній температурі сприйняття організму до впливу шкідливих речовин підвищено. Більше, також, зазнають отруєння особи, організм яких послабленний захворюваннями (грипом, туберкульозом та іншими).

Чим більша концентрація та час дії шкідливих речовин, тим сильніша дія цієї речовини на організм людини. Ступінь дії шкідливих речовин залежить також від шляхів їх надходження в організм людини, хімічного складу і хімічної структури шкідливих речовин та їх фізико-хімічних властивостей (електроліти і неелектроліти, реагуючі і нереагуючі, легколетучі і нелетучі, тверді, рідкі, газопароподібні). Не цей процесс впливають фактори виробничого середовища (мікроклімат, шум, вібрація і т. ін.) та важкість праці. Алкоголь підвищує ступінь ураження організму практично усіма шкідливими речовинами. Має місце значення статі, віку осіб, на яких діють шкідливі речовини.

Клас небезпеки шкідливої речовини встановлюється залежно від її гранично допустимої концентрації в повітрі робочої зони, середньої смертельної концентрації в повітрі, при попаданні в шлунок чи нанесенні на шкіру, від коефіцієнта можливості інгаляційного отруєння, зони гострої чи хронічної дії. Ці показники характеризують токсичність ядів.

Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони це така концентрація, яка при щоденній (окрім вихідних днів) роботі протягом 8 годин або іншому терміну дії, але не більше як 41 година на тиждень, впродовж усього робочого стажу не може спричинити захворювань або відхилень в стані здоров’я, виявлених сучасними методами досліджень, в процесі трудової діяльності або у віддалені строки життя теперішніх та майбутніх поколінь.

Гранично допустима концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони наведена в ГОСТ12.1.005-88 «ССБТ Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» для 1307 речовин (7). Робота в цьому напрямку продовжується, а ГДК періодично переглядаються в бік їх зменшення.

Якщо в повітрі робочої зони одночасно міститься декілька шкідливих речовин однонаправленої дії, то їх гранично допустима концентрація буде рівна:

Порядок виконання завдання. Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Безпека життєдіяльності» за темою: «Небезпечні та шкідливі чинники техногенної сфери» для всіх напрямів - №1 - открытая онлайн библиотека < 1 (1)

де Порядок виконання завдання. Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Безпека життєдіяльності» за темою: «Небезпечні та шкідливі чинники техногенної сфери» для всіх напрямів - №2 - открытая онлайн библиотека - дійсна концентрація шкідливої речовини в повітрі;

Порядок виконання завдання. Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Безпека життєдіяльності» за темою: «Небезпечні та шкідливі чинники техногенної сфери» для всіх напрямів - №3 - открытая онлайн библиотека - гранично допустима концентація цієї ж речовини в повітрі.

До речовини однонаправленої дії відносяться речовини, які мають близький хімічний склад і подібну біологічну дію на організм людини. Це такі речовини, як фенол і ацетон, фенол і формальдегід; сильні мінеральні кислоти – соляна, сірчана, азотна; окис вуглецю і цементний пил та інші.

При одночасній наявності в повітрі робочої зони речовин неоднонаправленої дії їх гранично допустима концентрація така ж, як і при їх відокремленій дії. В цьому випадку особливу увагу потрібно звернути на найбільш небезпечну шкідливу речовину.

Шкідливі речовини надходять в організм людини через органи дихання, слизову оболонку, шкіру та кишково-шлунковий тракт при харчуванні, курінні та вживанні води. Особливо небезпечний шлях попадання шкідливих речовин в організм немовлят з материним молоком.

Відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 шкідливі речовини поділяють на чотири класи небезпеки:

I клас – надзвичайно небезпечні. Гранично допустима концентрація цих речовин СГДК ≤ 0,1 (деяких до 0,5 мг/м3, ГОСТ 12.1.005-88). До них відносяться: ртуть, миш’як, свинець і його сполуки, хром і його сполуки, діоксид хлору, торій, карбоніл нікелю, кадмій і його неорганічні сполуки, озон, уран, гідрозін і його похідні та інші.

II клас – високо небезпечні. Гранично допустима концентрація цих речовин СГДК = 0,1…1,0 мг/м3 (деяких до 2 мг/м3, ГОСТ 12.1.005-88). До них відносяться кислоти: сірчана, нікотинова, ацетилсалецилова, мурашина; бензол, бром, йод; ангідрид сірчаний і фосфорний; фосген, нітробензол, сурма і її сполуки, хлор, германій чотирьоххлористий, кобальт, мідь та інші.

III клас - помірно небезпечні. Гранично допустима концентрація цих речовин Сгдк = 1,0...10,0 мг/м3. До них відносяться оксид азоту, алюміній і його сплави, барвники органічні, люмінофор, склопластик, кераміка, германій, кремній; кислоти: азотна, борна, оцетова, кремнієва; целюлоза, стирол, толуол та інші.

IV клас - мало небезпечні. Гранично допустима концентрація цих речовин Сгдк > 10.0 мг/м3 (деяких більше 6 мг/м3 ГОСТ 12.1.005-88). До них відносяться: аміак, ацетон, спирт етиловий, бутан, пентан, бензин (розчинний, паливний); гас; амінопласти (прес порошки); корунд білий та інші.

Вимоги до концентрації шкідливих речовин в робочій зоні виробничих приміщень рег­ламентується ГОСТ 12.1.005.88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воз­духу рабочей зоны» (7).

Відповідно до цього стандарту та діючого законодавства вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони не повинен перевищувати межі допустимої концентрації максимальної разової та середньої за робочу зміну, а їх кількість повинна контролюватися у виробничих приміщеннях систематично. А тому для кожної виробничої ділянки при конкретному технологічному процесі визнача­ються речовини, які при певних умовах можуть надходити у повітря робочої зони, а також визначається періодичність їх контролю.

Контроль вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони запроваджується для най­більш характерних робочих місць. При наявності ідентичного устаткування або при виконані однакових операцій контроль здійснюється вибірково на окремих робочих місцях, розташо­ваних в центрі або по периферії приміщення. Вміст шкідливої речовини в конкретній точці визначається таким загальним часом відбору: для токсичних речовин - 15 хвилин, для речо­вин переважно фіброгенної дії - 30 хвилин. За цей відрізок часу може бути відібрана одна або декілька послідовних проб через рівні відрізки часу. Проби повинні відбиратися в зоні ди­хання при характерних виробничих умовах. Результати одержані при одноразовому відборі по середній послідовно відібраній пробі, порівнюють з величиною гранично допустимої концентрації.

Впродовж зміни або на окремих етапах технологічного процесу в одній точці повинно бути послідовно відібрано не менше трьох проб. Для аерозолів переважно фіброгенної дії до­пускається відбір однієї проби.

Контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинен запроваджува­тись:

- для речовин з гостронаправленим механізмом дії - безперервний, з сигналізацією при перевищенні межі допустимої концентрації;

- для інших речовин – періодичний, залежно від класу небезпеки шкідливої речовини:

для І класу - не менше ніж один раз на 10 днів;

для II класу - не менше ніж один раз на місяць;

для III і IV класу - не менше ніж один раз на квартал.

Залежно від конкретних умов виробництва термін контролю може бути змінений при погоджені з органами державного санітарного нагляду. При відповідності вмісту шкідливих речовин III і IV класів небезпеки рівню межі допустимої концентрації, контроль можливо проводити не менше ніж один раз на рік.

Нині визнана необхідність нормування і визначення не тільки максимально-разових, а і середніх за зміну концентрацій (за рівнем загальної запиленості), формуючих (у випадку ае­розолів переважно фіброгенного типу) пилові навантаження на органи дихання.

Примітка: Додатково див. Шкідливі речовини в повітрі. Запитувати у викладача за №631.

Оцінка впливу шкідливих (небезпечних) речовин при їх знаходженні в повітрі

Для забезпечення життєдіяльності людини необхідне повітряне середовище певної якості і кількісного складу. Нормальний газовий склад повітря такий – об, %:

азот – 78.0; кисень – 20.95; вуглекислий газ – 0.03; аргон, неон, приптон, ксенон, радон, озон, водень – сумарно до 0.94. В реальному повітрі, крім того, присутні різні домішки: пил, гази, пари, які шкідливо впливають на організм людини.

Основною фізичною характеристикою домішок в атмосферному повітрі є концентрація маси (мг) речовини в об’ємі (м3) повітря за нормальних метеорологічних умов. Від виду, концентрації домішок та часу дії залежить їх вплив на природні об’єкти, зокрема на людину.

Нормування вмісту шкідливих речовин (пил, газ, пар і т. ін.) в повітрі проводять по гранично допустимій концентрації – ГДК.

Гранично допустима конценрація – максимальна концентрація шкідливих речовин в повітрі віднесена до певного часу усереднення, яка при періодичній дії, або протягом всього життя людини не чинить ні на людину, ні на навколишнє середовище, в цілому, шкідливого впливу включаючі і віддалені наслідки.

Вміст шкідливих речовин в атмосфері населених місць нормується відповідно Списку МОЗ України (9), а для повітря робочої зони виробничих приміщень – по ГОСТ 12.1.005-88(7).

Гранично допустима концентрація забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених пунктів нормована по максимальній разовій (ГДКмах) та середньодобовій (ГДКсд) концентрації домішок для 509 речовин(9).

ГДКмах – основна характеристика небезпеки шкідливої речовини, яка встановлена для попередження виникнення рефлекторних реакцій людини (відчуття запаху, чутливість до світла і ін.) при короткочасній дії (не більше 30 хв).

ГДКсд – встановлена для попередження загальнотоксичного мутагенного, канцерогенного і іншого впливу шкідливої речовини при дії більше 30 хв.

Порядок виконання завдання

1. Одержати у викладача вихідні дані за вказаним варіантом завдання (форма та зміст завдання див. таблиця «А»);

2. Одержати у викладача форму Звіту про виконання завдання на практичному занятті по темі 1. Таблиця «Б» - складова Звіту по темі 1. Заняття 1: Забруднення повітря.

Таблиця «А»

Назва речовини С, мг/м3
1. Сірчаний ангідрид 0.03
2. Аерозоль ванадія пентаоксида 0.1

Примітка: С, мг/м3 – фактична концентрація речовини в повітрі.

Таблиця «Б»

Речовина Концентрація шкідливої речовини Клас небезпеки Особливості впливу Відповідність нормам кожної речовини
Фактична В повітрі робочої зони В повітрі населених пунктів В повітрі робочої зони В повітрі нас. пунктів при часі впливу
Максимально разова ≤ 30хв Середньо-добова > 30 хв. <30хв >30хв
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.

3. Відповідно з вихідними даними заповнити графи 1-2 форми Звіту (див. таблиця «Б»);

4. Використовуючи дані таблиці 1 – Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі мг/м3 заповнити графи 3-7 форми Звіту враховуючи для графи 7 «Особливості впливу» наступне: Г – речовина з гостронаправленою дією за вмістом якої в повітрі вимагається автоматичний контроль; А – речовини, які здатні викликати алергічні захворювання в умовах виробництва; К – канцерогени; Ф – речовини переважно фіброгенної дії; М – мутагенні.

5. Співставити задані за варіантом концентрації речовин з ГДК цих речовин і зробити висновки про відповідність або не відповідність нормам кожної речовини про що зробити відповідні записи в графах 8-10 форми Звіту, а саме:

Відповідає: ≤ ГДК (+); Не відповідає: > ГДК ( ̶ )

6. Проаналізувати зміст таблиці Звіту і зробити узагальнюючі висновки. Наприклад:

6.1 Фактична концентрація шкідливих речовин в повітрі робочої зони знаходиться в нормі (нормі не відповідає);

6.2 В повітрі населеного пункту при дії менше або 30хв – фактична концентрація таких-то небезпечних речовин перевищує встановлені

максимально разові ГДК для цих речовин; при дії більше 30хв – фактична концентрація таких-то речовин перевищує середньодобову ГДК, встановлену для цих речовин;

6.3 Визначити, чи є серед зазначених в завданні речовин загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі та такі, що впливають на репродуктивну функцію (див.ст.5-6) ;

6.4 Узагальнюючий висновок: отже, виробництво (стан повітря населеного пункту є шкідливим для людей. Необхідні певні заходи, щодо покращення стану повітря робочої зони (навколишнього середовища);

7. Оформити звіт і подати викладачу в указаний термін.

Таблиця 1

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин

(атмосферне повітря, мг/м3)

Речовина В повітрі робочої зони В повітрі населених пунктів Клас небезпеки Особли-вості впливу
максимальна дія ≤ 30 хв. середньодобова дія > 30 хв.
Азоту діоксид 0,085 0,04 Г
Азоту оксид 0,6 0,06 0,06 Г
Азотна кислота 0,4 0,15 -
Акролеін 0,2 0,03 0,03 -
Алюмінія оксид 0,2 0,04 Ф
Аміак 0,2 0,04 -
Ацетон 0,2 0,04 -
Гексаметилендіамін 0,1 0,001 0,001 А
Бензол 1,5 0,1 К
Вінілацетат 0,15 0,15 -
Вольфрам - 0,1 Ф
Вольфрамовий ангідрид - 0,15 Ф
Вуглецю оксид Ф
Ксилол 0,2 0,2 -
Діхлоретан -
Етилендіамін 0,001 0,001 -
Етанол -
Ртуть металева 0,1 - 0,0003 М
Свинець 0,1 0,001 0,0003 М
Сірчана кислота 0,3 0,1 -
Сірчаний ангідрид 0,5 0,05 -
Гексахлоран 0,05 0,03 0,03 А
Толуол 0,6 0,6 -
Фенол 0,3 0,01 0,003 -

Продовження таблиці 1

Формальдегід 0,5 0,035 0,003 Г,А
Хлор 0,1 0,03 Г
Хлорбензол 0,1 0,1 -
Хрома триоксид 0,01 0,0015 0,0015 К,А

Забруднення води.

Нормативні посилання

1.Закон України №213/95-ВР. Водний кодекс України.

2. Закон України №132/94-ВР. Кодекс України про надра.

3. Закон України №1264-ХI-91. «Про охорону навколишнього природного середовища».

4. Закон України №4004-Х-94. «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

5. Закон України №2918 із змінами від 7.8.2011р. «Про питну воду та питне водопостачання».

6. Закон України №3933-VI від 20.10.2011р. «Про Загальнодержавну цільову програму «Питна вода України на 2011 – 2020р.р.»

7. Державні санітарні норми і правила «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» - Наказ МОЗ України №400 від 12.5.2010р.

Вода питна – вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству.

Загальні теоретичні положення

На Землі води дуже багато, біля 70% поверхні планети покрито морями та океанами, але ця вода – солона. Всі основні наземні екосистеми, зрозуміло, що і людська, залежать від наявності прісної води – такої, яка містить менше 0,01% солей. Саме такої води на планеті менше – менше 1% від світового запасу води, тим паче, що зростаюча кількість населення нераціонально витрачає і безвідповідально забруднює наявні ресурси води.

Оцінка запасів прісної води в даний час далека від досконалості. Загальний об’єм прісної води оцінюється в 35029 млн. куб.км. Але із цієї кількості прісної води, потенційно придатної для використання, майже 69% це льодовики різного характеру, а ще понад 30% - в водоносних шарах на великій глибині.

Частка прісних вод, яка є вмістом річок світу складає всього 0,006% від загальних запасів прісної води. Вода ж є важливішим фактором, що впливає на всі процеси життєдіяльності організму, працездатності та захворювання людини.

Добовий баланс води в організмі людини складає близько 2.5 л. Втрата організмом води в 10% від маси тіла приводить до порушення обміну речовин; втрати в 15-20% при температурі повітря 30ºС – смертельна, втрата 25% - абсолютно смертельна.

Природні і стічні води – це складні системи, основу яких складає хімічна сполука відома як Н2О.

Домішки в природних і стічних водах можуть бути в зваженому, колоїдному або розчинному стані.

Домішки в зваженому стані являють собою нерозчинні суспензії та емульсії.

Домішки в колоїдному стані являють собою гідрофобні і гідрофільні органічні та мінеральні колоїдні частки. Колоїдні частки можуть бути природного та антропогенного походження. Наприклад: нерозчинні форми гумусових речовин, віруси та ін., які за своїми розмірами близькі до колоїдних домішок.

Концентрація окремих домішок в воді визначає її склад і властивість, тобто якість води. Розрізняють фізичні, хімічні, біологічні та бактеріологічні показники якості води.

Фізичні показники характеризуються як загальносанітарні і можуть бути наступними:

1. Зважені речовини містяться в природних і стічних водах і можуть бути мінерального та органічного походження. Ці речовини характеризують наявність у воді частинок піску, глини, мулу, планктону та ін. В залежності від розмірів окремих частинок та їх щільності зважені речовини можуть випадати у вигляді осадку, зпливати на поверхню води або ж залишатися в зваженому стані. Кількість домішок визначають гравиметричним методом.

2. Кольоровість води (забарвлення) обумовлює присутність у воді гумусових та дубильних речовин, жирів, органічних кислот та ін. органічних сполук. Визначення забарвленності проводиться колориметричним методом. Забарвленність води визначається по платиново-кобальтовій шкалі і виражається в градусах.

3. Запах і смак води обумовлюється розчиненими солями, газами, органічними сполуками, що утворюються в процесі життєдіяльності водних організмів. В залежності від походження запахи поділяють на природні та штучні. Визначення запаху та смаку проводять органолептично.

Хімічні показники умовно поділено на п’ять груп:

1. Головні іони;

2. Розчинені гази;

3. Біогенні речовини;

4. Мікроелементи;

5. Органічні речовини.

Для визначення цих показників використовуються хімічні методи аналізу.

1. Головні іони. Найбільш розповсюдженими в природній воді є аніони:

НСО3- , SO42-, CL-, CO32-, HSiO3- та катіони: Na+, Ca2+, Mo2+, K+, Fe2+. Вміст головних іонів в прісній воді складає 90…95% від загального вмісту. В виробничих стічних водах їхнє проявлення може бути різноманітним: це іони вмісту, кобальту, нікеля, миш’яка і інших важків металів.

2. Розчиненні гази: кисень, діоксин вуглецю, сірководень та ін. Вміст кисню в воді поверхневих водоймищ визначається надходженням його із повітря та внаслідок фотосинтеза. Взимку концентрація кисню в воді різко зменшується, оскільки відсутня реаерація (аерація – насищення повітрям; реаерація – відсутність насищення, різке зменшення насищенності повітрям) та в зв’язку з тим, що вода надходить тільки із підземних шарів з фактичною відсутністю в ній кисню. Розчинність кисню в воді залежить від її температури.

Диоксид вуглецю знаходиться у воді, як в розчинному стані так і у формі вугільної кислоти. Головне джерело – біохімічні процеси розпаду органічних речовин та підземні води.

Наявність у воді сірководню надає їй неприємного запаху сприяє корозії металів та викликає «заростання» трубопроводів.

3. Біогенні речовини. До цієї групи відносять сполуки, необхідні для життєдіяльності водних організмів та речовини, що є наслідком процесу обміну речовин цих організмів. В першу чергу це мінеральні та органічні сполуки азоту та фосфору.

4. Мікроелементи. Елементи, вміст яких у воді складає менше 1мг/л. Мікроелементи знаходяться у природній воді як іони, молекули, колоїдні частки або ж входять в склад мінеральних та органічних комплексів. В питній воді важливе гігієнічне значення мають сполуки йоду та фтору.

5. Органічні речовини. В природних водах вони бувають в вигляді гумусових сполук, які утворюються при розкладанні рослинних остатків. Органічні домішки стічних вод в зв’язку з їх різноманітністю, складністю і трудністю аналізу безпосередньо не визначаються.

Біологічні показники якості води головним чином відносяться до природної води. Основні із них гідробіонти і гідрофлора.

Гідробіонти – сукупність організмів, що населяють водну товщу водоймищ, зокрема, планктон.

Гідрофлора водних об’єктів визначается макро- и мікрофітами. Макрофіти – вища водяна рослинність; мікрофіти – водорості. Макрофіти збагачують воду органічними речовинами і тим погіршують органолептичні показники якості води. Мікрофіти не тільки поглинають вуглекислоту але і продуцирують кисень.

Бактериологічні показники якості води характеризують нешкідливість води відносно присутності хвороботворних мікроорганізмів.

Важливим бактеріологічним показником є вміст бактерій групи кишечної палочки в 1л. води, які визначають величину колі – індекса. Найменший об’єм води ( в мл.) на одну кишечну палочку називається колі – тітром.

Визначення санітарно – бактеріологічних показників проводиться мікробіологічними методами.

Оцінка якості питної води

Вода – один із важливіших компонентів біосфери і необхідний чинник організмів. Зараз антропогенний вплив на гідросферу постійно зростає. Відкриті водоймища і підземні джерела води відносяться до об’єктів державного нагляду. Вимоги до якості води регламентуються відповідними нормативними документами.

Відповідно нормативним вимогам якість питної води оцінюють за трьома показниками:

1. Бактеріологічний показник;

2. Вміст токсичних речовин;

3. Органолептичні властивості.

Основні джерела забруднення водоймищ:

1. Побутові стічні води;

2. Стоки промислових підприємств;

3. Робота водного транспорту і лісосплав;

4. Стоки поверхневі ( дощ, талі сніги) – непостійний в часі, кількості і якості фактор забруднення.

Категорії водокористування:

Перша категорія – використання водних об’єктів в якості джерел господарсько – питного водопостачання, а також для підприємств харчової промисловості.

Друга категорія – використання водних об’єктів для купання, спорту і відпочинку населення, а також використання водних об’єктів, що знаходяться в межах населених місць.

В якості гігієнічних нормативів прийнято гранично допустимі концентрації (ГДК) – максимально допустимі концентрації при яких вміст в воді речовин не спричиняє прямого або опосередненого впливу на організм людини протягом всього життя і не погіршує гігієнічні умови водокористування. ГДК шкідливих речовин в водних об’єктах першої та другої категорії водокористування див.таблиця № 2.

Відповідно з діючою класифікацією хімічні речовини за ступенем небезпеки поділяються на чотири класи:

1-й клас – надзвичайно небезпечні;

2-й клас – високо небезпечні;

3-й клас – небезпечні;

4-й клас – помірно небезпечні.

В основу класифікації покладено показники речовин, що характеризують ступінь небезпеки для людини при забруднені ними води в залежності від їх загальної токсичності, кумулятивності, здатності викликати віддалені побічні дії.

Якщо в воді міститься декілька речовин 1-ого та 2-ого класів небезпеки сума відношень концентрацій ( С1, С2 … Сn) кожної із речовин в водоймі до відповідних значень ГДК не повинна перевищувати одиниці:

( С1 : ГДК1) + (С2 : ГДК2) + … ( Сn : ГДКn) ≤ 1 (2)